Справа № 640/34979/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року (розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди,
У листопаді 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо недофінансування з 01.01.2021 фонду заробітної плати Окружного адміністративного суду міста Києва в частині здійснення нарахування судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня у розмірі 2270,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо ненарахування та невиплати судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня у розмірі 2270,00 грн;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за період з січня 2021 року по листопад 2021 року у розмірі 128 205,00 грн за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів»;
- допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення суми недоплаченої суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо недофінансування з 01 січня 2021 року фонду заробітної плати Окружного адміністративного суду міста Києва в частині здійснення нарахування судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня у розмірі 2270, 00 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо ненарахування та невиплати судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня у розмірі 2270, 00 грн.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860,00 грн, за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року залишено без змін.
Також в подальшому додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року ухвалено додаткове рішення, яким допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11 655,00 грн (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень).
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року № 640/34979/21.
08 травня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 640/34979/21 шляхом зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860, 00 грн за рахунок бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода», з урахуванням вже виплачених за вказані періоди сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Позивач вказував, що безспірне списання коштів може бути проведено або з рахунків державного органу, або за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, в разі відсутності у державного органу відповідних призначень. При чому, у разі застосування списання коштів з рахунків державного органу, таке списання здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету. Тобто для здійснення списання обов'язково має бути передбачений окремий код економічної класифікації видатків бюджету.
Згідно положень Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством здійснюються виключно за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2730 «Інші виплати населенню».
Між тим, зазначений код не передбачений за кодами загального та спеціального фондів бюджету у затвердженому кошторисі Окружного адміністративного суду міста Києва.
В даному випадку, відповідною бюджетною програмою є 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода», так як Окружний адміністративний суд міста Києва є розпорядником даної бюджетної програми та відповідно кошти з якої можуть бути використані для виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року змінено спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року по справі № 640/34979/21 в частині
«Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860,00 грн, за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на
«Зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860, 00 грн за рахунок бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода», з урахуванням вже виплачених за вказані періоди сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів».
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Окружним адміністративним судом міста Києва подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», яка також наявна в Окружному адміністративному суді міста Києва, однак, головним розпорядником бюджетних коштів якого є Державна судова адміністрація України у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, тому стягнення коштів на користь позивача має здійснюватись за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Окружного адміністративного суду міста Києва на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.
30 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Позивач дублює доводи, наведені ним в заяву про зміну способу і порядку виконання рішення.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання рішення, виходив з того, що Окружний адміністративний суд міста Києва є розпорядником бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода».
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним способом для виконання судового рішення в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриманої ним суддівської винагороди за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860,00 грн, за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» буде зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860, 00 грн за рахунок бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 Суддівська винагорода, з урахуванням вже виплачених за вказані періоди сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. ч 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення або зміни способу або порядку виконання допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.
Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17 та у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі № 640/7827/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року, яке набрало законної сили, зокрема:
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860,00 грн, за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
Заявник при зверненні з заявою про зміну способу виконання рішення вказував, що листом № 5-11-11/18834 від 16 жовтня 2023 року Державною казначейською службою України його повідомлено про відкладення виконання виконавчого листа до отримання Казначейством інформації про узгодження суми коштів, що підлягає списанню з боржника (Державної судової адміністрації України).
Також в подальшому додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року ухвалено додаткове рішення, яким допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11 655,00 грн (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень).
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року № 640/34979/21.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Так, частиною 1 ст.25 БК України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами).
Відповідно до пп. 2 п. 35 Порядку № 845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 38 Порядку №845 встановлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Відповідно до п. 25 Порядку №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Відтак, враховуючи приписи ч.1 ст. 3 Закону № 4901-VI списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Відтак, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, Окружного адміністративного суду міста Києва, здійснює саме Державна судова адміністрація України.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2021 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя згідно з додатками № 3, № 4 і № 7 до цього Закону.
Так, у додатку № 3 до Закону № 1082-IX визначено видатки на забезпечення діяльності Державної судової адміністрації України за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0500000 «Державна судова адміністрація України», 0501000 «Апарат Державної судової адміністрації України», 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» та визначено код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501150.
Апеляційний суд наголошує, що головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501150 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є Державна судова адміністрація України.
Аналогічно і головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є Державна судова адміністрація України.
Такі ж норми викладені і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22 грудня 2022 року у справі № 640/21651/21, від 16 лютого 2023 року у справі № 640/16326/20 щодо подібних спірних правовідносин.
Так, зокрема, у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 640/21651/21 Верховний Суд вказав, що належним способом відновлення порушеного права є стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача суддівської винагороди за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Колегія суддів при вирішенні в межах спірних правовідносин наявності підстав для зміни способу виконання рішення враховує, що позивачем у відповідній заяві не наведено жодних конкретно існуючих, об'єктивних, виключних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення у цій справі або фактично унеможливлюють таке, тоді як лише за наявності таких виняткових обставин існує процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення, про що суд зазначав вище.
Не зазначено про існування таких обставин і судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.
Судом першої інстанції не вказано ані фактичних підстав для зміни способу виконання рішення, ані правових підстав, враховуючи те, що визначений у судовому рішенні Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року спосіб захисту відповідав чинному правовому регулюванню та висновкам Верховного Суду.
Змінюючи спірною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року по справі № 640/34979/21 в частині
«Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860,00 грн, за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на
«Зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860, 00 грн за рахунок бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода», з урахуванням вже виплачених за вказані періоди сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів», суд першої інстанції жодним чином не обгрунтував ані зміни бюджетної програми з 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», ані покладення відповідного обов'язку на Окружний адміністративний суд міста Києва, враховуючи те, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, Окружного адміністративного суду міста Києва, здійснює саме Державна судова адміністрація України.
Крім іншого, щодо застосування КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода», колегія суддів зазначає, що згідно положень підпункту 2.1.1.3 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 встановлено вичерпний перелік видатків, які можуть здійснюватись за кодом 2113 «Суддівська винагорода»: 1) суддівська винагорода (винагорода судді Конституційного Суду України) за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку; 4) інші види доплат, передбачені законом.
При цьому, пунктом 2.6 глави 2 визначено Код 2800 «Інші поточні видатки", за яким здійснюються видатки, зокрема, на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо: відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом.
Відтак, підстави для зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з січня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 139 860, 00 грн за рахунок бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» відсутні.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що як вже зазначалось вище, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З мотивувальної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі № 640/34979/21 вбачається, що при задоволенні позову, суд першої інстанції вказав наступне:
«Відтак, суд вважає протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, щодо недофінансування за період з 01 січня 2021 року фонду заробітної плати Окружного адміністративного суду міста Києва стосовно ОСОБА_1 , відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, що відповідно, призвело до її протиправної невиплати з боку Окружного адміністративного суду міста Києва.
При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році. Суд зазначає, що учасниками справи вказана сума не спростовується та не заперечується, а тому у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо невідповідності цієї суми фактичним обставинам взаємовідносин сторін.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин. Частиною 1 статті 3 цього Закону закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845. Згідно підпункту 3 пункту 35 цього Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.
Пунктом 38 Порядку №845 встановлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Абзацом 10 пункту 25 Порядку №845 встановлено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Як вже вказувалось раніше, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, проводиться у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Суд приходить до висновку, що стягнення недоотриманої суддівської винагороди на користь позивача у розмірі 139 860,00 грн має здійснюватись шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.»
Отже, змінюючи спірною ухвалою спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі № 640/34979/21, суд першої інстанції повністю змінив зміст резолютивної частини рішення та обраний судом спосіб захисту порушеного права, при цьому, така зміна жодним чином не узгоджується з мотивувальною частиною судового рішення та тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, не зазначивши ані фактичних підстав (конкретних обставин, що унеможливлюють виконання рішення встановленим способом), ані правових підстав (обґрунтування покладення відповідного обов'язку на Окружний адміністративний суд міста Києва за іншою програмою, розпорядником якої він не є, та за КЕКВ, який не підлягає застосуванню до відповідних виплат).
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 640/34979/21 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма