Справа №:755/20016/24
Провадження №: 2/755/312/25
"01" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
представника позивача
в режимі відеоконференції - адвоката Янюка В.Ю.
представника відповідача
Донецької обласної прокуратури - прокурора Закревської А.В.
представника відповідача
Головного управління Національної
поліції в Донецькій області
в режимі відеоконференції - Казарян В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, стягнення суми, сплаченої у зв'язку з наданням юридичної допомоги,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просила стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь грошові кошти у сумі 496 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суму, сплачену нею у зв'язку з наданням юридичної допомоги в розмірі 110 000,00 грн та судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 працювала в КЛПУ «Родинська міська лікарня» з 06 червня 2017 року на посаді головного лікаря. 26 грудня 2018 року Покровським
ВП ГУ НП в Донецькій області щодо ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України. Процесуальне керівництво здійснювалося Красноармійською місцевою прокуратурою. 27 березня 2019 року начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської службової діяльності слідчого відділу Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Кузнєцовим О.С. за погодженням з прокурором Красноармійської місцевої прокуратури Савенко В.В., ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України. 02 квітня 2019 року за наслідками розгляду клопотання слідчого, погодженого з прокурором, ухвалою слідчого судді Красноармійського міського суду Донецької області до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання терміном дії до
02 червня 2019 року. Красноармійською місцевою прокуратурою 30 травня 2019 року затверджено обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, та направлено до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області для розгляду по суті. Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2022 року по справі № 235/3689/19, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня
2024 року, ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення злочину. Таким чином, кримінальне переслідування здійснювалося 62 місяці. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 заподіяно моральної шкоди, а саме безпосередньо у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, внаслідок чого позивач два місяці була обмежена у свободі пересування та вільного спілкування. Вказані обставини спричинили порушення нормального життєвого ритму, планів, постраждала ділова репутація позивача, зруйновано плани кар'єрного зростання, працевлаштування. Внаслідок моральних та душевних страждань погіршилося здоров'я, позивач неодноразово перебувала на лікуванні, вимушена регулярно вживати лікарські засоби. Рідні та близькі позивача також зазнали стресу, порушився їх звичний та нормальний ритм та спосіб життя. Безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності стало початком боротьби за свої права, яка супроводжувалася труднощами та неправдою з боку правоохоронних органів, та тривала п'ять років. У засобах масової інформації з'явилася значна кількість повідомлень про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що вплинуло на ділову репутацію. Позивач тяжко переживала події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, її переслідувало почуття образи, несправедливості, усвідомлення факту знущання та глузування над її особистістю, приниження честі та гідності, невпевненості у своєму майбутньому, переживання за благополуччя родини. Після кожного виклику до правоохоронних органів та після кожного судового засідання позивач ставала знервованою, втрачала душевну рівновагу, страждала на безсоння та головну біль, відбувалося підвищення артеріального тиску.
З посиланням на положення статей 2, 23, 1174, 1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначила, що має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки кримінальне правопорушення припинено з реабілітуючи підстав. Відповідачем у даній категорії справ є держава, яка діє через відповідні органи, а відшкодування моральної шкоди має здійснюватися за рахунок державного бюджету України. Оскільки розмір мінімальної заробітної плати станом на час розгляду справи складає 8 000,00 грн, мінімальний встановлений законом розмір заподіяної моральної шкоди складає
496 000,00 грн (62 місяці * 8 000,00 грн).
З урахуванням положень статті 3 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначила, що має право на відшкодування суми, сплаченої за надання юридичної допомоги, укладеним із адвокатом, який представляв її інтереси у кримінальному провадження та під час судового розгляду. За договором про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 сплачено адвокату 110 000,00 грн.
З огляду на викладене просила позов задовольнити, стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 496 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 110 000,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторонам роз'яснено право подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
28 листопада 2024 року (вхід. від 29 листопада 2024 року № 65812) до суду надійшла заява представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області
Мещаненко Д.І., про надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами на електронну адресу.
29 листопада 2024 року (вхід. від 02 грудня 2024 року № 66280) до суду надійшло клопотання представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, продовжено відповідачу - Головному управлінню Національної поліції в Донецькій області, строк на подання відзиву на позов, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Мещаненко Д.І., про продовження процесуального строку, продовжено відповідачу Головному управлінню Національної поліції в Донецькій області строк на подання відзиву на позов. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
09 грудня 2024 року (вхід. № 67658) представник відповідача - Донецької обласної прокуратури, прокурор Лівобережної окружної прокуратури Косогова Т.С., подала заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
11 грудня 2024 року до суду від представника відповідача - Донецької обласної прокуратури, прокурора Лівобережної окружної прокуратури Косогової Т.С., надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року вирішено перейти до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, стягнення суми, сплаченої у зв'язку з наданням юридичної допомоги за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання по справі на 19 лютого 2025 року о 12 год. 15 хв.
17 грудня 2024 року (вхід. № 69349) від представника відповідача - Донецької обласної прокуратури, прокурора Лівобережної окружної прокуратури Донецької області Косогової Т.С., до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник зазначила, що з огляду на положення статті 1176 ЦК України, статей 1, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», для розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди законодавством передбачено спеціальну формулу. За кожен місяць безпідставного перебування під судом та слідством громадянинові має виплачуватися одна мінімальна заробітна плата. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до абзацу 3 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн. ОСОБА_1 знаходилася під слідством та судом 5 років 1 місяць 20 днів або 61,65 місяця: з 27 березня 2019 року (дата повідомлення про підозру) по 16 травня 2024 року (дата набрання вироком законної сили). Таким чином, розмір відшкодування має визначатися за формулою «1 600 грн * кількість місяців перебування під слідством та судом». З огляду на викладене, у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 98 640,00 грн (61,65 місяців * 1 600 грн). Позивачкою не наведено аргументованих доводів щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі більшому, ніж гарантованому державою.
В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12018050410002210 будь-які рішення чи дії прокуратури щодо ОСОБА_1 незаконними в судовому порядку не визнавались і навіть не оскаржувались учасниками кримінального провадження. При цьому, доказів на підтвердження фактів неможливості реалізації планів кар'єрного росту і працевлаштування, знущання і глузування, приниження честі і достоїнства ОСОБА_1 до суду не надано. Позивачка не зазначає, як саме змінився спосіб її життя в період перебування під слідством і судом та в чому полягали додаткові зусилля для організації життя. За обставинами кримінального провадження № 12018050410002210 ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду не затримувалася, під вартою не перебувала, від посади не відсторонювалася, тобто могла вільно пересуватися, реалізовувати життєві плани. Ураховуючи викладене, вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 496 000,00 грн є безпідставно завищеною.
Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні представник зазначила, що витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні, підлягають розподілу саме під час розгляду кримінального провадження, а не в межах позову, заявленого в порядку цивільного судочинства.
У позивача відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, оскільки витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом (статті 125-126 КПК України), їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Позивачка не надала доказів понесення нею витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 110 000,00 грн. Відтак підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні № 12018050410002210 відсутні.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу дорогу по справі № 755/20016/24 представник зазначила, що для підтвердження здійснення витрат за надання правової допомоги позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 04 листопада 2024 року, додаток до договору про надання правничої допомоги від 12 червня 2023 року, додаток від 04 листопада 2024 року № 1 до договору про надання правничої допомоги, додаток від 04 листопада 2024 року № 2 до договору про надання правничої допомоги, акт про оплату послуг від 04 листопада 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Янюка В.Ю., ордер серії ДН № 032514 від 28 березня 2019 року. Водночас, не надано доказів фактичної сплати таких витрат. Таким чином, підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у даній справі відсутні.
З урахуванням викладеного, просила позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі
98 640,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
23 грудня 2024 року (вхід. від 23 грудня 2024 року № 70597) до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мещаненко Д.І, яка зазначила, що у провадженні слідчого відділу Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження № 12018050410002210 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювала група прокурорів Красноармійської місцевої прокуратури. 27 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, а саме в умисному заволодінні коштами бюджету Покровської міської ради шляхом зловживання службовим становищем. 02 квітня
2019 року ухвалою Красноармійського міськрайонного суду до підозрюваної ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - особисте зобов'язання строком на два місяці, тобто до 02 червня 2019 року. У подальшому запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не продовжувався, під час судового розгляду повторно не обирався. 11 квітня 2019 року слідчим СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області винесено постанову про зупинення кримінального провадження у зв'язку з хворобою підозрюваної ОСОБА_1 14 травня 2019 року кримінальне провадження відновлено. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 28 травня 2019 року спрямовано до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2022 року у справі № 235/3689/19, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня
2024 року, ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 191 КК України та виправдано за недоведеності в її діянні складу кримінального правопорушення. Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 року в касаційному порядку не оскаржувалася.
ГУНП в Донецькій області не заперечує факт наявності у позивача права на відшкодування шкоди. Однак, враховуючи статтю 12, частини першу, другу статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та пункту 17 Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затверджене спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, позивачем не дотримано вимоги визначенні у статті 12 Закону та Положення. У свою чергу, зазначені вище норми законодавства є обов'язковими не тільки для органу досудового розслідування, прокуратури чи суду, а й для позивача. Отже, позов задоволенню не підлягає.
Позивач обґрунтовує розмір моральної шкоди наявністю моральних і душевних страждань. Притягнення її до кримінальної відповідальності призвело до порушення нормального життєвого ритму, планів, постраждала її ділова репутація, зруйновані плани кар'єрного росту, працевлаштування.
Однак, позивачем не наведено аргументованих доводів щодо неможливості реалізації планів на життя, планів кар'єрного росту і працевлаштування. До того ж, позивачем жодним чином не зазначено як саме змінився її життєвий ритм. Так само не було надано до суду доказів на підтвердження фактів знущання та глузування над особистістю ОСОБА_1 , приниження честі та гідності.
Під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, а також його судового розгляду, ОСОБА_1 не затримувалась, під вартою не перебувала, від посади не відсторонювалась, тобто ніхто не обмежував позивача реалізовувати свої життєві та кар'єрні плани, до того ж остання не втрачала можливості заробітку та не була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначене свідчить про невідповідність посилань позивача обставинам справи. За таких підстав, розмір відшкодування, заявлений позивачем, є необґрунтованим та завищеним.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні
№ 12018050410002210 та його судового розгляду відповідно до копій ордера від 28 березня 2019 року серії ДН № 032514, актів виконаних робіт від 30 травня 2019 року, 15 лютого 2022 року, 20 травня 2024 року.
У договорі про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року не зазначено, у якій конкретній справі позивачу надається допомога, та з його змісту вказане встановити не надається можливим. Умови Договору не містять визначення вартості однієї години роботи адвоката, а отже і розрахунків погодинної вартості правничої допомоги наданої у справі.
Також Договором визначено, що клієнт зобов'язується оплатити послуги адвоката.
Відповідно до акту виконаних робіт від 15 лютого 2022 року, вартість участі у проведенні всіх судових засіданнях, проведення допиту свідків та підсудної, подання клопотань, подання доказів, виконання інших повноважень захисника підсудної, підготовка та проголошення промови сторони захисту у судових дебатах, становить 60 000,00 грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 20 травня 2022 року, вартість участі у проведенні всіх судових засіданнях, проведення допиту свідків у суді апеляційної інстанції, виконання інших повноважень захисника виправданої, підготовка та проголошення промови сторони захисту у судових дебатах за наслідками апеляційного розгляду, становить 20 000,00 грн. При цьому, ані у Договорі, ані у Актах не зазначено про погодинну вартість такого представництва. За таких підстав є незрозумілою та необґрунтованою вартість кожної виконаної послуги. Отже недоведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. При цьому, належних доказів фактичного понесення таких витрат не надано.
Процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли. Витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні, підлягають розподілу саме під час розгляду кримінального провадження, а не в межах позову, заявленого в порядку цивільного судочинства. Підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні
№ 12018050410002210 відсутні.
Також представником відповідача викладено заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 755/20016/24, оскільки позивачем не надано жодного належного доказу понесення витрат, їх фактичності, неминучості та обґрунтованості розміру, тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити.
23 грудня 2024 року (вхід. від 23 грудня 2024 року № 70421) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янюк В.Ю., подав до суду відповідь на відзив Донецької обласної прокуратури.
Представник зазначив, що позиція представника Донецької обласної прокуратури щодо необхідності застосування розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 гривень, є помилковою.
Стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі. Відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є, в розумінні статей 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні.
Представник відповідача безпідставно вважає, що підстави для відшкодування позивачу суми, сплаченої у зв'язку з поданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні у даній справі відсутні, оскільки витрати на правову допомогу, понесені у кримінальному провадженні, підлягають розподілу саме під час розгляду кримінального провадження, а не в межах позову, заявленого в порядку цивільного судочинства, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом (статті 125-126 КПК України), позивачка не надала доказів понесення нею витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 110 000,00 грн.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Встановивши факт понесення витрат у зв'язку з наданням юридичної допомоги, суд повинен стягнути витрати саме за час перебування під слідством і судом. Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.
На підтвердження витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні позивачем надано копії копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Янюка В.Ю.; ордер від 28 березня 2019 року серії ДН № 032514, договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року, згідно якого оплата за ці послуги відповідно до п. 4.1 Договору складає суму, передбачену актом виконаних робіт. Також до суду акти виконаних робіт від 30 травня 2019 року, 15 лютого 2022 року, 20 травня
2024 року, 28 березня 2019 року, згідно яких оплата та цим договором адвокату фактично здійснена позивачем 30 травня 2019 року в сумі 30 000,00 грн, 15 лютого 2022 року у сумі 60 000,00 грн та 20 травня 2024 року у сумі 20 000,00 грн, та всього сплачено адвокату 110 000,00 грн. Законодавство не наводить форму та вимоги до документа, який підтверджує факт сплати клієнтом адвокатського гонорару.
Наявні всі підстави для відшкодування позивачу сум, сплачених ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, оскільки сукупність наявних в матеріалах справи письмових доказів (договору, додатків до договору з переліком послуг та розрахунком), актів про оплату послуг) свідчить про надання адвокатом правничої допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, надані до суду документи є достатніми та допустимими доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу, реальності таких витрат та співмірності виконаної адвокатом роботи, яка тривала майже 5 років.
Також представник зазначив, що виходячи із положень статей 12, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», факт надання послуг правничої допомоги підтверджується договором про надання адвокатських послуг (підтверджує факт адвокатських відносин та обумовлену їх вартість), платіжними дорученнями, квитанціями або іншими документами щодо оплати послуг за цим договором.
Для підтвердження здійснення витрат за надання правової допомоги позивачкою до суду надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Янюка В.Ю., ордер, а також договір про надання правничої допомоги з адвокатом Янюком В.Ю від 04 листопада 2024 року, згідної якого останнього уповноважено представником позивачки з наданням певного обсягу повноважень у зв'язку з розглядом даної цивільної справи. Оплата за ці послуги відповідно до додатків № 1 та 2 складає
15 000,00 гривень, яка є фіксованою сумою та здійснена позивачкою 04 листопада 2020 року відповідно до акту про оплату послуг, згідно якого адвокат одержав від неї оплату за надану правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги. Додатки до цього договору, які є його невід'ємною частиною, містять розрахунок витрат на правничу допомогу та опис послуг. Крім того, в матеріалах справи наявна копія акту про оплату послуг від 04 листопада 2024 року про сплату позивачкою 15 000,00 грн за послуги надані адвокатом Янюком В.Ю. за договором від 04 листопада 2024 року. Вказані документи є достатніми доказами понесення позивачкою витрат на правничу допомогу, реальності таких витрат та співмірності виконаної адвокатом роботи. З огляду на викладене, можна вважати доведеними позивачем витрати на правову допомогу.
27 грудня 2024 року (вхід. від 30 грудня 2024 року № 71413) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янюк В.Ю., надійшла відповідь на відзив Головного управління Національної поліції в Донецькій області, де зазначив, що позиція відповідача не відповідає матеріалам справи та вимогам Закону. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Висновок про те, що право на відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили, викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 759/2707/18, які підтримані у постанові Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 953/3527/20.
Право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР виникає в особи у випадку повної реабілітації. Оскільки відповідно до вироку суду від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 було визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення, тобто кримінальне переслідування припинено з реабілітуючих підстав, остання має право на відшкодування моральної шкоди у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Оскільки у період незаконного та безпідставного перебування під слідством та судом факт завдання позивачці моральної шкоди презюмується та його мінімальний розмір встановлений законом, наявні правові підстави для відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 496 000,00 грн.
Крім того, представник відповідача безпідставно вважає, що підстави для відшкодування позивачу суми, сплаченої у зв'язку з поданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні у даній справі відсутні.
Жодним законодавчим актом України не передбачено таких вимог до документів, якими обґрунтовується понесення витрат на правничу допомогу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги. Встановивши факт понесення витрат у зв'язку з наданням юридичної допомоги, суд повинен стягнути витрати саме за час перебування під слідством і судом. Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні позивачем надано копії копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Янюка В.Ю.; ордер від 28 березня 2019 року серії ДН № 032514, договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року, згідно якого оплата за ці послуги відповідно до п. 4.1 Договору складає суму, передбачену актом виконаних робіт. Також до суду надано акти виконаних робіт від 30 травня 2019 року, 15 лютого 2022 року, 20 травня 2024 року, 28 березня 2019 року, згідно яких оплата та цим договором адвокату фактично здійснена позивачем 30 травня 2019 року в сумі 30 000,00 грн, 15 лютого 2022 року у сумі 60 000,00 грн та 20 травня 2024 року у сумі 20 000,00 грн, та всього сплачено адвокату 110 000,00 грн. Законодавство не наводить форму та вимоги до документа, який підтверджує факт сплати клієнтом адвокатського гонорару.
У даній справі наявні всі підстави для відшкодування позивачу сум, сплачених ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, оскільки сукупність наявних в матеріалах справи письмових доказів (договору, додатків до договору з переліком послуг та розрахунком), актів про оплату послуг) свідчить про надання адвокатом правничої допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, надані до суду документи є достатніми та допустимими доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу, реальності таких витрат та співмірності виконаної адвокатом роботи, яка тривала майже 5 років.
Щодо заперечень відповідача стосовно наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 755/20016/24 представник зазначив, що матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги. Додатки до цього договору, які є його невід'ємною частиною, містять розрахунок витрат на правничу допомогу та опис послуг. Крім того, в матеріалах справи наявна копія акту про оплату послуг від 04 листопада 2024 року про сплату позивачкою 15 000,00 грн за послуги надані адвокатом Янюком В.Ю. за договором від 04 листопада 2024 року. Вказані документи є достатніми доказами понесення позивачкою витрат на правничу допомогу, реальності таких витрат та співмірності виконаної адвокатом роботи. З огляду на викладене, можна вважати доведеними позивачем витрати на правову допомогу.
19 лютого 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 травня 2025 року на 11 год. 30 хв.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 19 березня 2025 року № 156 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2025 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року цивільну справу
№ 755/20016/24 прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у даній справі на
14 травня 2025 року на 12 год. 00 хв.
09 травня 2025 року (вхід. від 13 травня 2025 року № 26988) до суду від представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мещаненко Д.І., надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12 травня 2025 року (вхід. № 26720) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янюк В.Ю., подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янюк В.Ю., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мещаненко Д.І., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Підготовче засідання з розгляду цивільної справи, призначене на 14 травня 2025 року на 12-00 год. в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, вирішено проводити в режимі відеоконференції. Роз'яснено представнику відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Мещаненко Д.І., про її участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
14 травня 2025 року підготовче засідання відкладено до 02 липня 2025 року до 12 год. 00 хв., у зв'язку із неявкою позивача та її представника. Також протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Мещаненко Д.І., про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
20 травня 2025 року (вхід. від 21 травня 2025 року № 28833) до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янюка В.Ю., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янюка В.Ю., про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, вирішено судові засідання з розгляду цивільної справи, призначені в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, проводити в режимі відеоконференції. Роз'яснено адвокату Янюку В.Ю., про його участь судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
27 червня 2025 року (вхід. від 30 червня 2025 року № 37509) через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Казарян В.М., про участь у судовому засіданні призначеному на 02 липня 2025 року на 12-00 год. в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Казарян В.М., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, вирішено підготовче засідання з розгляду цивільної справи, призначене на 02 липня 2025 року на
12-00 год. в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, проводити в режимі відеоконференції. Роз'яснено представнику відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Казарян В.М., про її участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
02 липня 2025 року у підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янюк В.Ю., позов підтримав, заяв та клопотань по справі не має, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував. Також заявив усне клопотання про участь у судових засіданнях по справі у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Представник відповідача - Донецької обласної прокуратури, прокурор Закревська А.В., зазначила, що позовні вимоги визнають частково, заяв та клопотань по справі не мають, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечувала.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області
Казарян В.М., проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечувала, заяв та клопотань по справі не має. Також заявила усне клопотання про участь у судових засіданнях по справі у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Казарян В.М., про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Також протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янюка В.Ю., про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Представникам роз'яснено про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 липня 2025 року на
15-30 год.
30 липня 2025 року у судовому засіданні завершено стадію з'ясування обставин справи та дослідження матеріалів справи. За клопотанням представників відповідачів у судовому засіданні оголошено перерву перед стадією судових дебатів до 01 жовтня 2025 року до 16-00 год.
01 жовтня 2025 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янюк В.Ю., вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача - Донецької обласної прокуратури - прокурор Закревська А.В. позов просила задовольнити частково, з огляду на пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Казарян В.М., у задоволенні позову просила відмовити у зв'язку із його необґрунтованістю.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
З довідки від 29 березня 2019 року № 4, виданої Комунальною лікувально-профілактичною установою «Родинська міська лікарня», ОСОБА_1 працює в КЛПУ «Родинська міська лікарня» з
15 серпня 1990 року: з 15 серпня 1990 року по 30 вересня 1994 року на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, з 01 жовтня 1994 року по 06 червня 2017 року на посаді завідувача клініко-діагностичної лабораторії, лікаря-лаборанта, з 07 червня 2017 року по 20 грудня 2018 року на посаді головного лікаря, з 21 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, з 01 лютого 2019 року - на посаді завідувача клініко-діагностичної лабораторії, лікаря-лаборанта.
Згідно характеристики від 31 березня 2019 року, виданої ОСББ «Миру-11», м. Родинське»,
ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня
1997 року. За час проживання проявила себе як добропорядна, чуйна, хороша сусідка. Приймає активну участь у житті дому та благоустрою прибудинкової території. Небайдужа до наяних проблем у мешканців дому. Має активну громадську позицію. Відповідальна. Конфліктів із сусідами не має.
Також в матеріалах справи міститься характеристика ОСОБА_1 від 29 березня 2019 року, видана КЛПУ «Родинська міська лікарня» відповідно до якої, ОСОБА_1 у 1989 році закінчила Донецький державний медичний інститут за спеціальністю «Гігієна, санітарія та епідеміологія» та отримала кваліфікацію «Лікаря-гігієніста, епідеміолога». З 10 листопада 1986 року по 22 липня 1987 року працювала палатною медсестрою відділення новонароджених Обласної клінічної лікарні імені Калініна. З 06 вересня 1989 року по 30 липня 1990 року працювала лікарем-інтерном-лаборантом в Обласній клінічній лікарні імені Калініна. З 15 серпня 1990 року працює в КЛПУ «Родинська міська лікарня»: з
15 серпня 1990 року по 30 вересня 1994 року на посаді лікаря-лаборната клініко-діагностичної лабораторії, з 01 жовтня 1994 року по 06 червня 2017 року на посаді завідувача клініко-діагностичної лабораторії, лікаря-лаборанта, з 07 червня 2017 року по 20 грудня 2018 року на посаді головного лікаря, з 21 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, з 01 лютого 2019 року - на посаді завідувача клініко-діагностичної лабораторії, лікаря-лаборанта. З січня 2011 року по червень 2017 року очолювала профспілковий комітет КЛПУ Родинської міської лікарні. За час роботи зарекомендувала себе кваліфікованим лікарем, досягла хороших якісних результатів у роботі. Приділяє велику увагу зниженню захворюваності шляхом застосування новітніх форм і методів діагностики. До роботи ставиться сумлінно, працьовита. Працює над собою, підвищує свої знання, слідкує за новинами медичної літератури. Має вищу кваліфікаційну категорію. Має організаторські здібності. Вимоглива до себе та підлеглих. Користується заслуженою повагою серед працівників та відвідувачів лікарні, має активну громадську позицію. Порушень трудової дисципліни та стягнень не має. Активно приймає участь у суспільному житті лікарні.
Також до матеріалів справи долучено копії грамот та подяк, виданих на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26 грудня 2018 року Покровським ВП ГУ НП в Донецькій області до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження за № 12018050410002210 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України.
27 березня 2019 року Покровським ВП ГУ НП в Донецькій області, за погодженням з Красноармійською місцевою прокуратурою, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, про що свідчить копія повідомлення про підозру від 27 березня 2019 року, що міститься в матеріалах справи.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року по справі № 235/2331/19 за наслідками розгляду клопотання лейтенанта поліції Щербініна Є.М., погодженого з прокурором Красноармійської місцевої прокуратури Філоновим О.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у відношенні підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, ухвалив застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання терміном на два місяці та покласти на підозрювану ОСОБА_1 такі обов'язки: 1) прибувати до слідчого СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з міста Родинське та м. Покровськ Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи,
4) утриматись від спілкування зі свідками: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Підозрюваній ОСОБА_1 роз'яснено, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від
0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Строк дії ухвали - по 02 червня 2019 року включно.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 16 квітня 2019 року
№ 2308/302 ОСОБА_1 у період з 03 квітня 2019 року по 16 квітня 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Покровській центральній районній лікарні.
Згідно виписки від 13 травня 2019 року із медичної картки стаціонарного хворого
№ 2892/450 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Покровській центральній районній лікарні у період з 26 квітня 2019 року по 13 травня 2019 року.
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2022 року по справі № 235/3689/19 ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 191 КК України та виправдано за недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 року по справі № 235/3689/19 вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018050410002210, яким
ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеності, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті
191 КК України, залишено без змін.
В матеріалах справи також містяться паперові копії публікацій в інтернет виданнях від 27 грудня 2018 року та від 11 червня 2019 року, що містять негативну характеристику особи ОСОБА_1 , як головного лікаря Родинської міської лікарні, та інформацію про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Також з матеріалів справи встановлено, що 28 березня 2019 року між адвокатом Янюком В.Ю. та клієнтом ОСОБА_1 укладено договір/доручення про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт доручив та оплачує, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у всіх державних, комунальних, приватних та інших підприємствах, установах, організаціях, громадських організаціях, у тому числі в установх та підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у всіх місцевих та регіональних прокуратурах та їх відділах та відділеннях, структурних підрозділах Генеральної прокуратури України, Державного бюро розслідувань, Державною фіскальної служби, в інших правоохоронних органах та їх слідчих підрозділах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законодавством позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, свідку, стягувачу або скаржнику, стороні виконавчого провадження без будь-яких обмежень відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», захищати інтереси клієнта у адміністративних та цивільних справах у кримінальному провадженні, в тому числі під час досудового розслідування та судового провадження, справах про адміністративні правопорушення (пункт 1.1 договору). За послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, передбаченому актом виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору (пункт 4.1).
Також до матеріалів справи долучено копію ордера від 28 березня 2019 року серії ДН № 032514, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 28 березня 2019 року № б/н, на представництво ОСОБА_1 у всіх судових органах та судах у зв'язку із розслідуванням та розглядом кримінального провадження № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України.
Відповідно до Акту від 30 травня 2019 року виконаних робіт адвоката Янюка В.Ю. про надані послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , за період з 28 березня 2019 року по 30 травня 2019 року, адвокатом Янюком В.Ю., у період з 28 березня 2019 року по 30 травня 2019 року надані послуги ОСОБА_1 в якості її захисника у кримінальному провадженні № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України зі стадії оголошення їй підозри до стадії передачі обвинувального акту до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, а саме ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у порядку статті 221 КПК України, участь в розгляді судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, участь у проведенні допиту підозрюваної, витребування шляхом здійснення адвокатських запитів та доручення до матеріалів кримінального провадження документів та характеризуючи матеріалів, виконання інших повноважень захисника у даному кримінальному провадженні, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у порядку статті 290 КПК України. Вартість наданих послуг складає 30 000,00 грн. Клієнт сплатив адвокату на умовах договору про надання правничої допомоги від
28 березня 2019 року гонорар за вищевказані надані адвокатом послуги у сумі 30 000,00 грн, а адвокат прийняв від клієнта у якості оплати за вищевказані послуги гонорар у сумі 30 000,000 грн, що підтверджується цим актом, який надається клієнту у підтвердження сплати гонорару.
Згідно із копією Акту від 15 лютого 2022 року виконаних робіт адвоката Янюка В.Ю. про надані послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , за період з 03 червня 2019 року по 14 лютого 2022 року адвокатом Янюком В.Ю., у період з 03 червня 2019 року по 14 лютого 2022 року надані послуги ОСОБА_1 в якості її захисника у кримінальному провадженні № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України (справа
№ 235/3689/19) на стадії судового розгляду Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, а саме участь у проведенні всіх судових засідань, проведення допиту свідків та підсудної, подання клопотань, подання доказів, виконання інших повноважень захисника підсудної, підготовка та проголошення промови сторони захисту у судових дебатах. Вартість наданих послуг складає
60 000,00 грн. Клієнт сплатив адвокату на умовах договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року гонорар за вищевказані надані адвокатом послуги у сумі 60 000,00 грн, а адвокат прийняв від клієнта у якості оплати за вищевказані послуги гонорар у сумі 60 000,000 грн, що підтверджується цим актом, який надається клієнту у підтвердження сплати гонорару.
З копії Акту від 20 травня 2024 року виконаних робіт адвоката Янюка В.Ю. про надані послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року, укладеного з
ОСОБА_1 , за період з 02 листопада 2022 року по 16 травня 2024 року адвокатом Янюком В.Ю., у період з 28 березня 2019 року по 30 травня 2019 року надані послуги ОСОБА_1 в якості її захисника у кримінальному провадженні № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України (справа
№ 235/3689/19) на стадії апеляційного розгляду Дніпровським апеляційним судом, а саме ознайомлення та підготовка заперечень на апеляційну скаргу прокурора, участь у проведенні всіх судових засідань, проведення допиту свідків у суді апеляційної інстанції, виконання інших повноважень захисника виправданої, підготовка та проголошення промови сторони захисту у судових дебатах за наслідками апеляційного розгляду. Вартість наданих послуг складає 20 000,00 грн. Клієнт сплатив адвокату на умовах договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року гонорар за вищевказані надані адвокатом послуги у сумі 20 000,00 грн, а адвокат прийняв від клієнта у якості оплати за вищевказані послуги гонорар у сумі 20 000,000 грн, що підтверджується цим актом, який надається клієнту у підтвердження сплати гонорару.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини п'ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п'ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі
№ 477/874/19, провадження № 14-24цс21).
Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
У частинах четвертій та п'ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно із частинами другою, третьо статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, провадження № 61-8102св21).
Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див. постанову Верховного Суду від 22 грудня
2021 року у справі № 202/1722/19-ц, провадження № 61-8370св21).
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі
№ 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження
№ 61-5502св22), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) й багатьох інших.
Судова практика з указаного питання є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що Покровським ВП ГУ НП в Донецькій області за процесуального керівництва Красноармійської місцевої прокуратури щодо ОСОБА_1 здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 26 грудня 2018 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України. 27 березня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України. 02 квітня
2019 року в межах кримінального провадження № 12018050410002210 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання терміном дії до 02 червня 2019 року. Водночас, Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 14 лютого 2022 року по справі № 235/3689/19 за наслідками розгляду обвинувального акту, затвердженого 30 травня 2019 року Красноармійською місцевою прокуратурою, ухвалено виправдовувальний вирок, який у подальшому залишеного без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2024 року.
З наведеного слідує, що у зв'язку із ухваленням судом виправдовувального вироку у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури, відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом (рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга №42255/04) від 01 липня 2010 року, рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року).
Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3 000 Євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Таким чином, як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Водночас, суд враховує, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, що прокурору повинно бути відомо. Збільшення такого розміру має бути належним чином обґрунтовано (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, провадження № 14-4цс19).
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), разом із іншим, вказано, що мінімальний розмір моральної шкоди у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.
Зміни до статті 13 Закону № 266/94-ВР законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини визначеної будь-яким іншим законом, зокрема, Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік», отже розрахункова величина грошової суми у розмірі 1 600,00 грн не може бути застосована до спірних правовідносин.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати, що діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 квітня 2024 року - 8 000,00 грн.
Законом України від 14 вересня 2024 року № 12000 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня до 31 грудня 2025 року у розмірі 8 000,00 грн.
В межах кримінального провадження № 12018050410002210 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, ОСОБА_1 знаходилася під слідством та судом по 16 травня 2024 року (дата набрання вироком законної сили).
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Крім того, в разі апеляційного оскарження вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції та обов'язковому виконанню підлягають лише рішення суду, які набрали законної сили (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суд враховує, що відповідно до принципу диспозитиності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Сторони не оспорювали момент початку виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - дати повідомлення про підозру, що мало місце 27 березня 2019 року.
Таким чином, розмір відшкодування завданої моральної шкоди становить 496 000,00 грн (за період з 27 березня 2019 року по 16 травня 2024 року).
Вказаний розмір відшкодування, враховуючи конкретні обставини цієї справи, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Позивачем не надано суду доказів для застосування більшого розміру відшкодування завданої моральної шкоди, ніж мінімальний розмір, що гарантований державою.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні № 12018050410002210 суд зазначає таке.
Право на відшкодування витрат на правову допомогу гарантовано державою, є правом особи, яка обирає спосіб захисту на власний розсуд.
Право на відшкодування витрат в цивільно - правовому порядку, яких особа зазнала у кримінальному провадженні, передбачене статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що спростовує доводи представника відповідача Київської обласної прокуратури про їх безпідставність.
Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, зокрема, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Внаслідок закриття кримінального провадження позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає згідно прямої вказівки закону.
Аналогічні висновки стосовно стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження
№ 14-342цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 452/635/19 (провадження № 61-1369св20).
Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За частиною третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; 4) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд також враховує, що чинним КПК України не передбачено необхідності надання захисником розрахунку погодинної вартості правової допомоги у кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності позивач була змушена звернутись за юридичною допомогою. Зокрема, для захисту прав та інтересів позивача 28 березня 2019 року між адвокатом Янюком В.Ю. та ОСОБА_1 , як клієнтом, укладено договір/доручення про надання правничої допомоги, на підставі якого адвокатом видано ордер від 28 березня 2019 року серії ДН № 032514 на представництво ОСОБА_1 у всіх судових органах та судах у зв'язку із розслідуванням та розглядом кримінального провадження № 12018050410002210 за частиною другою статті 191 КК України.
Актами виконаних робіт адвоката Янюка В.Ю. про надані послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , а саме від 30 травня 2019 року, від 15 лютого 2022 року та від 20 травня 2024 року, підтверджено надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги адвокатом Янюком В.Ю. у кримінальному провадженні
№ 12018050410002210 (справа № 235/3689/19) на стадії досудового розслідування, під час розгляду справи в суді першої інстанції та на стадії апеляційного перегляду. Вказані акти містять інформацію про перелік наданих послуг, підтвердження про прийняття наданих послуг та про їх фактичну оплату.
Суд також враховує, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року, справа № 922/1964/21.
Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року, справа № 922/445/19.
Таким чином, з урахуванням складності справи, тривалості надання правової допомоги
ОСОБА_1 та виконаних адвокатами робіт; часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт в ході досудового розслідування та судового розгляду, оформлення документів, участі у судових засіданнях, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг; значенням кримінального провадження та його результату для позивача, суд приходить до висновку, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні № 12018050410002210 (справа № 235/3689/19) у розмірі 110 000,00 грн підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Чинним законодавством надано право на відшкодування шкоди саме за рахунок держави, тобто суб'єктом відповідальності за вказаними правопорушеннями є Держава, проте державу у цивільних правовідносинах має представляти компетентний орган.
Суд також враховує, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Водночас, Державна Казначейська Служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства. Така правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, провадження №14-515цс19.
Вимоги про залучення до складу учасників справи Державної Казначейської Служби України чи її територіальних органів учасниками справи не заявлялося.
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, стягнення суми, сплаченої у зв'язку з наданням юридичної допомоги підлягають задоволенню.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правову (правничу) допомогу представником позивача адвокатом - Янюком В.Ю., до матеріалів справи долучено: договір від 04 листопада 2024 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Янюком В.Ю. та клієнтом ОСОБА_1 , додаток від 04 листопада 2024 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 листопада 2024 року, де сторони погодили, що вартість послуг представника становить 15 000,00 грн, додаток від 04 листопада 2024 року № 2 до договору про надання правничої допомоги від
04 листопада 2024 року, де сторони погодили перелік послуг, які зобов'язується надати адвокат, Акт від
04 листопада 2024 року про оплату послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від
04 листопада 2024 року, де сторони підтверджують, що клієнт сплатив адвокатові 100 % попередньої оплати у розмірі 15 000,00 грн, копію свідоцтва від 10 грудня 2015 року серії ДП № 3004 про право на зайняття адвокатською діяльністю Янюка В.Ю., ордер від 04 листопада 2024 року серії АН № 1487906 про надання правничої допомоги Партиці Е.Ф. та ордер від 04 листопада 2024 року серії АН № 1727634 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 .
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження
№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Суд також враховує, що у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
Суд враховує, що відповідачі клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не заявляли, у відзивах на позовну заяву заперечували проти задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 755/20016/24.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи слід віднести за рахунок Держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Законом України «Про судовий збір», статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, стягнення суми, сплаченої у зв'язку з наданням юридичної допомоги, - задовольнити.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 496 000,00 грн (чотириста дев'яносто шість тисяч гривень
00 копійок), матеріальну шкоду в розмірі 110 000,00 грн (сто десять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання:
АДРЕСА_2 .
Відповідач - Донецька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25707002, адреса місцезнаходження: вул. Майдан Озерний, буд. 32, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49003.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108599, адреса місцезнаходження: вул. Мандрика, буд. 7, м. Покровськ, Покровський р-н, Донецька обл., 85302.
Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова