СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3272/25
пр. № 2/759/2994/25
05 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
за участю позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідача Басараб Н.В., секретаря судового засідання Пушкарського О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, третя особа - Міністерство оборони України,
встановив:
Солдат ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.08.2024 року №700 солдат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання обов'язків військової служби, в результатів воєнних (бойових дій), при здійсненні заходів щодо відсічі та стримування військової агресії російської федерації та під час захисту Батьківщини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2024 року №275 солдата ОСОБА_4 виключено з 24.08.2024 року зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв'язку зі смертю. Цим наказом закріплено, що смерть ОСОБА_4 настала під час виконання бойового завдання в районі бойових дій і пов'язана із захистом Батьківщини, державного суверенітету та територіальної цілісності України, відбиттям російської збройної агресії в умовах воєнного стану, та ухвалено до виплати дочці загиблого ОСОБА_3 певні кошти, що підлягали до виплати загиблому за життя.
Факт смерті ОСОБА_4 29.08.2024 року посвідчено Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що складено відповідний актовий запис №14542 (див. свідоцтво про смерть).
03.09.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартич Є.В заведено спадкову справу №9/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
З огляду на спадкову справу, за спадщиною до нотаріату звернулись дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , яка позиціонувала себе дружиною спадкодавця.
Приватний нотаріус 17.03.2025 року видала ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_4 , а саме на: забезпечувальний платіж в сумі 981500 рн. за попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ; забезпечувальний платіж в сумі 981500 грн. за попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ; автомобіль марки HYUNDAI модель GETZ, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ; гараж № НОМЕР_3 з підвалом, цегляний, в Обслуговоючому кооперативі «Автогаражне товариство «БЕРІЗКА-1», що знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка; земельна ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,0038 га в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражне товариство «БЕРІЗКА-1», що знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка (кадастровий номер 3222486201:01:001:0234);
Даних, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі спадкова справа не містить.
Відсутні в спадковій справі і заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом.
Разом з тим, ОСОБА_1 в грудні 2024 року звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що вона проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, з 07.08.2019 року по день смерті чоловіка.
Але, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2025 року вказану заяву залишено без розгляду, за підстав наявності спору про право, про які заявила дочка загиблого - ОСОБА_3 .
У зв'язку з останньою обставиною, ОСОБА_1 в лютому 2025 року заявила позов до ОСОБА_3 та Міністерства оборони України, за яким просила суд встановити факт, що вона проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, з 07.08.2019 року по день смерті чоловіка, та факт її перебування на утриманні ОСОБА_4 .
Встановлення даних фактів необхідне позивачці, для реалізації права на спадкування, та прав, соціальних гарантій пов'язаних зі смертю військовослужбовця, що регламентовані законодавством про соціальний і правовий захист членів сімей загиблих військовослужбовців, в тому числі і права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
В обґрунтування позову покладено пояснення свідків, спільні світлини, переписка позивачки з ОСОБА_4 в електронних месенджерах, та інші письмові докази.
Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 03.03.2025 року, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідачка подала відзив, за яким просила в задоволенні позову відмовити, за безпідставністю. При цьому вона визнала, що її батько тривалий час перебував у близьких відносинах з позивачкою, проте ці відносини відповідачка розцінила "романтичними", тобто такі, що не можна визнати сімейними. В обґрунтування відзиву відповідачка також послалась на свідків та письмові докази.
Представник Міністерства оборони України Овод А.П. надіслав пояснення, за якими на вирішення спору поклався на розсуд суду, а також просив розглянути справу без участі представника Міністерства.
Натомість представник позивачки ОСОБА_2 подав заяву про зменшення позовних вимог та відповідну позовну заяву, за якою вимога про встановлення факту перебування позивачки на утриманні загиблого ОСОБА_4 була виключена з позову.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року вимоги позову про встановлення факту перебування позивачки на утриманні були залишені без розгляду, за клопотанням сторони позивачки.
Інших заяв по суті спору не надходило.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року підготовче провадження закрите, справу призначено до розгляду по суті.
Позивачка та її представник в судовому засіданні на вимогах позову наполягали, надали пояснення, що зводяться до викладеного в заявах по суті спору.
Відповідачка та її представниця заперечували, пославшись на безпідставність позову.
Вислухавши сторони, опитавши свідків, та дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 виходячи з такого.
Так, з огляду на спадкову справу спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не залишив, а тому в цьому разі спадкування здійснюється за законом, в порядку та за підстав визначених в главі 86 ЦК України.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу права на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Позивачка заявляла, що проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю з 07.08.2019 року.
Очевидно, що визначена позивачкою дата є днем ухвалення Святошинським районним судом м. Києва рішення у справі №759/2407/19 про розірвання шлюбу між позивачкою та її чоловіком ОСОБА_6 (див. витяг з Державного реєстру актів цивільного стану т.1 а.с. 147, 148).
Проте, поза увагою сторони позивачки залишилось те, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб, відповідно до ст. 114 ч. 2 СК України, припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З огляду на дані Єдиного реєстру судових рішень, рішення у справі №759/2407/19 набуло чинності 06.09.2019 року.
Виходячи з того, що спадщина після ОСОБА_4 відкрилась в день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням принципу одношлюбності (ст.25 СК України), позивачка не може бути визнана спадкоємицею майна померлого.
Отже рішення у цій справ не має правового значення у відносинах спадкування після померлого ОСОБА_4 .
Разом з тим, суд погоджується, що встановлення запитуваного факту має правове значення для набуття позивачкою прав та соціальних гарантій, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, що визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 року № 2011-XII.
Зокрема правом на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, відповідно до ст. 16-1 вказаного закону, разом з іншими, наділені члени сімей загиблих (померлих) осіб, в тому числі і жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Проте, запитуваний факт не знайшов свого достатнього підтвердження в судовому засіданні.
Так, ОСОБА_4 , на випадок смерті (загибелі) не залишив жодного розпорядження щодо належного йому майна, в тому числі і щодо призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
В попередніх договорах купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , що посвідчені 25.03.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Коберник О.М., ОСОБА_4 засвідчив, що він у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, не проживає однією сім'єю і не веде спільне господарство з іншою особою, кошти які передаються за умовами попереднього договору не є спільною сумісною власністю, та є його особистою приватною власністю.
Таке ж за змістом застереження міститься і в договорах купівлі-продажу гаражу № НОМЕР_3 та земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,0038 га, в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражне товариство «БЕРІЗКА-1», що знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, які посвідчені 17.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С.
Договори про відступлення прав та переведення обов'язків за договорами купівлі-продажу майнових прав на машиномісце, що укладені ОСОБА_4 02.09.2022 року, не містять посилання на те, що вони вчинені в інтересах сім'ї покупця.
Сповіщення сім'ї №1-7 від 26.08.2024 року про смерть ОСОБА_4 було направлено його брату ОСОБА_7 , вочевидь відповідно до прижиттєвого розпорядження ОСОБА_4 .
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження письмовими доказами лише те, що ОСОБА_4 з квітня 2022 року регулярно перераховував позивачці певні кошти (див. виписку з банківського рахунку).
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (давні друзі ОСОБА_4 ), засвідчили суду, що всі свої заощадження, правовстановлюючі документи на майно та інші особисті документи, покійний ОСОБА_4 зберігав у друзів та у схованці, про яку на випадок своєї загибелі дав розпорядження повідомити доньку ОСОБА_3 , що і було виконано після його загибелі.
Ці ж свідки під присягою пояснили, що ОСОБА_4 дійсно перебував у тривалих відносинах з ОСОБА_1 , проте наміру створити разом з нею сім'ю не мав, через сумніви в доцільності такого кроку, що засновані на наявності у ОСОБА_11 певних неприйнятних для нього рис характеру, та небажання взяти на себе відповідальність щодо малолітньої дитини ОСОБА_11 від попереднього шлюбу, постійним місцем проживання ОСОБА_4 була батьківська квартира, яку він ділив з братом.
Свідки з боку позивачки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що розцінювали відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сімейними, пославшись на свої спостереження під час спільного дозвілля, спільних подорожей, тощо.
З огляду на світлини надані позивачкою вбачається, що вказані свідки дійсно подоружували, проводили дозвілля разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1
ОСОБА_13 також підтвердила доводи позивачки про те, що у 2021 році вона допомагала ОСОБА_4 придбати каблучку з метою зробити пропозицію ОСОБА_1 вийти за нього заміж.
Консьєржка будинку, в якому постійно проживає позивачка - ОСОБА_14 , опитана в якості свідка, пояснила, що вважала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подружжям, виходячи з того, що постійно бачила їх разом, та з поведінки один до одного та по відношенню до дитини ОСОБА_1 .
Мати позивачки ОСОБА_15 пояснила в суді, що дочка підтримувала відносини з ОСОБА_4 з 2017 року, вони час від часу приїжджали до неї в гості, їй було відомо від дочки про заручини, ОСОБА_16 у всьому підтримував дочку.
Проте, а ні мати позивачки, а ні інші свідки з боку позивачки, не змогли засвідчити обставин постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ведення ними спільного побуту, наявності у них спільного бюджету, тощо.
Зокрема мати позивачки пояснила, що коли вона доглядала за онукою в той час як дочка разом з ОСОБА_4 поїхали на відпочинок за кордон, з речей ОСОБА_4 в квартирі бачила лише халат та светр.
Свідок ОСОБА_13 також вказувала, що бачила в квартирі ОСОБА_1 певні носильні речі ОСОБА_4 .
Крім того, і відповідачка і свідки з її боку, заявили, що ОСОБА_4 не повідомляв їх про заручини з ОСОБА_1 .
Мати позивачки визнала, що познайомилась з дочкою ОСОБА_4 лише після його смерті, брата покійного не знає.
Разом з тим, відповідачка не заперечувала, що її батько придбав автомобіль, який оформив на ім'я ОСОБА_1 .
Проте свідок ОСОБА_8 пояснив, що цей автомобіль зі слів ОСОБА_4 було придбано з метою його подальшого перепродажу, а оформлений на позивачку для того щоб мінімізувати витрати щодо його реєстрації.
Та обставина, що позивачка не мала оподаткованих доходів починаючи з 1 кварталу 2019 року (див. довідку податкового органу), саме по собі, не може вказувати на те, що ОСОБА_4 надавав позивачці кошти саме з метою утримання сімї.
З аналізу наведених доказів, як кожного окремо, так і в їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 тривалий час перебували в близький стосунках, і очевидно мали намір в майбутньому створити сім'ю.
Проте сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року, що ухвалена у справі № 490/4949/17.
В п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зазначено, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21) наведено тлумачення обставин на підтвердження факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, а саме встановлення такого факту передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Така судова практика є усталеною, на що вказують правові позиці викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц, та інших.
Отже, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за необґрунтованістю.
За такого рішення витрати понесені позивачкою на розгляд справи розподілу не підлягають.
Представниця відповідачки заявила про те, що докази про витрати відповідачки на правничу допомогу будуть надані у строки визначені ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10-12, 77-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення виготовлене 14.10.2025 року.
Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.
Головуючий Сенько М.Ф.