16.10.2025 Справа № 756/3742/24
Справа № 756/3742/24
Провадження № 1-кп/756/692/25
16 жовтня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
неповнолітньої особи ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
представника служби
у справах дітей та сім'ї ОСОБА_9 ,
провівши закрите судове засідання за клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, учня 7-В класу школи І-ІІІ ступенів № 226 Оболонського району м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
26.05.2023, близько 16 год. 00 хв., малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у коридорі, в приміщенні загальноосвітньої школи № 226, що за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 19-Є, де на той час знаходилась малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей же день, час та місці, на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , виник словесний конфлікт, в ході якого у малолітнього ОСОБА_6 виник намір на вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме на спричинення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_4 , у той же день, час та місці, малолітній ОСОБА_6 , усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар лівою ногою в область стегна правої ноги малолітній ОСОБА_4 . Після чого малолітній ОСОБА_6 наніс умисно ще два удари, а саме: один удар кулаком правої руки по правій руці в область передпліччя та один удар лівою ногою в область правої ноги ОСОБА_4 , та із застосуванням фізичної сили обхопив обома руками останню в області правої ноги, внаслідок чого малолітня потерпіла впала на підлогу.
Своїми протиправними діями малолітній ОСОБА_6 умисно спричинив малолітній ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а саме: синці на передній поверхні правого передпліччя у нижній третині, на передній поверхні правого стегна у нижній третині, які відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
У судовому засіданні ОСОБА_6 вчинення ним суспільно небезпечного діяння за обставин наведених у клопотанні заперечував, від надання показань відмовився.
Згідно ч. 1 ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 500 КПК України встановлено, що судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з'явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Судом установлено, що відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 10.06.2023 потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що 26.05.2023 вона перебувала в приміщенні школи № 226, коли закінчився урок о 16 год. 00 хв., вона виходила з класу жартома притримала двері, тому що вважала, що за нею йде її друг ОСОБА_10 ..
ОСОБА_4 повідомила, що коли вона відпустила двері, то збиралась йти попити води та в цей же час з класу вийшов її однокласник ОСОБА_6 . Потерпіла ОСОБА_4 , повідомила, що коли ОСОБА_6 підійшов до неї, то виражався в її бік нецензурною лайкою, та підійшовши до неї наніс їй один удар лівою ногою в її праву ногу.
Потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що вона почала запитувати у нього чому він її вдарив, на що у відповідь виражаючись нецензурною лайкою ОСОБА_6 кулаком правої руки наніс один удар в праву руку ОСОБА_4 , та відразу після цього наніс один удар лівою ногою в праву ногу ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що з метою самозахисту, вона хотіла вдарити правою ногою ОСОБА_6 , але він схопив руками її праву ногу та зробив підніжку лівій нозі, на якій вона стояла.
Потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що внаслідок цього вона втратила рівновагу та впала на підлогу та вдарилась головою об підлогу.
Потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що вона втратила свідомість на деякий час, але потім прийшла до тями та її друг ОСОБА_10 відвів її до медичного пункту.
Зазначені у протоколі проведення слідчого експерименту відомості підтверджуються ілюстративною таблицею та оглянутим у судовому засіданні відеозаписом, що є додатками до нього.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 10.06.2023 свідок ОСОБА_10 повідомив, що 26.05.2023 він перебував в приміщенні школи № 226, та о 16 год. 00 хв. коли розпочалась перерва, його однокласниця ОСОБА_4 виходила з кабінету, притримала двері, аби той хто йшов позаду неї не міг швидко вийти. Свідок ОСОБА_10 повідомив, що за ОСОБА_4 йшов однокласник ОСОБА_6 , який намагався відкрити двері, але в нього не вийшло та він розлютився.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що коли ОСОБА_6 вийшов в коридор, то він відразу вийшов за ними та побачив як ОСОБА_6 наніс один удар ногою в праву ногу ОСОБА_4 та відразу після цього наніс ОСОБА_4 один удар кулаком в область правої руки ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що в подальшому ОСОБА_6 виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_4 хотіла вдарити ОСОБА_6 правою ногою по ногам, але ОСОБА_6 схопив її за ногу та в цей же час іншою ногою зробив підніжку лівій нозі ОСОБА_4 на якій вона стояла, внаслідок чого ОСОБА_4 впала та вдарилась головою об підлогу.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що в подальшому він допоміг ОСОБА_4 піднятись з підлоги та відвів її до медичного пункту.
Зазначені у протоколі проведення слідчого експерименту відомості підтверджуються ілюстративною таблицею та оглянутим у судовому засіданні відеозаписом, що є додатками до нього.
Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 042-976-2023 від 26.06.2023 у неї мали місце ушкодження:
Синці в потиличній ділянці по центру та справа, на передній поверхні правого передпліччя у нижній третині, на передній поверхні правого стегна у нижній третині.
Характер, морфологія, локалізація виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від дій (за рахунок дії травмуючих сил під кутами, наближеними до прямих) тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились.
Морфологія виявлених тілесних ушкоджень, а також часові дані, наведені в медичній документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення 26.05.2023 до 16 год. 34 хв.
Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки відображають тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, кожне з виявлених тілесних ушкоджень відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно п. п. 1.5.2, 2.3.5. та 4.6. «Правил».
Морфологія та локалізація виявлених тілесних ушкоджень дозволяє спростовувати можливість їх утворення внаслідок однократного падіння з вертикального положення (або близького до нього).
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що після закінчення уроку у школі № 226 її однокласник ОСОБА_6 наніс їй удар лівою ногою по її праві нозі, потім с кулака вдарив у плече, декілька разів ногою бив у одне й те саме місце. Вона намагалась вдарити ОСОБА_11 ногою, однак він схопив її ногу. Крім того, ОСОБА_4 підтвердила надані під час слідчого експерименту покази.
Законний представник потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в якості свідка показала, що їй зателефонував працівник школи та повідомив, що її доньку ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 , внаслідок чого ОСОБА_4 впала та вдарилась головою.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що вчився разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у 226 школі. 26.05.2023 на перерві він сидів у класі, почув удар, після чого вибіг у коридор і побачив, що ОСОБА_4 лежала на підлозі та біля неї стояв ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що вчився разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . 26.05.2023 ОСОБА_6 біля класу почав сваритись з ОСОБА_4 , після чого вони почали битися та ОСОБА_6 перекинув ОСОБА_4 через себе, внаслідок чого ОСОБА_4 впала та вдарилась головою. ОСОБА_10 підтверджує надані під час слідчого експерименту покази.
Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає, що вони в цілому узгоджуються між собою, є логічними і послідовними, незначні розбіжності в показаннях свідків та потерпілою є несуттєвими та на думку суду виникли внаслідок тривалості часу, що минув з дня події, в повній мірі відтворюють обставини вчинення ОСОБА_6 , який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не слід застосовувати примусові заходи виховного характеру, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
За ч. 1 ст. 125 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
За сталою практикою Верховного Суду заходи виховного характеру не є покаранням, разом з тим, на думку суду, правові наслідки спливу строків давності виключають можливість застосування до особи, яка на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність, оскільки в протилежному випадку буде мати місце явне порушення її прав, бо вона піддається заходам кримінального примусу без обмеження строком.
У зв'язку з цим суд не має правових підстав застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру, а тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Крім того, під час судового розгляду законним представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 22 КК України його син ще не досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність та те, що в ході слідчих дій не було роз'яснено ОСОБА_6 положення частин 1, 2 ст. 497 КПК України, чим було порушено його право на захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК України суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Разом з тим, відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 97 КК України передбачено, що до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу суд застосовує примусові заходи виховного характеру передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Отже, до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Крім того, посилання ОСОБА_7 на не роз'яснення ОСОБА_6 положень частин 1, 2 ст. 497 КПК України не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 497 КПК України якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, необережного нетяжкого злочину без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.
Вказана норма закону передбачає застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які досягли віку з якого настає кримінальна відповідальність, а тому до ОСОБА_6 застосовуватись не може.
За таких обставин клопотання законного представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій ОСОБА_6 та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, в тому числі будь яких порушень права неповнолітнього на захист, судом не вбачаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 500 КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні, що вказує на відсутність у суду процесуальних повноважень для закриття кримінального провадження за спливом строку давності про, що у судових дебатах просив прокурор.
Разом з цим, питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України, а питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 97, 105 КК України, статями 284, 292, 372, 395, 497, 498, 500, 501 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення ним суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - відмовити.
У задоволенні клопотання законного представника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження в зв'язку недосягненням ОСОБА_6 віку з якого наступає кримінальна відповідальність та порушення права на захист - відмовити.
Речові докази по справі, а саме один диск з дослідженнями МРТ, протокол МРТ на 1 арк., один знімок МРТ - залишити за належністю ОСОБА_5 .
Витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1 998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - віднести на рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Суддя