Справа № 640/35297/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко Максим Сергійович
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, яка виразилася в недорахуванні, а відповідно і у невиплаті щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, додатково 6%, тобто 2% грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, збільшивши розмір щомісячного довічного грошового утримання на 6 (шість) %, тобто 2 % за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року;
- стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно враховано лише повних 20 років стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що з урахуванням наявності стажу роботи на посаді судді 23 роки 6 місяців 12 днів, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити не 50%, а 56% від суддівської винагороди. Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було визначено пенсійним органом неправильно у зв'язку із заниженням відповідачем відсоткового розміру суддівської винагороди, який береться за основу розрахунку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 07.12.2021 відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ, наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
13.03.2025 зазначена справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Лазаренку М.С, присвоєно номер провадження ЗП/280/519/25.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 адміністративну справу № 640/35297/21 прийнято до провадження, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позовну заяву задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до відповідного стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоди його проходження строкової військової служби в армії з 07.07.1986 по 15.06.1988, виконання обов'язків провідного консультанта Управління юстиції в Київській області з 16.02.1996 по 20.08.1998.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати для призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до його стажу роботи на посаді судді наступні періоди: проходження строкової військової служби в армії з 07.07.1986 по 15.06.1988; виконання обов'язків провідного консультанта Управління юстиції в Київській області з 16.02.1996 по 20.08.1998.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 15.10.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України за №846/98 від 05 серпня 1998 року ОСОБА_1 призначений суддею Подільського районного суду міста Києва строком на 5 років.
Рішенням Вищої ради правосуддя за №2765/0/1515-17 від 12 вересня 2017 року ОСОБА_2 звільнений з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З моменту звільнення у відставку позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2020 у справі № 640/26100/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві № 677 від 27 липня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, з розрахунку 126120,00 грн.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2020 у справі № 640/26100/20 відповідачем здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці позивача у розмірі 50% суддівської винагороди судді.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII), тому належить застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк військової служби та строк навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоду строкової військової служби, суд зазначив, що на час обрання позивача на посаду судді була чинною норма абзацу 2 пункту 1 Указу Президента України № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 - до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Окрім того, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років роботи на посадах в Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах.
Таким чином, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 23 роки, у зв'язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 56% (50% за 20 років + 6% за 3 роки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- розрахунок довічного грошового утримання проведено з врахуванням п. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де зазначено: щомісячне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді;
- пенсія гр. ОСОБА_1 розрахована відповідно до матеріалів справи та відповідає вимогам чинного законодавства та збільшити розмір щомісячного довічного грошового утримання на шість відсотків за кожний повний рік роботи судді немає законних підстав.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що відповідає ч. 1 ст. 126 Конституції України, згідно з якою незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією України і законами України.
Згідно з пунктом 2 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із статтею 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Як зазначено у п. 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частиною першою статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування, в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995 року за №1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.
Відповідно до пункту першого Розділу XV Перехідні положення Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Як зазначено у частині третій статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року за № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття 1 втратила чинність 20.03.2008 року) зазначено: «Установити, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
На час набрання чинності Законом № 2453-УІ (30.07.2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова № 865).
Відповідно до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року за № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (дана постанова втратила чинність 01.12.2012 року), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232- XII «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Ураховуючи наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: періоди проходження строкової військової служби в армії з 07.07.1986 по 15.06.1988, виконання обов'язків провідного консультанта Управління юстиції в Київській област із 16.02.1996 по 20.08.1998, слід визнати протиправним. Такі дії відповідача мали наслідком неправомірне зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при його перерахунку.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періодів проходження строкової військової служби в армії з 07.07.1986 по 15.06.1988, виконання обов'язків провідного консультанта Управління юстиції в Київській област із 16.02.1996 по 20.08.1998 є неправомірним.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
На підставі вищевикладеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах № 713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 420/1234/19, від 28 серпня 2023 року у справі № 360/6255/21.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 23 роки, у зв'язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 56% (50% за 20 років + 6% за 3 роки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко