Справа №760/717/22 2/760/2089/25
16 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Усатової І.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: П'ята київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним заповіту,
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: П'ята київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним заповіту.
13.01.2022 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Оксюті Т.Г.
Ухвалою судді від 22.01.2022 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
16.05.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Усатовій І.А.
Ухвалою суду від 01.04.2024 у справі роз'єднано вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данчук Катерина Миколаївна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання недійсним договору довічного утримання, та вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: П'ята київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним заповіту, у самостійні провадження. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данчук Катерина Миколаївна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання недійсним договору довічного утримання передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.
Протокольною ухвалою суду від 09.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
14 жовтня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано до суду заяву про відвід головуючої судді Усатової І.А. від розгляду даної справи, дана заява зареєстрована канцелярією суду 15.10.2025.
У своїй заяві посилається на обставини, які на його думку викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючої у справі.
В обґрунтування поданої заяви про відвід посилається на те, що тривалість підготовчого провадження виходить за межі розумного строку, визначеного національним законодавством та практикою Європейського суду з прав людини. Зволікання з розглядом справи у такій мірі не може бути виправдане ні складністю спору, ні поведінкою сторін. Така затримка свідчить про неналежне виконання суддею свого процесуального обов'язку забезпечити своєчасний, ефективний і безсторонній розгляд справи. Ухвала суду від 01 квітня 2024 року про роз'єднання позовних вимог є необґрунтованою та суперечить принципу процесуальної економії. Обидві вимоги мають спільну правову природу і базуються на одних фактичних обставинах, що логічно зумовлює їх спільний розгляд для досягнення повного, всебічного та об'єктивного встановлення істини у справі. Безпідставне роз'єднання вимог призвело до подальшого затягування судового розгляду та створення штучних процесуальних перешкод для ефективного захисту прав позивача. Такі дії судді свідчать не про забезпечення процесуального порядку, а про створення передумов для надмірного формалізму, який фактично нівелює завдання цивільного судочинства, визначені статтею 2 ЦПК України. Позиція судді щодо ненаправлення копії клопотання іншій стороні свідчить про неправильне тлумачення процесуальних норм та надмірний формалізм у застосуванні закону. ЦПК України не встановлює обов'язку сторони надсилати іншим учасникам справи копії клопотань про призначення експертизи, особливо коли такі подаються у межах підготовчого провадження. Відмова у розгляді клопотання з таких підстав порушує принципи змагальності та рівності сторін, передбачені статтями 12 і 13 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище, просив суд задовольнити заяву про відвід.
Сторони у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення відводу, виходячи з наступного.
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, ч.4 ст.36 ЦПК України передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думку судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відвід, за ч.3 ст.39 ЦПК України, повинен бути вмотивованим і заявлений у визначені законом строки, та з наданням доказів неупередженості судді для цілей відводу ч.4 даної статті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Білух проти України» від 09 листопада 2006 року зазначено, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При вирішенні справи Європейський суд у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
При цьому суд вважає, що наявність об'єктивного критерію має визначатися виходячи з об'єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
Будь - яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником не зазначено.
Таким чином, підстави, викладені заявником в обґрунтування поданої заяви про відвід, не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи, і є лише його суб'єктивною точкою зору з цього приводу.
Зазначені в заяві заявником обставини не можуть свідчити про необ'єктивність або упередженість судді.
З точки зору закону такі обставини не є підставою для сумнівів в об'єктивності судді та відводу, а є процесуальними діями, врегульованими законом, право оскарження яких мають учасники процесу в установленому цивільним процесуальним законом порядку.
Виходячи з цього, підстави для задоволення заяви відсутні.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підстави для відводу головуючої судді у справі Усатової І.А. є необґрунтованими, а тому подана заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Усатової І.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: П'ята київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним заповіту - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.А. Усатова