Номер провадження 1-кс/754/3426/25
Справа № 754/17391/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12012110030001424 від 18.12.2012 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ст. 193 ч. 6 КПК України стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, не працює, без постійного місця проживання на території України, раніше не судимий,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,
до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 16.10.2025 надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12012110030001424 від 18.12.2012 про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою в порядку ст. 193 ч. 6 КПК України стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12012110030001424 від 18.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 5 КК України, де досудовим розслідуванням встановлено, що 12.01.2012 приблизно о 14:50 год ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 , знаходячись на АДРЕСА_1 , вступили у злочинну змову, направлену на відкрите заволодіння майном ОСОБА_8 , яке знаходилось у ОСОБА_9 , поєднане із застосування насильства, яке не є небезпечне для життя останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , зайшов через задні двері до салону автомобіля «Газель» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому на передніх сидіннях знаходився ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , та із спини почав закривати рота ОСОБА_10 і відтягували його з сидіння назад до салону автомобіля. Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_11 , застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя, почали наносити удари ОСОБА_12 в обличчя, після чого відібрали у останнього сумку з грошовими коштами в сумі 55 800 доларів США, які належать ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили матеріальної шкоди ОСОБА_8 в особливо великих розмірах на суму 55 800 доларів США.
06.09.2016, ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 5 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- даними огляду автомобіля «Газель» д.н.з. НОМЕР_2 білого кольору від 12.01.2012, відповідно до якого вилучено 1 слід пальця руки;
- даними квитанції про здійснення валютно-обмінної операції;
- даними висновку експерта № 71 від 14.02.2012 та листом ГУ МВС України в місті Києві, відповідно до якого слід пальця руки вилучений 12.01.2012 при огляді місця події залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_13 ;
- даними показань потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_8 ;
- даними показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;
- даними впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_18 , який впізнав ОСОБА_13 , як особу, яка вчинила стосовно нього кримінальне правопорушення.
У подальшому, після вручення повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_11 знову почав переховуватися від органу досудового розслідування.
Після чого, 15.09.2016 прокурором досудове розслідування зупинене у зв'язку з розшуком підозрюваного на підставі ст. 280 ч. 1 п. 2 КПК України.
З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 , слідчим 10.03.2012 оголошено у розшук останнього та в подальшому 21.03.2012 заведено ОРС «Розшук» № 03-3368.
Згідно ст. 12 КК України ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 13 років із конфіскацією майна.
23.01.2018 заведено ОРС «Розшук» №03-252 з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 , слідчим було надано доручення у порядку ст. 40 КПК України. Після чого, в рамках міжнародного співробітництва, 29.08.2023 направлено запит до Головного управління карного розшуку МВС республіки Азербайджан з метою отримання інформації щодо можливого місцеперебування підозрюваного ОСОБА_13 .
13.09.2023 було отримано відповідь на вказаний запит, згідно якої встановлено, що наразі підозрюваний ОСОБА_13 перебуває на території Республіки Азербайджан, а саме Євлахський р-н, с. Аран, де він і зареєстрований.
Крім того, компетентні органи Республіки Азербайджан повідомили, що свої анкетні дані ОСОБА_13 , 10.10.2019 змінив на ОСОБА_4 та отримав посвідчення особи серії НОМЕР_3 .
У зв'язку з чим, 24.06.2025 слідчим винесено постанову про уточнення відомостей у кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 , був належним чином проінформований про необхідність явки до слідчого, а саме 01.07.2025 та 18.09.2025 в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», було опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 для явки до слідчого з метою проведення процесуальних дій о 15:00 год 05.07.2025, о 14:00 год 06.07.2025, о 15:00 год 07.07.2025, о 15:00 год 26.09.2025, о 14:00 год 29.09.2025, о 15:00 год 30.09.2025, однак останній на виклики слідчого не з'явився.
У зв'язку з вищевикладеним, постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві, підозрюваного ОСОБА_4 було оголошено в міжнародний розшук.
В обґрунтування клопотання про необхідність застосування запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4 КПК України, зокрема:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення відповідальності, розуміючи тяжкість та неминучість покарання за вчинення злочину. Разом з тим, слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_4 втік з місця вчинення злочину, не має постійного місця проживання в м. Києві, а також є громадянином іншої держави та оголошений в міжнародний розшук;
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 3 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 відомі з матеріалів кримінального провадження анкетні дані потерпілих та свідків, він може здійснити спроби шляхом підкупу, залякування, погроз, підбурювання до дачі неправдивих показань, або до безпідставної відмови від дачі показань;.
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 4 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк до тринадцяти років, а тому з метою уникнення покарання може вчиняти дії з метою затягування досудового розслідування і встановленню істинності в даній справі.
Так, на підставі ст. 193 ч. 6 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Прокурор, в судовому засіданні, підтримав клопотання за викладених в ньому обставин. Просив клопотання задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ст. 193 ч. 6 КПК України, оскільки підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та оголошений у міжнародний розшук, без визначення застави відповідно до положень ст. 183 ч. 4 КПК України.
Вислухавши доводи прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи, загальні положення про які, передбачені ст. 176 КПК України.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто, явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 5 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Прокурором під час судового засідання доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4 КПК України та достатність підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування та суду, в зв'язку з чим, був оголошений в міжнародний розшук.
Вищенаведене дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом спонукання їх до відмови від раніше наданих показань.
Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з ст. 193 ч. 6 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 ЗУ «Про міжнародні договори України» передбачено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно зі ст. 5 ч. 1, п. f Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно з ст. 25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 06.09.2016, ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 5 КК України в кримінальному провадженні №12012110030001424 від 18.12.2012.
Згідно з ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На даний час підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від органу досудового розслідування, прокурора та суду покинувши територію України.
Згідно відомостей Головного управління карного розшуку МВС республіки Азербайджан від 13.09.2023 ОСОБА_13 перебуває на території Республіки Азербайджан, а саме Євлахський р-н, с. Аран, та 10.10.2019 змінив свої анкетні дані на ОСОБА_4 та отримав посвідчення особи серії НОМЕР_3 .
Враховуючи вказане, постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 від 01.10.2025, підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.
Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п. 36 Рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, переховується від органів досудового розслідування та суду.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до тринадцяти років, оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого та обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відповідно до ст. 183 ч. 4 КПК України, оскільки при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст.177-179, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 - задовольнити.
В порядку ст. 193 ч. 6 КПК України обрати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 5 КК України, у кримінальному провадженні №12012110030001424 від 18.12.2012 запобіжний захід у виді тримання під вартою, безстроково та без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно положень ст. 193 ч. 6 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 197 ч. 4 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1