Справа № 161/18909/24 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/861/25 Доповідач: Осіпук В. В.
23 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника позивача Плебановича А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС Іншуранс», третя особа, ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Плебановича Андрія Сергійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2025 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що 14 лютого 2023 року о 16 год. 00 хв. на автодорозі Луцьк-Ковель в с. Переспа Луцького району, Волинської області, сталась дорожньо-транспортна пригода між транспортними засобами марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням та марки «УАЗ 390944», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено його автомобіль.
Також позивач вказував, що транспортний засіб «УАЗ 390944», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , належить відповідачу ПрАТ «Волиньобленерго» та був застрахований у АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № 208964241.
За цим фактом ДТП 01 березня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження № 12023030590000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 31 березня 2023 року закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Крім того зазначав, що 19 вересня 2023 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 357076 передбачене ст. 124 КУпАП, а матеріали справи направлено до Рожищенського районного суду Волинської області. Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 24 травня 2024 року провадження у цій справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач також вказував, що згідно висновку експерта авто товарознавчого дослідження № 340 від 15 березня 2023 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 1 220 709 грн 57 коп., вартість матеріального збитку, завданого йому як власнику цього автомобіля становить 663706 грн 18 коп., а вартість вказаного автомобіля після ДТП складає 239935 грн 97 коп. Відтак, відновлення транспортного засобу, згідно даного висновку, є економічно недоцільним.
Крім того зазначав, що 19 липня 2024 року він звертався до відповідача АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з вимогою про виплату йому страхового відшкодування в межах ліміту страхової суми відшкодування, передбаченого полісом ОСЦПВВНТЗ № 208964241. Однак, у зв'язку з несвоєчасним поданням заяви про страхове відшкодування впродовж року з моменту скоєння ДТП, у виплаті відшкодування йому було відмовлено.
Вважаючи, що він має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми, як потерпіла особа, яка пропустила річний строк звернення з поважних причин, та враховуючи те, що ПрАТ «Волиньобленерго» як власник джерела підвищеної небезпеки завдав йому матеріальної та моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на свою користь 160000 грн - суму страхового відшкодування, також стягнути з відповідача ПрАТ «Волиньобленерго» 263 770 грн 21 коп. за завдану матеріальну шкоду і 40000 грн за завдану моральну шкоду та відшкодувати йому понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Волиньобленерго» на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди в розмірі 263770 грн 21 коп. суму моральної шкоди в розмірі 10000 грн та судовий збір в розмірі 2737 грн 63 коп. і витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні страхового відшкодування з АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та прийняте судом з порушенням норм матеріального права, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій просив його в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 страхову суму - 130000 грн.
Апеляційна скарга мотивна тим, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок про безпідставність позовних вимог, саме в частині відшкодування страхової суми, який суперечить встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення інших позовних вимог ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом у цій частині не переглядається.
Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги позивача до останнього є безпідставними, оскільки позивач подав заяву про виплату страхового відшкодування з пропуском річного строку визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Встановлено, що 14 лютого 2023 року о 16 год. 00 хв. на автомобільній дорозі Е85/М19 сполучення Луцьк-Ковель в с. Переспа Луцького району, Волинської області, за участі позивача ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , та за участі працівника ПрАТ «Волиньобленерго» ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «УАЗ 390944», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить цьому товариству, трапилась дорожньо-транспортна пригода. Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
01 березня 2023 року за вказаним фактом було зареєстровано кримінальне провадження № 12023030590000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с.19 том 1).
Постановою слідчого відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області від 31 березня 2023 року кримінальне провадження № 12023030590000111 від 01 березня 2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.20-25 том 1).
У подальшому 19 вересня 2023 року відносно позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 357076 та разом з матеріалами про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, направлено для розгляду до Рожищенського районного суду Волинської області.
Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 24 травня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.26-37 том 1).
Зокрема суд встановив, що висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 4912-Е від 22 квітня 2024 року, було встановлено невідповідність дій водія транспортного засобу марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимогам п.п. 40.1 та 14.3 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія автомобіля марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою (а.с.39-56 том 1).
Згідно наявної в матеріалах справи відповіді наданої РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області № 31/3/100аз-4513-08-2024 від 18 вересня 2024 року слідує, що транспортний засіб «УАЗ 390944», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , зареєстрований з 10 лютого 2015 року по даний час за відповідачем ПрАТ «Волиньобленерго», і останній, на момент скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах з товариством (а.с. 105, 111-112 том 1).
Також з матеріалів справи вбачається, що на час скоєння ДТП транспортний засіб «УАЗ 390944», державний номерний знак НОМЕР_2 , власник якого ПрАТ «Волиньобленерго» був застрахований у АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-208964241 із лімітом відповідальності - 130000 грн за шкоду заподіяну майну потерпілої особи (а.с. 38 том 2).
Крім того встановлено, що 19 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» з вимогою щодо виплати йому як потерпілій особі страхового відшкодування у зв'язку із вищезазначеною ДТП, однак, як слідує із відповіді АТ «ББС Іншуранс» від 16 серпня 2024 року у виплаті страхової суми йому було відмовлено по причині пропуску річного строку на подання відповідної заяви (а.с. 97, 101-102 том 1).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено «Згідно підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.»
Відтак, аналізуючи вищевикладене в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що позивач, як потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Отже, з урахуванням вищевказаного, позов в оскаржуваній частині, на думку колегії суддів, підлягає до задоволення, оскільки у ході розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 діяв добросовісно, а річний строк на звернення із заявою до страховика за відшкодуванням шкоди пропустив через незалежні від нього причини - вирішення питань органами досудового слідства та суду щодо закриття кримінального та адміністративного провадження відносно нього, а тому має право на отримання такого відшкодування.
Оскільки зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, то оскаржуване рішення в частині відмови позивачу у стягненні страхового відшкодування з АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права і висновки викладені в якому не відповідають встановленим обставинам справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги слід стягнути із відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» на користь позивача у розмірі 1950 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2025 року в частині відмови у стягненні страхового відшкодування з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 скасувати та у цій частині постановити нове рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 130000 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1950 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді