Справа № 761/20399/24
Провадження № 2-а/761/257/2025
14 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І. В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої, позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову № MB-133 від 25.05.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 по справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення № MB-133 від 25.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП. Просить суд стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 травня 2024 року позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 з подальшим складанням стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення № MB-133 від 25.05.2024 року. Постановою № MB-133 від 25.05.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000, 00 грн. Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № MB-133 від 25.05.2024 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн. є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляду якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року здійснено перехід в розгляді справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та його представник у судове засідання не прибули. Подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач у судове засідання не прибув. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2024 року уповноваженою особою Шевченківського районного в місті Києві молодшим сержантом Ковтуном Андрієм Володимировичем стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № MB-133 від 25.05.2024 року.
Відповідно до постанови № MB-133 від 25.05.2024 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , 25 травня 2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_3 . У постанові зазначається, що під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не з?являвся своєчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для оновлення облікових даних. Отже, в порушення вимог абз. 2 ст. 17 ЗУ "Про оборону України", не виконав свій військовий обов?язок (визначений ч.3 ст.1 ЗУ "Про військовий обов?язок і військову службу"), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов?язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487. Також на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000, 00 грн.
В постанові зазначено: «09 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_3 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не з?явився вчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документу.
Отже, в порушення вимог абз. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», не виконав свій військовий обов?язок (визначений ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»), тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов?язаних, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.»
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що у Позивача наявний військово-обліковий документ в електронному вигляді з використанням застосунку «Резерв+»:
Відтак доведеним є те, що станом на момент складання та винесення оскаржуваної постанови працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві мали можливість перевірити наявність такого документа з використанням електронних засобів.
Відомості такого військово-облікового документа внесено до реєстру «Оберіг», про що свідчить унікальний номер в реєстрі 060220231320609100275.
Статус позивача як військовозобов'язаного підтверджує електронний військово-обліковий документ з системи «Резерв+».
Крім того, останній пройшов огляд ВЛК 06.01.2025, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов'язок всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Вказане зазначено в позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17: «КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
25 травня 2024 року уповноваженою особою Шевченківського районного в місті Києві молодшим сержантом Ковтуном Андрієм Володимировичем стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № MB-133 від 25.05.2024 року. У протоколі № MB-133 від 25.05.2024 року зазначається, що громадянину ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 14 годні 45 хвилин 25 травня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , кабінет №110.
Однак, зі змісту протоколу вбачається, що підпис ОСОБА_1 про те, що він був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відсутній у протоколі № MB-133. Також відсутні підписи свідків про те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу.
Так, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи о 14 годні 45 хвилин 25 травня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , кабінет №110.
Стосовно повноважень керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у справах про адміністративні правопорушення суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з ч. 9 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту матеріалів справи № MB-133 про адміністративне правопорушення від 25.05.2024 року вбачається, що у постанові № MB-133 від 25.05.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній підпис особи, що склала таку постанову - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 .
Також суд зауважує, що відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Так, право на правову допомогу передбачене і в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Стаття 268 КУпАП визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Однак, оскільки, як вбачається зі змісту протоколу № MB-133, у протоколі відсутній підпис ОСОБА_1 про те, що він повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому суд доходить до висновку, що змоги користуватися юридичною допомогою адвокат Войтко Олександр Васильович не мав.
Стосовно підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Як вбачається зі змісту постанови № MB-133 від 25.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУПАП.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Зі змісту постанови № MB-133 від 25.05.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн. вбачається, що відсутня інформація про те, чи притягувався ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 210 КУпАП.
Суд доходить до висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП не відповідає дійсності, оскільки органом (посадовою особою) при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 210 КУпАП.
Стосовно розміру адміністративного стягнення (штрафу), накладеного на ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту санкції ч. 2 ст. 210 КУпАП , повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, санкція ч. 2 ст. 210 КУпАП передбачає штраф наступного розміру: 300 х 17 грн. = 5 100 грн. (нижня межа санкції) та 500 х 17 грн. = 8 500 грн. (верхня межа санкції).
Отже, санкція ч. 2 ст. 210 КУпАП в редакції станом на 25.05.2024 року не передбачала адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
Вказане свідчить, що спірна постанова винесена необґрунтовано, без дотримання порядку її прийняття, з помилковою кваліфікацією інкримінованого правопорушення та без встановлення всіх обставин, які мають значення для вірного вирішення справи про адміністративне правопорушення, а тому така постанова не може бути визнана правомірною та підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду не надіслано відзиву на позову, заперечень, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені позовній заяві.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про те, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч. 2 ст.210 КУпАП є незаконною, в зв'язку з чим, вона підлягає скасуванню.
Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому позов слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605, 60 грн., що підтверджується квитанцією від 02 червня 2024 року.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника начальника ОСОБА_4 № MB-133 від 25.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження - АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 14 жовтня 2025 року.
Суддя: