Справа № 758/14445/25
16 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,-
До Подільського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначила, що з 2009 року проживає разом з чоловіком доньки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Проживання з ним в одній квартирі супроводжується постійними проявами агресії та насильницької поведінки з його боку. Вказує, що ОСОБА_2 неодноразово підіймав на неї руку, завдавав тілесних ушкоджень, висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою та систематично погрожував фізичною розправою. Така його поведінка створювала постійну атмосферу страху й небезпеки, через що вона неодноразово була змушена звертатися за допомогою до працівників поліції. Кожен виклик належним чином фіксувався правоохоронними органами, що підтверджує системність та реальність вказаних фактів домашнього насильства. Вказує, що з нею проживає онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також зазнає негативного впливу з боку батька ОСОБА_2 та потерпає від проявів домашнього насильства. Тому вимушена звернутися до суду та просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 а, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до шести місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 у перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 у вести листування, телефоні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, які заявник виконала.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами окремого провадження та призначено до судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала, просила задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви у повному обсязі.
Згідно із положеннями ст. 350-5 ЦПК України, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Суд, заслухавши заявника та заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що заява підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17.12.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15.09.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.10.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.03.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 40 годин громадських робіт.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.10.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та закрито провадження в справі, у зв'язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення.
Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №81 від 03.02.2025, ОСОБА_1 призначено піклувальником над неповнолітньою онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: рідні брати і сестри.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
У справі, що розглядається, встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини та спір щодо спільного проживання та користування квартирою. При цьому, вказана квартира є єдиним місцем проживання
Проаналізувавши надані суду докази можна зробити висновок, що дійсно ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП та винесено відповідні постанови 17.12.2019, 15.09.2021, 16.10.2023, 21.03.2024, 02.08.2024 та 25.10.2024, проте після цих подій на підтвердження продовження вчинення ОСОБА_2 зазначених адміністративних правопорушень, в матеріалах справи відсутні будь які докази.
Заявником не надано належних та допустимих доказів продовження вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо неї та її онуки протягом 2025 року, а самі лише твердження заявника про те, що він продовжує чинити психологічне та фізичне насильство суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, а ввостаннє ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності в жовтні 2024 року.
Крім цього, суд, не бери до уваги додану до матеріалів справи медичну документацію, оскільки з неї не можливо встановити, що вказані травми завдані заявнику саме ОСОБА_2 .
Сам факт тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою не підтверджує того, що ОСОБА_2 продовжує вчиняти щодо неї та її онуки домашнє психологічне та фізичне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У суді не доведено ризиків, які можуть настати у разі незастосування стосовно заінтересованої особи обмежувального припису.
Оскільки ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного психологічного та фізичного насильства у розумінні Закону, а судом не встановлено випадків психологічного та фізичного насильства стосовно неї протягом останнього року, а також ризиків настання насильства у майбутньому, тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Існування між сторонами спору щодо спільного проживання та користування квартирою не може бути вирішено шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису.
З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник була звільнена при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 211, 258-268, 350-1 - 350-8, 352-355 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування учасників справи:
заявник - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 16.10.2025.
Суддя Будзан Л.Д.