печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35754/25-ц
Пр. № 2-8312/25
13 жовтня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
учасники справи:
позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12 470,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 825,06 грн., 3% річних у розмірі 155,35 грн., а також витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач є власницею квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , який передано позивачу на експлуатацію та обслуговування. Відповідач отримувала послуги з утримання будинку та прибудинкової території, проте, зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги у повному обсязі виконані не були, у зв'язку із чим, за період часу з липня 2024 року по квітень 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 12 470,67 грн. Також позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховано інфляційні втрати у розмірі 825,06 грн., 3% річних у розмірі 155,35 грн.
Ухвалою судді від 4 серпня 2025 року в справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
13 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Суд установив, що ОСОБА_1 є власницею квартир АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 439551280 від 14.08.2025 та свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 27.04.2021, та реєстраційним посвідченням № 002298 від 16.07.2009.
19 червня 2013 року відповідно до протоколу № 1 Установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку зареєстровано ОСББ «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців № 38800022 .
Протоколом № 1 Установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 6 грудня 2012 року створено ОСББ «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ», затверджено Статут ОСББ «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» та обрано головою Об'єднання - Хейсона О.Ю.
Протоколом № 9 Загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 1 серпня 2017 року було затверджено внесення обов'язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,68 грн. за один квадратний метр загальної площі приміщення/метр житлової площі.
Протоком №12 Загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 22 липня 2024 року було затверджено Статут в новій редакції на новий тариф у розмірі 11,60 грн. за один метр квадратний для житлових квартир.
Підпунктом 5 пункту 5.2 розділу 5 Статуту Об'єднання, співвласник зобов'язаний своєчасно в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі за отримані житлово-комунальні послуги, відшкодування експлуатаційних витрат (витрати на утримання будинку), а також додаткові, установленні загальними зборами об'єднання платежі, внески, відрахування.
27 квітня 2021 року між ОСББ «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» та ОСОБА_1 укладено договори № 32-2021 та № 68/2-2021 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та надання комунальних послуг, за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з розрахунком, наданим представником позивача, станом на 31.03.2025 заборгованість відповідача за період часу з липня 2024 року по квітень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 ) становить 6 256,23 грн. та за особовим рахунком № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_6 ) становить 6 214,44 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
За положеннями ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто вказана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України (постанова № 6-2951цс15 від 20.04.2016).
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з липня 2024 року по квітень 2025 року у розмірі 12 470,67 грн., є обґрунтованими, доведеними, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 825,06 грн., 3% річних у розмірі 155,35 грн.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов'язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30.10.2013 у справі за № 6-59цс13).
Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання, то позовні вимоги про стягнення індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, є обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надала.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 825,06 грн. та 3% річних у розмірі 155,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 028,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Окрім того, представником позивача в позовній заяві заявлялось клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, серед яких й витрати на правничу допомогу.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані представником позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір має бути доведений та документально підтверджений.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт оплати витрат на професійну правову допомогу. Так, до матеріалів справи не додано договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт, розрахунок витрат, квитанцію про оплату послуг адвоката, прибутковий касовий ордер, тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню. При цьому, представник позивача не позбавлений права вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в порядку визначеному ст. 270 ЦПК України, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи наведене, на підставі ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 11, 509 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12 470 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 67 копійок, інфляційні втрати у розмірі 825,06 грн. та 3% річних у розмірі 155,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕЧЕРСЬКІ ВЕЖІ» (пров. Лабораторний, буд. 6, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 38800022).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик