Справа № 620/15289/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лукашова О.Б.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національної поліції України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 15.10.2024 року №10/III/XXVI/9 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути матеріали про визнання учасником бойових дій стосовно ОСОБА_1 , з урахуванням думки суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період дії воєнного стану виконував бойові (спеціальні) завдання та приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, крім того 08.03.2024 отримав травмування під час виконання бойового (спеціального) завдання, а тому відповідачем протиправно відмовлено в наданні позивачу статусу учасника бойових дій, чим порушено його права та законні інтереси.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог законодавства та стверджує, що позивач перебував у відрядженні на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області та території Городянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, які не були районами ведення воєнних (бойових) дій.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходить службу в батальйоні поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Відповідно до довідки від 31.07.2024 № 711/124/01/20-2024, виданої Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, позивач у період з 02.04.2023 по 31.05.2023, з 30.09.2023 по 30.11.2023, з 19.02.2024 по 14.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Городнянській міській територіальній громаді Чернігівського району Чернігівської області та Новгород-Сіверській міській територіальній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Довідка видана на підставі наказів ГУНП в Чернігівській області від 31.03.2023 № 138 о/с дск, від 31.05.2023 №248 о/с дск, від 29.09.2023 №486 о/с дск, від 27.11.2023 №588 о/с дск, від 19.02.2024 №100 о/с дск, від 14.03.2024 №150 о/с дск, зі змісту яких слідує, що вони підтверджують направлення позивача до Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області та Новгород-Сіверської міської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області у період з 02.04.2023 по 31.05.2023, з 30.09.2023 по 30.11.2023, з 19.02.2024 по 14.03.2024.
08.08.2024 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області листом № 180дск/124/20/02-2024 надіслало до департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України матеріали, окрім інших, на позивача щодо встановлення статусу учасника бойових дій.
Наразі, з витягу протоколу від 15.10.2024 №10 вбачається, що комісією Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України ухвалено відмовити у наданні статусу учасника бойових дій позивачу, ураховуючи вимоги пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, а також пункту 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23.05.2016 № 405, у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій та відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, зокрема: документів передбачених дев'ятим абзацом пункту 2 розділу ІІІ Положення.
Відповідно до рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 15.10.2024 № 10/ІІІ/ХХVІ/9 позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з тих же підстав, що зазначені у протоколі від 15.10.2024 №10.
Не погодившись з вказаним рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в поліції визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина перша статті 8 Закону № 580-VIII).
У відповідності до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого продовжено станом на день розгляду справи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Запровадження в Україні воєнного стану стало підставою для реалізації поліцейськими відповідних повноважень, передбачених Законом № 580-VIII.
Так, серед основних повноважень поліцейських, характерних для воєнного стану, стаття 23 Закону № 580-VIII передбачає наступні: участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24 частини першої); здійснення у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34 частини першої).
Окрім того, норма статті 24 Закону № 580-VIII наділяє поліцію додатковими повноваженнями, виконання яких може бути покладене на поліцію виключно законом, а саме у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості; у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони, органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, можуть підпорядковуватися за рішенням керівника поліції відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві; під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Приписами статті 46-1 Закону № 580-VIII визначені особливості застосування поліцейськими поліції особливого призначення зброї та бойової техніки під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України. Так, поліцейські поліції особливого призначення під час дії воєнного стану в разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку в установлених для з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках.
Таким чином, поліцейські виконують особливі та надважливі завдання і функції як у мирний час, так і під час дії воєнного стану. З характером діяльності поліцейських як працівників правоохоронного органу пов'язується також їх особливий правовий та соціальний захист.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Згідно зі статтею 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Стаття 5 Закону № 3551-ХІІ визначає, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Абзацом 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно із абзацом 2 пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України (абзац 2 пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 413).
З аналізу викладених норм слідує, що в Законі № 3551-ХІІ використовується конструкція з такими функціональними ознаками, як «перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів», тобто в районі саме проведення воєнних (бойових) дій.
За встановленими обставинами, позивач в період з 02.04.2023 по 31.05.2023, з 30.09.2023 по 30.11.2023, з 19.02.2024 по 14.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Городнянській міській територіальній громаді Чернігівського району Чернігівської області та Новгород-Сіверській міській територіальній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 Городнянська міська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області та Новгород-Сіверська міська територіальна громада Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 22.06.2022 по теперішній час віднесені до територій можливих бойових дій.
Також відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №143, від 01.10.2023 №273, від01.11.2023 №301, від 01.12.2023 №341, від 01.03.2024 №82 та 01.04.2024 №121 територія Новгород-Сіверської міської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області та територія Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області у період перебування позивача у відрядженні не віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що запровадження воєнного стану в Україні та його триваючий характер не ототожнюється із веденням активних бойових дій на всій території держави.
У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова № 1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф.
Так, Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до Переліку включається тимчасово окупована рф територія України, визначена відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; у Переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та інше.
Перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць.
Таким чином, виходячи зі змісту Постанови № 1364, єдиним джерелом інформації про території, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані РФ, є наказ Мінреінтеграції, погоджений з Міноборони та сформований на підставі пропозицій військових адміністрацій.
Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (втратив чинність з 20.03.2025 згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376).
До зазначеного переліку у період з 02.04.2023 по 31.05.2023, з 30.09.2023 по 30.11.2023, з 19.02.2024 по 14.03.2024 не було віднесено території Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області та Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що у позивача відсутня одна із правових підстав, визначених абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» така як здійснення визначених заходів перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, оскільки територія Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області та Новгород-Сіверського району Чернігівської області не віднесені в установленому порядку до районів воєнних (бойових) дій.
Ураховуючи вищевикладене рішення Комісії НПУ від 15.10.2024 № 10/ІІІ/ХХVІ/9 про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій є законним та обґрунтованим.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшла висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 15.10.2025р.)