СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16006/25
пр. № 2/759/7019/25
16 жовтня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
при секретарі судових засідань - Олійникової Н.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу у порядку загального позовного провадження за заявою ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про скасування та зняття арешту з майна,-
17.07.2025 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшов зазначений позов. в якому позивач просить: скасувати арешт - реєстраційний номер обтяження: 3825899 накладений на підставі: Постанова АА №838783 від 15.09.2006 року, виданої Державною виконавчою службою Святошинського району м. Києва стосовно майна ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 24.07.2025 р. вказаний позов залитшено без руху надано час для усунення недоліків.
30.07.2025 р. до суду надійшла заява про усуненя недоліків, з якої вбачається, що вимоги ухвали суду виконано.
Ухвалою судді від 31.07.2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 09.09.2025 р. у справі закрито підготовче засідання та призначено до судового розгляду.
23.09.2025 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції у даній справі, мотиви не викладені.
Ухвалою суду від 25.09.2025 р., вказане клопотання задоволено.
В судовому засіданні 09.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов з підстав викладених в заяві.
Інші учасники процесу не з'явились повторно, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки не відомі, а тому суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутність. Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 , з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, встановив наступне.
Як зазначив позивач в позовній заяві при оформленні спадщини, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом було виявлено обтяження 3825899 за ПІП померлого (без використання ідентифікаційного номеру померлого).
25.10.2024 року позивач отримала лист від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори за №6778/02-14, яким повідомлено, що зупинено процедуру видачі Свідоцтва про право на спадщину, оскільки за померлим ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наявне обтяження №3825899. Причина обтяження: Постанова АА №838783 від 15.09.2006 року, виданої Державною виконавчою службою Святошинського району м. Києва (а.с.9).
Позивач ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 .
На момент смерті за померлим залишилось нерухоме майно. Позивач є єдиним спадкоємцем померлого. Звернувшись до нотаріальної контори - отримала відмову в отриманні документів на спадщину через наявність арешту.
Зазначене підтверджується Інформацією від 01.06.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та відповідно суб'єкта (а.с.22-23).
З матеріалів справи вбачається, що з метою скасування арешту нерухомого майна, адвокат Мішустін М.К., як представник позивача, яка є спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 звернувся із заявою до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Листом від 23.12.2024 року Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) його повідомив, що надати постанову, якою накладено арешт не можливо, в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження, по виконанню постанови АА № 838783 від 15.09.2006 р., за якою боржником є ОСОБА_2 у відділі на виконання не перебуває (а.с.10).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
За правилами ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не має змоги, на час звернення із позовною заявою до суду за наявності арешту, накладеного на майно, порушується право власності позивача на спадкове майно, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Враховуючи, що виконавче провадження по виконанню постанови постанови АА № 838783 від 15.09.2006 р., за якою боржником є ОСОБА_2 у відділі на виконані не перебуває, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом припинення дії відповідних обтяжень.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог на користь позивача про скасування та зняття арешту з майна.
Керуючись ст. ст. 391, 1216-1218, 1282, 1297 ЦК України, ст. ст.11, 12, 13, 19, 55, 81, 258, 259 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про скасування та зняття арешту з майна,- задовольнити.
Скасувати арешт Реєстраційний номер обтяження: 3825899 накладений на підставі: Постанова АА №838783 від 15.09.2006 року, виданої Державною виконавчою службою Святошинського району м. Києва стосовно майна ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя Бабич Н.Д.