Справа № 761/42454/25
Провадження № 2-з/761/340/2025
08 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У своїй заяві ОСОБА_1 просить суд забезпечити майбутній позов, а саме зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 77276 від 01.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Остапенком Євгеном Михайловичем, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; заборонити приватному виконавцю Маєвській Владлені Олександрівні, а також іншим особам вчиняти будь-які виконавчі дії у ВП № НОМЕР_2 за виконавчим написом № 77276 (у тому числі виносити нові постанови, направляти вимоги, звертати стягнення на доходи/кошти, перераховувати утримані суми) - до вирішення спору по суті; зупинити дію всіх постанов приватних виконавців у ВП № НОМЕР_2 до вирішення спору по суті; зобов'язати приватного виконавця негайно повідомити роботодавця Заявника та банківські/небанківські установи, що обслуговують рахунки Заявника, про ухвалу суду - для негайного припинення утримань/блокувань.
Заява вмотивована тим, що примусове виконання здійснюється на підставі виконавчого напису № 77276 від 01.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Остапенком Є.М., на суму 41 563,15 грн. У межах ВП № НОМЕР_2 триває фактичне стягнення. У межах ВП № НОМЕР_2 винесено постанови такі постанови: про звернення стягнення на заробітну плату від 29.05.2024 року (утримання 20% доходу; загальна сума з витратами/винагородою - 46219,62 грн); постанова про арешт коштів боржника від 18.02.2025 року у межах 46219,62 грн.
Зазначає, що відбулася заміна приватного виконавця у зв'язку з зупиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Сулімою Оленою Олександрівною. Так, укладено договір№1 від 08.04.2024 року про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена, із приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маєвською Владленою Олександрівною.
Національний банк України листом підтвердив, а Рішенням Комітету НБУ № 21/1370 пк від 28.05.2021 року ухвалено анулювання всіх фінансових ліцензій ТОВ «ФК "АВАНСАР"», а 25.06.2021 року ТОВ «ФК "АВАНСАР" виключено з Державного реєстру фінансових установ. Заявниця вважає, що виконавчий напис від 01.06.2021 року вчинено після анулювання ліцензій та до виключення з реєстру, що ставить під сумнів належну правосуб'єктність стягувача в якості фінансової установи/правонабувача та «безспірність» вимоги на момент вчинення напису.
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зауважує, що метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 6 стаття 151 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
ОСОБА_1 Відповідно просить суд звільнити її від сплати судового збору, у зв'язку із тим, що є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про забезпечення позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; аб о 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Звільняючи заявника від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд враховує, зокрема, його майновий стан та чи є заявник особою, яка може бути звільнена від сплати судового збору на підставі відповідної ухвали суду відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, судом враховується сукупність обставин.
З заяви, поданої ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для звільнення її від сплати судового збору, оскільки заявником не надані докази, які б обгрунтовували, чому суд має враховувати майновий стан заявника.
Також суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано доказів отримання статусу одинокої матері у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, ОСОБА_1 не обґрунтувала належним чином підстави для звільнення її від сплати судового збору, не сплатила встановлений законодавством розмір судового збору, а отже заява про забезпечення позову до подання позовної заяви підлягає поверненню заявнику.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 81, 149-153 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: