Номер провадження 2/754/9067/25
Справа №754/14445/25
Іменем України
15 жовтня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 10265,95 грн за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2025 року, судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору у сумі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП» є суб'єктом господарської діяльності, що спеціалізується та здійснює діяльність із надання житлово-комунальних послуг.
Реалізуючи мету своєї діяльності, ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП» добросовісно виконує взяті на себе зобов'язання, забезпечуючи своєчасне та в повному обсязі надання житлово-комунальних послуг, у тому числі наданих також і ОСОБА_1 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 423838745 від 23.04.2025.
Згідно з рядом укладених договорів позивач сплачує підприємствам та організаціям вартість наданих послуг за рахунок коштів, які надходять від власників житлових приміщень.
Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач.
Вказаний будинок АДРЕСА_2 , знаходиться на обслуговуванні ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП», а між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4 від 16.02.2021 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за яким позивач, як виконавець, забезпечував своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Відповідачем було одержано вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги від позивача, які були надані йому згідно із законодавством та умовами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а тому на відповідача, як на споживача отриманих житлово-комунальних послуг, покладався обов'язок належно виконувати договірні зобов'язання та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Будь-яких претензій щодо отриманих послуг, відповідачем не висувалося.
Натомість, свої зобов'язання з оплати отриманих від позивача послуг, споживач не виконав, не сплатив позивачу у передбачені строки та у встановленому розмірі цін спожитих послуг, у зв'язку з чим, станом на дату складання розрахунку за спожиті послуги у відповідача перед позивачем за період з 01.01.2022 по 30.04.2025 виникла заборгованість у розмірі 10265,95 грн.
Повідомлення учасників про розгляд справи
Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання копії ухвали до електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_3 ), однак поштове відправлення повернулося з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 423838745 від 23.04.2025.
16.02.2021 між позивачем як виконавцем та відповідачем як споживачем укладено договір № 4 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього Договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_2 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 6 договору оплата за надані послуги вноситься споживачем за квитанціями виконавця не пізніше ніж до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 21 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 21.02.2027. У разі, коли за місяць до закінчення цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору, або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Норми права та мотиви суду
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 727/9295/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18)).
За приписами статей 526, 525, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.04.2025 за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_4 перед виконавцем послуг наявна заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 10265,95 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги стороною відповідача не надано.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 10265,95 грн за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2025 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».
На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ», акт № 4 приймання-передачі, наданої правової допомоги за договором № 30-06/2023 про надання правової допомоги від 30.06.2023, акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором № 30-06/2023 про надання правової допомоги від 30.06.2023 від 14.08.2025, згідно з яким виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги):
- вивчення та аналіз документів; підготовка та направлення/подача позовної заяви про стягнення заборгованості - 7000,00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги з «вивчення та аналіз документів» має організаційний характер та зводиться до формування правової позиції позивача та є складовою підготовки позовної заяви і за своєю суттю не може бути віднесена до правової допомоги, як окрема послуга.
У цій справі суд, враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн за складання типової позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи, оскільки ціна позову складає 10265,95 грн.
Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 3000,00 грн за складання типової позовної заяви у малозначному спорі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн та судовий збір в розмірі 3028,00 грн .
Керуючись ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 10265,95 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС ГРУП», код ЄДРПОУ 33739577, м. Київ, вул. Градинська, 20, офіс 1/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2025.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак