16 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 699/17/25
Провадження № 22-ц/821/1737/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач : Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
представник позивача: адвокат Омельченко Євген Володимирович,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкасиапеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року(ухваленого під головуванням судді Літвінової Г.М. в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
03 січня 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Анкети-заяви від 25.09.2017 відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та їй видано платіжну картку.
Вказує, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
Позивач зазначає, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка».
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов Договору, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконала.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 18.12.2024 має заборгованість у загальному розмірі 151 401,12 грн, яка складається з такого: 87 288,96 грн - заборгованість за кредитом; 64 112,16 грн. - заборгованість за відсотками.
Банк неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу sms -повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання.
На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням прав банку.
З урахуванням наведеного, банк просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 151 401,12 грн та понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року позов - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2017 у розмірі 12 702,14 грн станом на 25.10.2024.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 254,05 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні належні докази встановлення та погодження сторонами умов щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 64 112,16 грн.
Оскільки в анкеті-заяві від 19.09.2017 процентна ставка не зазначена, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд дійшов висновку про неправомірність і безпідставність списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 74 586,82 грн.
Суд зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту та зменшив суму заборгованості за тілом кредиту (87 288,96 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі 74 586,82 грн грн) з 87 288,96 грн до 12 702,14 грн, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №697/302/10, провадження №61-2498св22.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.09.2017 у розмірі 12 702,14 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 14 серпня 2025 року через засоби поштового зв'язку, представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В., вважаючи оскаржуване рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року в частині відмовлених вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах, проте, відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті Банку.
Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалась кредитом, значить ознайомилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг в банку і погодилася з ними, оскільки даний договір є договором оферти.
Вважає посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обгрунтованими, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок , коли Тарифи банку не було підписано боржником.
В даному випадку, до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту банку, а Паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше, який підписано позичальником.
Вважає, що в даній справі потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, а іншу, зокрема постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20.
Щодо сумнівів відносно розрахунку заборгованості, то вони є необгрунтованими , на підтвердження вірності розрахунку банк надав банківську виписку.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Статуту Акціонерне товариство «Акцент-Банк » є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства « Акцент-Банк», яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Акцент-Банк».
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2018 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.19 - інші види грошового посередництва.
АТ «Акцент-Банк» має банківську ліцензію, що підтверджується витягом з Державного реєстру банків.
ОСОБА_1 19.09.2017 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Підписавши анкету-заяву, відповідач погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Указана Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. (а.с.10).
Також відповідач підписала 25.09.2017 Паспорт споживчого кредит, у якому зазначено основні умови кредитування за обраною відповідачем програмою (а.с.11).
Згідно з довідки за картками позивача на підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_1 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_2 строком дії до серпня 2021 року, № НОМЕР_3 строком дії до квітня 2028 року.
При цьому, 25.09.2017 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 9 400,00 грн, який у подальшому неодноразово збільшувався, найвищий розмір кредитного ліміту було встановлено 12.05.2020 у розмірі 90 000,00 грн, який 29.08.2023 зменшено до 87 288,96 грн, 23.11.2023 - до 87 300,00 грн (а.с. 32-33).
З виписки по картці відповідача за рахунком НОМЕР_4 за період з 25.09.2017 до 20.05.2022 вбачається, що відповідач активно користувалася кредитною карткою *427, з 07.09.2021 - кредитною карткою * НОМЕР_5 , у тому числі поповнювала картку. Убачається, що позивач списував із сум поповнення відсотки за використання кредитного ліміту (а.с. 12-16).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №б/н від 25.09.2017 станом на 18.12.2024 сума боргу відповідача перед банком становить 151 401,12 грн, з них: - 87 288,96 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 64 112,16 грн - заборгованість за відсотками (а.с.5-9).
З цього розрахунку також вбачається, що позивач систематично нараховував позивачу та списував з нього за рахунок внесених відповідачем коштів відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом. При цьому, загальний розмір списаних відсотків за використання кредитного ліміту за весь указаний період склав 74 586,82 грн (а.с. 5-9).
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги кредитної заборгованості за договором від 19.09.2017, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», викладені на банківському сайті, як невід'ємні частини спірного договору.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 19.09.2017 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.
У вказаній Анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Надані суду Умови і правила обслуговування не містять підпису позичальника та позивачем не доведено, що саме ці Умови і правила є актуальними на момент підписання відповідачем Анкети-заяви.
Тарифи користування кредитною карткою також не містять підпису позичальника.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи, без підпису відповідача не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131цс19), постановами Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21 (провадження № 61-17186св21) та ін.
При цьому, не можна погодитися з посиланням скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідачка, уклавши договір, погодилася з тим, що вона ознайомилася з усіма умовами кредитування, а відповідні положення договору наявні у вільному доступі на веб-сайті банку, адже вони не спростовують необхідності укладення кредитного договору в письмовій формі, що відповідатиме приписам ст. 1055 ЦК України, а, в даному випадку, позичальник не підписував умови договору з порядком нарахування та сплати відсотків по кредиту.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позичальником було підписано Паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше, відхиляються колегією суддів, оскільки Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи вбачається, що анкета-заява підписана відповідачкою 19.09.2017, а Паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка» підписана відповідачкою 25.09.2017
Крім того, зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 31.12.2017, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У Паспорті також зазначено, що реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишиться дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, а також того, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті кредитування умов та за яким саме видом кредитної картки були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не свідчить про укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків у розмірі 64 112,16 грн, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази встановлення та погодження сторонами умов щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про те, що якщо суд не стягнув відсотки за ч. 2 ст. 638 , ч. 2 ст. 642 ЦК України, які діяли на момент зняття коштів, то повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ, відхиляються колегією суддів як необгрунтовані, оскільки банк вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у розмірі облікової ставки НБУ не зазначав у позовній заяві, і відповідно, такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Також відхиляються доводи апеляційної скарги, що в даній справі потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, а іншу, зокрема постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20, оскільки у розглядуваній справі і у справі № 342/180/17 , надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифах користування кредитною карткою, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, тобто висновки суду першої інстанції у даній справі узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 в частині домовленості сторін щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, тому суд першої інстанції правомірно послався на зазначену постанову касаційної інстанції.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, банк посилався на невиконання відповідачем умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 18.12.2024 становить 151 401, 12 грн, з яких 87 288,96 грн - заборгованість за кредитом та 64 112,16 грн - заборгованість за відсотками.
На підтвердження існування у відповідачки заборгованості за кредитним договором №б/н стороною позивача було надано розрахунок заборгованості станом на 18.12.2024 та виписку з особового рахунку за період - з 25.09.2017 до 18.12.2024, довідки за картками та встановленими по ним лімітами.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідачки, вона активно користувалась картковими рахунками *636 та *427, здійснювала розрахунок за товари, послуги, переказ коштів на інші рахунки, поповнення телефонних номерів, а також внесення коштів на карткові рахунки. Рух коштів по картці відповідачки свідчить про те, що вона була обізнаною про списання кредитних коштів та коштів за відсотками.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в анкеті-заяві від 19.09.2017 процентна ставка не зазначена, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 74 586,82 грн та зарахував ці коштів на погашення тіла кредиту, тому зменшив суму заборгованості за тілом кредиту (87 288,96 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків ( 74 586,82 грн) з 87 288,96 грн до 12 702,14 грн.
Проаналізувавши рух грошових коштів по виписці по картковому рахунку ОСОБА_1 , яку надано банком, а також враховуючи умови Анкети-заяви від 19.09.2017, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у відповідача заборгованість по кредитному договору становить 12 702,14 грн, а списані банком відсотки у розмірі 74 586,82 грн за користування кредитним коштами не є коштами, якими користувався відповідач.
Інші доводи, наведені представником АТ «Акцент-Банк» - адвокатом Омельченко Є.В. в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції і з цього приводу надано обгрунтовані висновки з урахуванням практики Верховного Суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, так як її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги , судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 29 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко