Справа № 752/12919/24 Суддя (судді) першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00020062 від 29.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що вказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_2 , тому відповідач не мав повноважень на притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не врахував факт приєднання до тягача «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепу-контейнеровозу, не ідентифікував його, що призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Також зазначає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови повинен був врахувати похибку у 2 відсотки, яка встановлена Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами. Вважає, що оспорювана постанова не відповідає вимогам інструкції та порядку 1174, оскільки не містить марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу, який також є транспортним засобом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 від 29.05.2024 серії АА № 00020062, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті за частиною другою статті 132-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час прийняття постави обліковується, як належний користувач транспортного засобу на час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а інші особи не зверталися до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Апелянт вважає, що ОСОБА_1 є належним користувачем транспортного засобу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413% (2.165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2025 та від 24.09.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С. прийнято постанову серії АА № 00020062 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
У постанові встановлено, що ОСОБА_1 28 травня 2024 року, о 17 год. 19 хв., за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, допустив рух транспортного засобу марки «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413 % (2,165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. З
Зафіксовано параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями: 1-2: 3622 мм, 2-3: 6000 мм, 3-4: 1320 мм, 4-5: 1310 мм; навантаження на вісь: 1- 7450 кг, 2- 12350 кг, 3- 9000 кг, 4 - 9000 кг, 5 - 9050 кг; загальна маса - 46850 кг; висота - 3,85 м, ширина - 2,584 м, довжина - 16,026 м.; загальна маса з урахуванням похибки - 42165 кг.
Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 78, WAGA-WIM35, свідоцтво про повірку технічного засобу №04/4783, 168, 169 чинне до 16.02.2025.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що 30.09.2023 транспортний засіб MAN TGА 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортний засіб - напівпричеп CODER, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про належного користувача у ЄДРТЗ та відповідач таких даних до суду не надав. Суд вважає, що ОСОБА_1 не є особою, яка в даному випадку несе адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, оскільки, на момент винесення оскаржуваної постанови, транспортні засоби MAN TGА 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортний засіб - напівпричеп CODER, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровані за ОСОБА_2 .
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У силу п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізником Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22,5 Правил дорожнього руху України, на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до п. п. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідальності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрами і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12.02.2020 у справі №917/210/19.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Частиною другою статті 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно з частиною першою статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною сьомою статті 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №623).
Пунктом 4 Порядку №1174 визначено основні функції системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, серед яких: створення метаданих, інформаційних файлів та їх передача телекомунікаційними мережами до інформаційно-телекомунікаційної системи для подальшого оброблення і зберігання; перевірка цілісності та достовірності, а також надійне зберігання інформаційних файлів та метаданих, отриманих від автоматичних пунктів; автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі-правопорушення), зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства; забезпечення послідовності дій уповноваженої посадової особи Укртрансбезпеки щодо розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку №1174), такий автоматичний пункт може забезпечувати вимірювання загальної маси транспортного засобу відповідно до пункту 12 Порядку №1174.
Надалі інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати), найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Це передбачено пунктами 14, 15 Порядку №1174.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1174 під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних.
У подальшому посадові особи Укртрансбезпеки, які уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, як це зазначено у пункті 16 Порядку №1174.
При цьому системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, які є технічними засобами, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу, вимірювати навантаження тощо.
У відповідності до п. 17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що остання відповідає вимогам закону, зокрема містить інформацію про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, у вигляді зазначеного конкретного вагового параметру транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Судовою колегією враховується, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не наведено обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічного засобу, яким проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на зафіксовану у постанові дійсність свідоцтва про повірку технічного засобу.
Перевезення здійснювалось спеціалізованим транспортним засіб MAN ТGА 18.440 д.н.з. НОМЕР_1 , який є трьохвісним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, а спеціалізований напівпричіп CODER д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом н-пр-контейнеровозом (перев.конт.типу 1А ГОСТ 18477-79 та у вст. перек. обладн. та ПДР сист для забезп. можл. самос. його розвант).
Водночас в апеляційній скарзі вказано, що відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України для контейнеровозів граничною відміткою по вазі є вага понад 44 тони. Однак продовження норми вказує, що перевезення повинно здійснюватися напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Позивачем не надано жодних доказів того, що під час руху транспортного засобу було здійснено перевезення напівпричепом контейнеровоз, який перевозить саме контейнер.
Колегія суддів зазначає, що самого напівпричепу контейнеровоз недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером.
Напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів.
Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 т., оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 т. передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.
З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб, на якому зафіксовано перевищення вагових норм, перевозив вантаж в напівпричепі з високими бортами, які вкриті тентом (а.с.70).
Відтак, можливо стверджувати, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України, чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, чого в межах спірних правовідносин не встановлено.
Таким чином, суд першої інстанції помилково вказав, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені обставини вказують на відсутність належних доказів перевезення позивачем вантажів за допомогою контейнерів.
Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Отже, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, а тому маса для такого транспортного засобу, встановлена законодавцем - не більше 40 тон.
Доводи Державної служби України з безпеки на транспорті з приводу того, що позивач є відповідальною за перевезення вантажу особою, відтак повинен нести відповідальність на підставі статті 132-1 КУпАП, колегія суддів приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
З наведених норм закону можна дійти висновку, що відповідальною особою за правопорушення, передбачені статтею 132-1 частини другої КУпАП, є фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, належний користувач транспортного засобу, відомості про якого внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, або вантажовідправника.
Разом із тим, позивачем не надано доказів, що він не є перевізником, тому повинен нести відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Окрім того, позивачем не надано доказів того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.
В Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні відомості про належного користувача або вантажовідправника, суб'єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 ч. 2 КУпАП.
Колегія суддів наголошує на тому, що оскаржувана постанова містить всі дані, необхідні для з'ясування складу правопорушення.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.
Відсутність факту правопорушення, позивач доводить своїми ж поясненнями. Натомість, відповідач, в порядку частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, надав докази своїх заперечень.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з приписами частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року у справі №752/12919/24 скасувати, прийняти нову постанову у справі, відповідно до якої у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.О.Грибан