Справа № 761/28319/25
Провадження № 1-кс/761/18699/2025
13 серпня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга гр. ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначила, що 02.07.2025 вона звернулась до вказаного вище органу досудового розслідування із заявою про вчинення посадовими особами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) та Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) корупційного злочину, спрямованого на сприяння приховання вчинення головою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4 злочину - вбивства людини.
Заява ДБР отримана того ж дня, однак на день звернення зі скаргою до слідчого судді відомості за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР не внесені.
Вважаючи викладене бездіяльністю посадових осіб ДБР, заявник просила зобов'язати уповноважену особу вказаного органу досудового розслідування внести відповідні відомості до ЄРДР.
У судове засідання заявник, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, не прибула.
Представник ДБР до суду не з'явився, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Суддя, дослідивши скаргу, долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
У силу ст. 1 КК України завданням зазначеного нормативно-правового акту є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Для здійснення цього завдання Кримінальний Кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Завданнями кримінального провадження у силу ст. 2 КПК є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання наведеного завдання і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про кримінальне правопорушення, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян до кримінального процесу.
Згідно з ч.1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затв. наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, тобто обставини, що є достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення.
До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Наведений висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17.06.2020, відповідно до якого встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Також, відповідно до практики Касаційного кримінального суду, якщо не було події кримінального правопорушення або у діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Таким чином, зазначений обов'язок слідчого не є абсолютним, оскільки наведені вище положення Закону покладають на слідчого обов'язок внести до Реєстру відомості про вчинене кримінальне правопорушення, тобто передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Сукупність вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що до ЄРДР мають вноситися лише ті заяви чи повідомлення, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, не є виправданим здійснення досудового розслідування у тих випадках, коли безпосередньо з самої заяви не вбачається наявність хоча би загальних ознак кримінального правопорушення.
Як встановлено вище, заява гр. ОСОБА_3 містила повідомлення про вчинення посадовими ВККС України та ВРП кримінального корупційного правопорушення.
Обґрунтовуючи свою заяву, гр. ОСОБА_3 зазначила, що суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4 у листопаді-грудні 2017 року вчинив умисне вбивство. Про цей факт було проінформовано посадових осіб ВККС України, однак останні у квітні 2018 року, вирішуючи питання щодо відповідності судді ОСОБА_4 займаній посаді, визнали останнього таким, що відповідає займаній посаді.
Крім того, у своїй заяві заявник зазначила, що посадові особи ВРП, будучи також обізнаними про причетність судді ОСОБА_4 до умисного вбивства, ухвалюючи у червні 2018 року рішення про звільнення останнього з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку, звільнили ОСОБА_4 з займаної посади, не вживши заходів щодо притягнення його до відповідальності за вчинений злочин.
Водночас, слідчий суддя бере до уваги позицію Київського апеляційного суду, наведену у рішенні від 02.04.2025 (справа № 759/4170/25), відповідно до якої за вимогами КПК лише викладення у заяві обставин, які можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення, є недостатнім, має бути наведене фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення. В іншому випадку будь які відомості є лише припущеннями, які відповідно до вимог ст. 214 КПК України внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підлягають і це є гарантією від необґрунтованого кримінального переслідування.
Однак на підтвердження викладених у заяві обставин гр. ОСОБА_3 не надала жодних доказів, які б викликали розумні підстави і підозри про ймовірність вчинення посадовими особами ВККС України та ВРП кримінальних правопорушень.
З наведеного витікає, що ОСОБА_3 , звертаючись ДБР із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, фактично поскаржилася на дії посадових осіб перелічених вище органів без визначення фактичних даних, які б свідчили про їх злочинну діяльність чи бездіяльність.
З наведеного витікає, що скарга та долучена до неї заява про вчинення кримінального правопорушення не містять інформації, яка б вказувала на наявність у діях посадових осіб ВККС України та ВРПкримінальних правопорушень.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності у заяві ОСОБА_3 достатніх даних, які б свідчили, що вчинені кримінальні правопорушення.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що у цьому випадку органом досудового розслідування не допущено бездіяльності, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 214, 303, 304, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Державного бюро розслідувань щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей кримінальні правопорушення відповідно до заяви від 02.07.2025 відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1