Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3230/25 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
16 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/3230/25
за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Майстренка Максима Сергійовичана рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. у місті Коростені
У травні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Позивач,) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 02067-07/2023 від 20 липня 2023 року у розмірі 58 500,00 грн та судові витрати.
Позов мотивувався тим, що 20 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп»(далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02067-07/2023. Згідно умов договору йому було надано фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
ТОВ «Стар Файненс Груп»свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
Відповідач зобов'язання за кредитом виконав не належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 58 500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 48 500,00 грн; заборгованість за штрафом - 0 грн.
Представник позивача зазначав, що 29 січня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 29012024-1.
Відповідно до умов цього Договору, та статті 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 02067-07/2023 від 20 липня 2023 року.
Враховуючи, що заборгованість відповідачем по кредитному договору не погашена, просив стягнути її в судовому порядку.
Крім того, представник у позові зазначав, що попередній розрахунок суми судових витрат, які понесло ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», становить 2422,40 грн - сплата судового збору та 7 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року позов задоволено, стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 500 грн, 2422 грн судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача - адвокат Майстренко М.С. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором факторингу № 29012024-1.
Позивач обмежується посиланням на витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі, які не є доказами повідомлення боржника. Також не надано підтвердження вручення відповідачу копії договору факторингу чи повідомлення про зміну кредитора рекомендованим листом із повідомленням про вручення або іншим способом, що гарантує фіксацію отримання.
Сам факт відправлення кореспонденції без підтвердження її вручення адресату не може вважатися належним доказом повідомлення боржника. А в цьому випадку відсутні навіть докази відправлення.
Вказує, що Позивач не довів факт згоди Відповідача на укладення договору, а лист від банку про перерахування коштів не є доказом його волі на укладення такого договору.
Крім того, суд першої інстанції не дослідив питання справедливості умов кредитного договору, що є порушенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що Позивач не надав належних доказів того, що грошові кошти фактично були перераховані саме відповідачу та що він їх отримав. Лист або довідка від фінансової установи не є достатнім доказом отримання позики конкретною особою. Сам факт зарахування коштів на рахунок чи на платіжну систему ще не доводить їх використання саме позичальником.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
У поданому відзиві, представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, мотивуючи таким.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 02067-07/2023, відповідно до умов якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000,00 грн на умовах визначених договором, строк кредитування 360 днів, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с.22-26).
Даний договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування (а.с.26 зворот).
На підтвердження перерахування ТОВ «Стар Файненс Груп» коштів відповідачу надано копію листа за вих. № 3426_250416092337 від 16 квітня 2025 року, з якого вбачається, що 20 липня 2023 року о 01:30:00 кошти в сумі 10 000,00 грн були перераховані на карту НОМЕР_1 (а.с.33).
Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 30 червня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250624/100086-БТ повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту, на яку здійснено переказ коштів 20 липня 2023 року на суму 10 000,00 грн (а.с.62).
29 січня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 29012024-1.
Згідно умов цього правочину ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 02067-07/2023 від 20 липня 2023 року (а.с.33 зворот-38).
Згідно копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29012024-1 від 29 січня 2024 року від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 58 500,00 грн, з яких сума основного боргу за кредитом - 10 000,00 грн; сума заборгованості по відсотках - 48 00,00 грн (а.с.39).
Дані обставини підтверджуються копією акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29 січня 2024 року до договору факторингу № 29012024-1 від 29 січня 2024 року (а.с.39 зворот).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
У статті 516 та частині 2 статті 517 ЦК України визначено, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Дане узгоджується з висновком, зробленим Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Отже, з наведено вище вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшли всі права кредитора за договором №0 2067-07/2023 від 20 липня 2023 року.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, що ТОВ «Стар Файненс Груп»свої зобов'язання перед відповідачем за кредитними договорами виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн, що підтверджено копією Листа за вих. № 3426_250416092337 від 16 квітня 2025 року, з якого вбачається, що 20 липня 2023 року о 01:30:00 кошти в сумі 10 000,00 грн були перераховані на карту НОМЕР_1 (а.с.33).
Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не спростована.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Будь-яких належних та допустимих доказів у спростування позовних вимог відповідач не надав і таких не встановлено судом.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Інші доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майстренка Максима Сергійовичазалишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді