Справа № 320/7577/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати ОСОБА_1 усієї належної до призначення та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усю належну до призначення та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач провів з ним розрахунок по індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, однак останнім не було враховано січень 2008 року, як базовий місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (щодо не виплати ОСОБА_1 усієї належної до призначення та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усю належну до призначення та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 15.10.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу та після звільнення, звернувся до відповідача із заявою надати інформацію щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення.
Ознайомившись з отриманою інформацією позивач дізнався, що у період з січня 2016 по лютий 2018 йому, не виплачувалась індексація грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі, що зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а доводи позивача щодо визначення базового місяця січень 2008 року, є обґрунтованими.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, позаяк, проведення індексації грошового забезпечення перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі, проте позивачем неправильно протлумачено норми Порядку № 1078.
Також, апелянт наголошує на тому, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 про відкриття провадження у даній справі разом з позовною заявою і додатками до неї не була направлена на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, днем коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, є день виключення із списків особового складу 04.10.2019, а отже, строк звернення до адміністративного суду закінчився 04.11.2019, однак, позивач подав до суду позовну заяву лише 14.02.2023, що відчить про порушення ним місячного строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до норм статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до норм частин 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
У відповідності до статті 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно приписів статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ, встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до положень статті 9 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Так, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Пунктом 4 Порядку № 1078, встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
За змістом пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Тож, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Слід наголосити на тому, що індексація грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, визначено джерело коштів на проведення індексації.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачу не була нарахована з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення за вказаний період саме з визначенням січня 2008, як базового.
Колегія суддів бере до уваги, що враховуючи положення Порядку № 1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діє з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
За загальним правилом, для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов'язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.
При цьому, базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.
Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку № 1078, місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад) слід вважати базовим для індексації за дотриманням таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року, а отже, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018, зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо визначення базового місяця січень 2008 року, є обґрунтованими.
Оскільки доказів підвищення у період з 01.01.2008 (після набрання чинності Постановою № 1294 від 07.11.2007) по 28.02.2018 тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач не надано, а тому, за спірний період при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) має бути - січень 2008 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ухвала суду від 04.04.2023 про відкриття провадження у даній справі разом з позовною заявою і додатками до неї не була направлена на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт, як субґєкт владних повноважень має зареєстрований електронний кабінет у системі Електронний суд, тому мав доступ до вказаної справи. Крім того, згідно даних з реплікації «Діловодство спеціалізованого суду», документ в електронному вигляді "Рішення у порядку письмового провадження" від 18.03.25 по справі № 320/7577/23 (суддя Головенко О.Д.) було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 19.03.25 23:30.
Стосовно доводів апелянта про порушення позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що поширення дії частини 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діє з 19.07.2022) має місце лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, при цьому, станом на момент виникнення спірних правовідносин 2016-2018 роки, діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати (індексація є складовою грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко