Номер провадження 1-кп/754/939/25
Справа № 754/5725/22
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12022100030000042 від 08.01.2022 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Саатли Азербайджанської Республіки, азербайджанця, громадянина Азербайджанської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
за участю сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого: не з'явився,
сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
перекладача: ОСОБА_6 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022100030000042 від 08.01.2022 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 24.10.2025 відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26.08.2025.
В клопотанні зазначила, що на даний час не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували при застосуванні запобіжного заходу, зокрема ОСОБА_3 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, - тому вважає, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки. Крім того, прокурор просила не визначати розмір застави обвинуваченому, оскільки інкриміноване правопорушення вчинено із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м'який запобіжний захід. Обвинувачений звертав увагу суду, що умови утримання в слідчому ізоляторі є неналежними, а йому потрібно регулярно відвідувати лікаря.
Вислухавши думки учасників, суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
Обґрунтованість підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні на розгляд суду і на даному етапі судового провадження підозра є виправданою.
При цьому, суд звертає увагу, що на даному етапі судового провадження, коли суд тільки почав досліджувати письмові докази, відсутня можливість підтвердити або спростувати доводи сторони захисту, щодо відсутності вини обвинуваченого у інкримінованому йому правопорушенні.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий, і за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції, правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, вчиненого із застосуванням фізичного насильства, що, на переконання суду, свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого.
При цьому, тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_3 , у даному випадку, пов'язана з очікуванням можливого суворого покарання.
Обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає такі дії цілком вірогідними, а ризик доведеним.
ОСОБА_3 не судимий, проте він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, а тому, зважаючи на міру покарання, що може загрожувати йому у разі визнання винуватим, існує ризик, що він може вдатися до спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_3 є громадянином іншої країни, тому може безперешкодно залишити Україну, що не сприятиме досягненню завдань кримінального судочинства, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо ризику того, що обвинувачений може впливати на свідків з метою схиляння їх до зміни свідчень, суд вважає, що прокурором цей ризик також доведено, оскільки свідки судом ще не допитувались, а обвинуваченому відомі їх анкетні дані та адреси місця проживання.
Також суд зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання судом показань. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо більш м'яких запобіжних заходів, то суд приходить до таких висновків.
Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути достатнім та дієвим, не сприятиме виконанню покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та обмежень.
Домашній арешт не може бути застосований, оскільки характер пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення та стадія, на якій перебуває кримінальне провадження, вимагають перебування обвинуваченого під постійним візуальним контролем.
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , раніше не судимий, неодружений, непрацевлаштований, обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, поєднаного із насильством, що спричинило смерть потерпілого, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (які судом ще не допитувались), відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставини, зазначені захисником ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Щодо необхідності ОСОБА_3 відвідувати лікаря, суд зазначає, що положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги. Під час судового розгляду було встановлено, що адміністрація слідчого ізолятора регулярно надає ОСОБА_3 медичну допомогу в необхідному обсязі. При цьому суд звертає увагу, що надання медичних послуг вищого рівня або у певних клінікахза вибором обвинуваченого не є обов'язком адміністрації місця попереднього ув'язнення. Стороною захисту не надано доказів відмови ОСОБА_3 персоналом СІЗО в організації надання медичної допомоги, у т.ч. у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів (медичних висновків, висновків експертів тощо) неможливості утримання ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 14.12.2025 року (включно).
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_1