Провадження № 11-сс/821/490/25 Справа № 712/12851/25 Категорія: ст.171 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря учасники справи: прокурор адвокат ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2025 року про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженні № 12025250310003058 від 15.09.2025 року за ч. 3 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України,
Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, які належать ОСОБА_8 , з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134, із забороною володільцю та орендарю нерухомого майна здійснювати будь-яку перереєстрацію земельних ділянок та передачу їх іншим особам та із забороною вчиняти будь які дії спрямовані на забудову цих земельних ділянок.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт на належні ОСОБА_8 земельні ділянки з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134, із встановленням заборони користування та розпорядження цими земельними ділянками.
Слідчий суддя оцінивши встановлені в судовому засіданні обставини, завдання арешту майна, як виду заходу забезпечення кримінального провадження, наслідки які матиме накладення арешту на майно, з метою забезпечення його схоронності, як речового доказу, прийшов до висновку про накладення арешту на земельні ділянки у виді заборони користування та розпорядження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді від 30.09.2025 року про накладення арешту скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора повністю.
Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною і необґрунтованою, винесена з істотними порушеннями вимог КПК України.
Із змісту клопотання, витягу із ЄРДР від 15.09.2025 року, протоколу від 15.09.2025 року про прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протоколів допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 15.09.2025 року, протоколу огляду від 19.09.2025 року з фото таблицею не вбачається події передбачених ч. 3 ст. 240 та ч. 1 ст. 254 КК України кримінальних правопорушень.
Суду не подано доказів, що в адміністративних межах Хацьківської ОТГ Черкаського району Черкаської області наявні корисні копалини місцевого значення або загальнодержавного значення; що ця місцевість є територією чи об'єктом природно-заповідного фонду.
Також не надано доказів існування можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження землі. Не доведено необхідності арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Суду не подано доказів, що ОСОБА_8 , як власник земельних ділянок, може їх пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, відчужити.
Стверджує, що накладення арешту на земельні ділянки не виправдовує такий ступінь втручання в права і свободи його власника потребам досудового розслідування, і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Також, відсутні об'єктивні підстави вважати, що земельні ділянки, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 30.09.2025 року є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та/або набута в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину і відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України, та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення або ж містить на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 , прокурора, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя зазначив, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
Також слідчий суддя встановивши обставини справи, врахувавши завдання арешту майна, як виду заходу забезпечення кримінального провадження, наслідки, які матиме накладення арешту на майно, з метою його схоронності, як речового доказу, для з'ясування всіх обставин кримінального правопорушення, встановлення істини у кримінальному провадженні, прийшов до висновку про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134 із встановленням заборони користування та розпорядження цими земельними ділянками.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, виходячи з наступного.
Встановлено, що 15.09.2025 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 3 ст. 240 КК України, відповідно до яких до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення про те, що на земельних ділянках в адміністративних межах Хацьківської сільської ради з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134 група осіб здійснює незаконний видобуток піску, що свідчить про порушення правил використання надр та їх незаконне видобування.
16.09.2025 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 1 ст. 254 КК України, відповідно до яких в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025250310003058 від 15.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України встановлено, що в період часу з 2021 року по теперішній час група невстановлених осіб, умисно та проявляючи безгосподарність при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 7124988000:01:001:0132, що розташована в адміністративних межах Хацьківської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, без зміни її цільового призначення здійснили порушення структури ґрунту, шляхом зняття ґрунтового покриву.
16.09.2025 року постановою прокурора матеріали досудових розслідувань №12025250310003058 від 15.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України та №12025250310003060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України об'єднані в одне провадження з визначенням основного номеру №12025250310003058.
19.09.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.09.2025 року, проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134.
Відповідно до протоколу огляду від 19.09.2025 року, на земельних ділянках у хаотичному порядку знаходяться насипи ґрунту та піску; виявлено яму зовні схожу на кар'єр, завдовжки приблизно 80 метрів та глибиною близько 4 метрів; на дні кар'єру виявлено навантажувач фронтальний оранжевого кольору; виявлено відсутність верхнього шару ґрунту; зліва від кар'єру виявлено купи будівельного сміття та будівельне сміття під шаром піску.
Постановою слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025250310003058 від 15.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України земельні ділянки з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134.
За змістом ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.
Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах даного кримінального провадження слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вказане в клопотанні майно підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження № 12025250310003058 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. При цьому перевірено наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.
Слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що майно, яке зазначене в клопотанні прокурора, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134, відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути об'єктом кримінально-протиправних дій.
Надані матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.
На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, без наявності правових підстав, оскільки слідчим суддею накладено арешт правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України.
В ході розгляду справи прокурор надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на не рухоме майно, з якої вбачається, що власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7124988000:01:001:0132 та 7124988000:01:001:0134 є ОСОБА_11 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності. При цьому слідчим суддею враховано, що органом досудового розслідування обрано найлегший та найприйнятніший вид накладення арешту, як заборона лише користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 171, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: