Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1369/25 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Номер провадження №33/4805/871/25
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
15 жовтня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 14.04.2025 об 11 год 50 хв ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу та погрозах фізичною розправою, що могло завдати шкоди її психічному здоров?ю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що домашнього насильства відносно співмешканки ОСОБА_2 не вчиняв, не висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та не погрожував їй фізичною розправою. 14.04.2025 він лише зробив зауваження ОСОБА_2 щодо перебування за кермом автомобіля її неповнолітньої дитини, у зв'язку з чим вона на нього розізлилася і безпричинно викликала поліцію. Наголосив, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. На його думку, протокол і всі похідні від нього адміністративні матеріали складені виключно зі слів ОСОБА_2 , не підтверджені жодними належними та достовірними доказами, а відомості, зазначені у протоколі, не відповідають дійсності, тому такий не є доказом його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Зауважив, що сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного, фізичного насильства, в розумінні вимог ст.173 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Також послався на те, що судова практика у цьому регіоні у аналогічних справах є неоднаковою.
Належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких клопотань на адресу суду не направляли, а тому суд розглянув справу у їх відсутність, що відповідає ч.6 ст.294 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №045940 від 14.04.2025; рапорт інспектора чергового ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14.04.2025.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому адміністративному проступку, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з огляду на наступне.
Приписами ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п.3 ч.1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №045940 від 14.04.2025, ОСОБА_1 14.04.2025 об 11 год 50 хв, перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу та погрозах фізичною розправою, що могло завдати шкоди її психічному здоров?ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Протокол складено на підставі заяви потерпілої ОСОБА_2 та її письмових пояснень, у яких зазначено, що 14.04.2025 близько 11 год 50 хв вона їхала автомобілем ЗАЗ Славута із двома синами з м.Овруч до с.Красносілка. Під'їжджаючи до села їх почав наздоганяти її колишній співмешканець ОСОБА_3 на автомобілі Опель Віваро. Коли вони зупинилися в селі на одній із вулиць, ОСОБА_3 намагався виломати двері її авто, брав руками каміння і погрожував розбити скло, погрожував фізичною розправою, вирвав в неї жіночу сумочку, потім викинув із неї телефон (а.с.5).
Однак, крім письмових пояснень потерпілої, у справі відсутні інші належні, допустимі та достатні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 заперечив факт застосування відносно ОСОБА_2 фізичної сили та зазначив, що 14.04.2025 близько 11 год 50 хв він їхав автомобілем Опель Віваро та побачив автомобіль ЗАЗ Славута поблизу с.Красносілка, яким керував неповнолітній ОСОБА_4 , який майже не в'їхав в його авто. Він поїхав за ними в с.Красносілка, де ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зупинилися. Він намагався вияснити, чому неповнолітній їздить за кермом, потім сів в своє авто та поїхав з місця події. У даній ситуації в авто ЗАЗ Славута перебувала неповнолітня дитина та її мати ОСОБА_7 . ОСОБА_6 постійно безпричинно викликає на нього поліцію (а.с.6).
Також, зі змісту поданого ОСОБА_1 до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі вбачається, що на даний час у нього з ОСОБА_2 відбувається фактичний розподіл спільного майна, придбаного ними за період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в досудовому порядку. У сторін постійно виникають конфліктні ситуації, погіршились відносини та вони фактично припиняють спільне проживання однією сім'єю.
Свідки події в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені, інших доказів, які б підтверджували версію потерпілої, не надано.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 14.04.2025.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За змістом п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Овруцького районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич