Рівненський апеляційний суд
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/17378/24
Провадження № 11-кп/4815/519/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62024240030001699 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК та призначено покарання у виді штрафу із застосуванням ч.2 ст.53 цього Кодексу у розмірі 16 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 280 500 грн.
Відповідно до ч.4 ст. 53 КК ОСОБА_5 розстрочено виплату призначеного штрафу рівними частинами по 23 375 грн на строк 12 місяців.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком місцевого суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
Так, Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення).
Згідно з п. 1.2. Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. 2.1 Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно з п. 20.1 Положення, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Приміткою до ст. 369-2 КК визначено, що особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є визначені у п. 1, п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у ч. 4 ст. 18 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» члени військово-лікарської комісії є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів для себе та третіх осіб, з метою реалізації свого злочинного умислу, в січні 2024 року, більш точні дати та час не встановлені, перебуваючи у м. Рівне, повідомили ОСОБА_8 , що за грошову винагороду у сумі 6 500 доларів США здійснять вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - голову та членів військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо видачі останньому військово-облікових документів, а саме довідки військово-лікарської комісії про його непридатність до проходження військової служби та виключення його з військового обліку.
Розуміючи незаконність вищезазначеної пропозиції ОСОБА_5 та особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що вказані особи можуть вплинути на голову та членів військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з особистим їх знайомством з головою комісії, однак надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 звернувся із заявою до правоохоронних органів про вчинене ними кримінальне правопорушення.
Згодом, при попередньо обумовленій зустрічі ОСОБА_8 із ОСОБА_5 та особою, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділені в окреме провадження, що мала місце 13.02.2024 по вул. Київській в м. Рівне, неподалік готелю «Турист», підтвердили можливість вирішення питання щодо можливості впливу на службових осіб військово-лікарської комісії для прийняття ними рішення про непридатність ОСОБА_8 для проходження строкової військової служби, та одержали частину заздалегідь обумовленої неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США (за курсом Національного банку України становило 56 842 гривні 65 копійок) для виготовлення медичних документів, які стануть підставою для прийняття рішення військово-лікарською комісією.
Надалі, 20.02.2024 ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділені в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, через мобільний додаток «Viber» повідомили ОСОБА_8 про необхідність перерахування 15 000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 для продовження виготовлення медичних документів, зокрема, за фіктивне проведення магнітно-резонансної томографії. У той же день ОСОБА_8 , перебуваючи по вул. Київська у м. Рівне, через платіжний термінал «ПриватБанк» здійснив три перекази на загальну суму 13 000 грн на карту № НОМЕР_1 та переказ в сумі 2000 грн на банківську карту № НОМЕР_2 , номер якої надіслав через мобільний додаток «Viber» особа, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме провадження.
Згодом, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, при попередньо обумовленій зустрічі з ОСОБА_8 , що мала місце 20.03.2024 по вул. Київській в м. Рівне, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Мерседес», одержав від останнього частину неправомірної вигоди в сумі 20000 грн за фіктивне оформлення його на стаціонарне лікування в КНП «Гощанська багатопрофільна лікарня».
У подальшому ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме провадження, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, при попередньо обумовленій зустрічі з ОСОБА_8 , що мала місце 05.04.2024 по вул. Степана Бандери в м. Рівне, на території АЗС «WOG», перебуваючи в салоні автомобіля марки «Мерседес», одержали від останнього частину неправомірної вигоди в сумі 1600 доларів США (згідно курсу Національного банку України становило 62 432 гривні 16 копійок) за виготовлення медичних документів про його фіктивне стаціонарне лікування в КНП «Гощанська багатопрофільна лікарня».
Надалі, 16.05.2024, згідно попередньо досягнутої домовленості ОСОБА_5 , перебуваючи по вул. Київській, 67, у м. Рівне, поблизу ТЦ «Арена» в автомобілі марки «Опель Віваро», реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, одержали від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США (що згідно курсу Національного банку України становило 118731 гривня 30 копійок) за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, - голову та членів військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо видачі останньому військово-облікових документів, а саме довідки військово-лікарської комісії про його непридатність до проходження військової служби та виключення його з військового обліку.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить цей вирок змінити та застосувати до нього штраф у межах санкції ч.2 ст. 369-2 КК від 34 000 до 93 500 грн.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що у вироку його показання щодо подій відрізняються від показань, наданих ним у суді, оскільки він нікого не знав з членів ВЛК, а тому не формував суму, яка може їх задовольнити, щоб вплинути на їх рішення. Ці питання вирішувала інша особа, яка і отримувала кошти від ОСОБА_8 , а ним особисто було отримано лише один раз 20 березня 2025 року у власному автомобілі готівкою 20 000 грн, що був його дохід, отриманий внаслідок інкримінованого злочину.
Обвинувачений вказав, що він визнає свою вину та погоджується з кваліфікацією його дій, однак не погоджується з висновками суду щодо отриманого злочинного доходу.
На переконання обвинуваченого, розмір призначеного йому покарання у виді штрафу, не відповідає приписам ст. 53 КК, а також встановленим обставинам провадження.
Зазначив, що місцевим судом також не було враховано дані про особу обвинуваченого, а саме позитивні характеристики, відсутність судимостей, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін як законного та обґрунтованого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК, за викладених у вироку обставин, є правильним, відповідає фактичним обставинам цього провадження і підтверджений наявними у справі доказами, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Разом з тим, місцевий суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за інкримінований йому злочин, не дотримався повною мірою вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, санкція ч. 2 ст. 369-2 КК передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Окрім того, положеннями ч.2 ст. 53 КК визначено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Водночас, як показав обвинувачений, унаслідок вчинення цього злочину, ним фактично було отримано від ОСОБА_8 20 000 грн, що і є його прибутком. Решту обумовленої суми було отримано особою, з якою ним був ним вчинений цей злочин за попередньою змовою.
Зазначені обставини щодо фактичного отримання обвинуваченим ОСОБА_5 саме 20 000 грн підтвердив апеляційному суду прокурор, вказавши, що в ході досудового розслідування не було встановлено жодних даних, які б свідчили про наявність домовленості між обвинуваченим та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, про поділ отриманих від ОСОБА_8 коштів порівну чи в іншій пропорції.
Разом з тим, з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не можливо дійти однозначного висновку щодо розміру фактично отриманої неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_5 саме для себе, а не для третіх осіб.
Тому, зважаючи на вказані обставини, колегія суддів приходить висновку, що місцевий суд, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді штрафу із застосуванням положень ч. 2 ст. 53 КК, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому вирок в частині призначеного покарання підлягає зміні.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, у відповідності до положень ст. 12 КК, є нетяжким злочином, його суспільну небезпечність, те, що він належить до кримінальних правопорушень (примітка до ст. 45 КК), обставини, які пом'якшують покарання, а саме визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не стоїть, до вчиненого ставиться з осудом.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, адже саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів та буде відповідати його майновому стану та обставинам кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_5 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
В решту вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3