Справа № 580/1106/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по рапорту позивача від 25.09.2024;
- зобов'язати відповідача ухвалити рішення за рапортом позивача від 25.09.2024 про звільнення його із Збройних Сил України та задовольнити його.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 25.09.2024 подав рапорт про звільнення його з військової служби, який відповідач отримав 15.10.2024, однак станом на день звернення з цим позовом позивач не отримав будь-якої відповіді.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, у зв'язку із чим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2024 № 7 відповідно до частини 2 статті 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2024 року № 1-РС, позивачу призупинено військову службу у Збройних силах України з 03.10.2023.
Крім того, згідно довідки ВЛК від 06.11.2023 року № 20946, ОСОБА_1 придатний до військової служби, перебування у статусі студента вищого навчального закладу не є підставою для звільнення з лав Збройних Сил України, у зв'язку із чим, відсутні підстави для звільнення з військової служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 15.10.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач направив до відповідача засобами поштового зв'язку рапорт від 25.09.2024 про звільнення зі Збройних Сил України на підставі вікових обмежень щодо участі у бойових діях, статусу студента ВНЗ та висновків ВЛК. Серед додатків зазначив: довідка ЄДЕБО та висновок ВЛК № 20946 від 06.11.2023.
За наслідками розгляду рапорту позивача, листом від 19.10.2024 № 03/1106/2, відповідач повідомив позивача, що у рапорті позивач не вказав підставу, визначену законом для звільнення з військової служби. Позивач не додав додатків до рапорту на які посилається, у зв'язку із чим, повідомив позивача, що він не може бути звільнений на підставі поданих документів.
Отже, відповідач розглянув рапорт позивача, надав йому оцінку та повідомив про результати розгляду, у зв'язку з чим суд не встановив у діях відповідача ознак протиправності.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та мав посилатись на ч. 4 п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; позивач контракту із ЗСУ не укладав.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби визначені ст. 26 Закону № 2232-XII. Так, за ч. ч. 1, 4 цієї статті, 1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період); б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; е) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України); є) у зв'язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); ж) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя; 2) під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач направив до відповідача засобами поштового зв'язку рапорт від 25.09.2024 про звільнення зі Збройних Сил України на підставі вікових обмежень щодо участі у бойових діях, статусу студента ВНЗ та висновків ВЛК. Серед додатків зазначив: довідка ЄДЕБО та висновок ВЛК № 20946 від 06.11.2023.
За наслідками розгляду рапорту позивача, листом від 19.10.2024 № 03/1106/2, відповідач повідомив позивача, що у рапорті позивач не вказав підставу, визначену законом для звільнення з військової служби. Позивач не додав додатків до рапорту на які посилається, у зв'язку із чим повідомив позивача, що він не може бути звільнений на підставі поданих документів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач розглянув рапорт позивача, надав йому оцінку та повідомив про результати розгляду, у зв'язку з чим, у діях відповідача ознак протиправності не встановлено.
Отже, вимоги апелянта є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Посилання апелянта на наявність підстав для звільнення з військової служби не беруться до уваги під час розгляду апеляційної скарги, позаяк, предметом спору є саме бездіяльність відповідача щодо нерозгляду та неприйняття рішення по рапорту позивача від 25.09.2024, водночас, як було встановлено під час розгляду даного спору, рапорт позивача був розглянутий, а відмова відповідача у його задоволенні, не є предметом даного спору.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому, відсутні підстави для його скасування.
За правилами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко