Справа № 320/21500/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 30.06.2021 (з дня звернення), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи: з 05.07.2002 по 02.07.2004; з 07.07.2004 по 30.06.2005; з 06.07.2005 по 31.12.2007; з 01.09.2009 по 14.05.2010; з 29.07.2010 по 30.04.2011; з 01.09.2011 по 31.08.2012; з 17.09.2012 по 30.04.2013; з 01.07.2013 по 30.04.2014; з 01.07.2014 по 30.04.2018; з 06.09.2017 по 16.12.2018, 02.07.2019 по 22.04.2021 - до страхового стажу та здійснити перерахунок розміру пенсії, виходячи з наданих ОСОБА_1 відомостей про його заробітну плату.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність дій відповідача щодо відмови йому в зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи з 05.07.2002 по 02.07.2004; з 07.07.2004 по 30.06.2005; з 06.07.2005 по 31.12.2007; з 01.09.2009 по 14.05.2010; з 29.07.2010 по 30.04.2011; з 01.09.2011 по 31.08.2012; з 17.09.2012 по 30.04.2013; з 01.07.2013 по 30.04.2014; з 01.07.2014 по 30.04.2018; з 06.09.2017 по 16.12.2018, 02.07.2019 по 22.04.2021 на території рф та білорусії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 30.06.2021 (з дня звернення) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи: з 05.07.2002 по 02.07.2004; з 07.07.2004 по 30.06.2005; з 06.07.2005 по 31.12.2007; з 01.09.2009 по 14.05.2010; з 29.07.2010 по 30.04.2011; з 01.09.2011 по 31.08.2012; з 17.09.2012 по 30.04.2013; з 01.07.2013 по 30.04.2014; з 01.07.2014 по 30.04.2018; з 06.09.2017 по 16.12.2018, 02.07.2019 по 22.04.2021 - до страхового стажу та здійснити перерахунок розміру пенсії, виходячи з наданих ОСОБА_1 відомостей про його заробітну плату.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 15.10.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.04.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою (зареєстрована за № 1441 від 06.04.2021) про призначення пенсії за віком.
Позивача 26.04.2021 було повідомлено про відмову в задоволенні заяви у зв'язку із тим, що подані документи підтверджують загальний страховий стаж тривалістю 21 рік, 6 місяців, 3 дні, який недостатній для призначення пенсії за віком, що встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тривалістю 28 років. До страхового стажу не враховано період роботи (згідно трудової книжки НОМЕР_1 ) з 05.01.1998 по 12.06.2000, оскільки наявні виправлення в датах наказів про прийом та звільнення в даті звільнення.
Повідомлено позивача, що для зарахування періоду з 05.01.1998 по 12.06.2000 необхідно надати уточнюючу довідку про періоди роботи, видану підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів та перейменування підприємства.
За таких обставин позивач, у встановленому Законом порядку, повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (прийнята 30.06.2021 і зареєстрована за №2808) та надав додаткові та всі наявні в нього документи, згідно переліку, для призначення пенсії, в тому числі такі, що підтверджують його страховий стаж та розмір заробітку у період з 05.01.1998 по 12.06.2000.
Як стверджував представник позивача, позивачу було призначено мінімальну пенсію за віком, без врахування його фактичного заробітку, з якого здійснювалися обов'язкові відрахування, хоча відповідно до доданих позивачем документів, його загальний трудовий стаж є більшим 36 років. Більше того, за власними розрахунками загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 438 міс (без врахування понад нормованого стажу), а розмір пенсії має становити більше 18 000 грн. на місяць.
Натомість, у подальшому, позивача було повідомлено про те, що його пенсійну справу було перевірено і виявлено невідповідність, а саме, безпідставне зарахування стажу роботи період з 01.01.2004 по 30.04.2018, так як, згідно трудової книжки позивача, він у цей період працював в російській федерації на посаді головного тренера хокейного клубу «Локомотив», а в пенсійній справі зазначається білорусія. При цьому згадана помилка була зроблена не позивачем, а виключно персоналом відповідача.
У зв'язку з зазначеним, позивач надалі неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Печерський район) із заявами про перерахунок пенсій із наданням додаткових доказів на підтвердження факту наявності пенсійного стажу, рівня заробітку (доходу) та пенсійних відрахувань.
Остання заява із додатковими документами була подана у січні 2023 року (прийнята 04.01.2023 і зареєстрована за №122), проте, як зазначає представник позивача, до цього часу перерахунок пенсії не здійснений, в особистому кабінеті ПФУ ОСОБА_1 , копії всіх наданих ним документів та довідок на підтвердження страхового стажу та розміру заробітку (доходу) з незрозумілих причин не міститься.
Листом від 01.03.2023 уповноваженого представника позивача, адвоката Новак Н.Ю., було повідомлено, що в пенсійній справі позивача Довідки, що підтверджують сплату його страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду рф, відсутні. Виплати пенсії позивачу з вересня 2021 припинені.
В обґрунтування відмови у перерахунку та встановлення пенсії позивачу згідно поданих ним документів, адвоката Новак Н.Ю. повідомлено, що з 01.01.2023 рф припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До прийняття відповідного нормативно-правового акту при призначенні/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території рф для обчислення пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території ррфср по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, у зв'язку відсутністю необхідних 28 років страхового стажу та відсутності права на пенсію за віком, на подану позивачем заяву від 04.01.2023, відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Головне управління не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
На думку суду, відповідальність за внесення до трудової книжки працівника певних відомостей несе роботодавець або уповноважений ним орган за місцем останньої на той час роботи, оскільки саме ним здійснюються записи, відтак працівник не може нести за це відповідальність або бути позбавлений права на пенсію, отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, відповідач діяв необґрунтовано.
Суд першої інстанції зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Щодо доводів відповідача, що з січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та з 19.06.2023 припинена для України дія Угоди від 13.03.1992, суд першої інстанції зазначив наступне.
До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому, припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні заробітної плати.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Щодо врахування при призначенні пенсії документів у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій був складений документ, суд зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не доведено, що подані позивачем довідки для перерахунку пенсії не приймалися на території України без спеціального посвідчення,чинне до 24.02.2022 законодавство таких вимог не встановлювало.
Таким чином, на думку суду першої інстанції трудовий стаж позивача за його трудовою книжкою мав бути врахований під час розгляду заяви позивача.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- відсутні підстави для зарахування періодів роботи з 05.07.2002 по 22.04.2021 до страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати за період роботи на території російської федерації;
- пенсія може призначатися лише один раз, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено позивачу з 31.03.2021 на підставі поданої заяви від 30.06.2021 первинне призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 04.01.2021 гр. ОСОБА_1 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву саме про поновлення пенсії. Оскільки, позивачу вже здійснено призначення пенсії за віком і в подальшому може здійснюватися лише поновлення або перерахунок вже призначеної пенсії, отже, відсутні підстави для повторного призначення пенсії;
- позивачем пропущено строк на оскарження дій управління з приводу поновлення виплати з 30.06.2023.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав законної сили з 01.01.2004 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Згідно ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до п. 1.1. Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Щодо доводу апелянта про те, що відсутні підстави для зарахування періодів роботи з 05.07.2002 по 22.04.2021 до страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати за період роботи на території російської федерації, колегія суддів звертає увагу на наступне.
В силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 № 1328, не є підставою для відмови в перерахунку пенсії позивача, адже таке право позивачем набуто до ухвалення відповідних рішень.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідальність за внесення до трудової книжки працівника певних відомостей несе роботодавець або уповноважений ним орган за місцем останньої на той час роботи, оскільки саме ним здійснюються записи, відтак працівник не може нести за це відповідальність або бути позбавлений права на пенсію.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 220/989/17.
За таких обставин безпідставними є посилання Управління на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023. Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
Щодо аргументів апелянта про те, що 04.01.2021 гр. ОСОБА_1 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву саме про поновлення пенсії, оскільки, позивачу вже здійснено призначення пенсії за віком і в подальшому може здійснюватися лише поновлення або перерахунок вже призначеної пенсії, отже, відсутні підстави для повторного призначення пенсії, а також позивачем пропущено строк на оскарження дій управління з приводу поновлення виплати з 30.06.2023, колегія суддів констатує наступне.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 30.06.2021, що підтверджується розпискою-повідомленням виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (Печерський район) від 30.06.2021 (а.с. 51).
У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, Верховний Суд виснував, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж з три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази подання ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії за віком 30.06.2021, а також позивач у вказаній заяві просив призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.06.2021, тому доводи в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє.
Таким чином, трудовий стаж позивача за його трудовою книжкою мав бути врахований під час розгляду заяви позивача.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко