печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47458/25-ц
пр. № 2-9515/25
про залишення позовної заяви без руху
02 жовтня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання права власності, -
30 вересня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Із змісту позовної заяви вбачається, що заявник звернувся із позовом визнання права власності на транспортний засіб на підставі договору фінансового лізингу.
На підставі цього позивач просив звільнити його від сплати судового збору як споживача на підставі ст. 22 Закону України «Про судовий збір».
Однак, суд зазначає, що посилання позивача на захист прав споживачів не є підставою звільнення від сплати судового збору, що з врахуванням предмету позову є хибним висновком, оскільки позов направлений на визнання права власності на транспортний засіб.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Натомість як вбачається із матеріалів позовної заяви та її змісту, спір між сторонами - позивачем та відповідачем - виник у зв'язку із списанням грошових коштів невстановленими особами з рахунку позивача, що саме по собі не є послугою або товаром у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Відтак на підставі пункту 22 вказаного Закону позивач не звільняється від сплати судового збору. Інші підстави позивач не вказував, із змісту позовної заяви та її матеріалів їх наявність не вбачається.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 177 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У позовній заяві позивач вказав ціну позову в розмірі 447 005, 70 грн.
Таким чином, за вимогу майнового характеру (про визнання права власності) позивачеві потрібно було сплатити судовий збір у розмірі за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий збір у розмірі 1% від ціни позову в розмірі 4 470, 05 грн. підлягає сплаті на реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві / Печерс. р-н; код отримувача (код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України): 37993783; рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007; банк отримувача: Казначейство України; код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: 22030101;050; «Судовий збір», Печерський районний суд м. Києва, вид звернення, пункт з таблиці ставок судового збору.
Відтак позивачу необхідно сплатити суму судового збору в розмірі 4 470,05 грн., і надати суду документ, що підтверджує її сплату, відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У відповідності до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання права власності, залишити без руху, надавши заявникові строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає спливати з дня отримання цього судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І. В. Литвинова