печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37125/25-п
02 вересня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 121 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 394129 від 17.07.2025, ОСОБА_1 17 липня 2025 об 11 год. 05 хв. за адресою: м. Київ, бул. Лесі України, повторно протягом року керував транспортним засобом марки "Porsche" д.н.з. НОМЕР_1 , який не відповідав вимогам ДСТУ 3649:2010, чим порушив п. 31.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ч. 4 ст. 121 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Положеннями ч. 4 ст. 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність діючим стандартам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів. Правила ввезення транспортних засобів на територію України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 31.1. Правил дорожнього руху визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до вимог п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Відповідно до вимог ДСТУ 3649:2010, а саме п. 6.1.5, задній покажчик повороту повинен бути жовтим для всіх категорій колісних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 32 Закону переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 34 Закону державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачою реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Так, підставою первісної державної реєстрації імпортованих транспортних засоби є отримання сертифікату відповідності транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та правил технічної експлуатації.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 8043, 06.04.2021 року було зареєстровано транспортний засіб марки "Porsche" д.н.з. НОМЕР_1 .
При цьому, враховуючи, що зазначений транспортний засіб отримав реєстрацію в Україні та є сертифікованим, то є підстави стверджувати про те, що він пройшов державну перевірку та офіційно визнаний придатним до використання на автомобільних шляхах держави.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При вивчені та дослідженні доказів у справі, судом встановлено, що адміністративні матеріали не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» (рішення від 06.12.1998) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. З цього принципу слідує також, що обов'язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи відсутні докази, на основі яких у визначеному законом порядку суд міг би встановити наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Таким чином, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані в ході судового розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, аналізуючи та оцінюючи обставини і докази по справі в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
За таких обставин, провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 245, 247, 283-285 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя А.М. Гридасова