Справа №752/25330/25
Провадження №2/752/11403/25
16 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкова Ж.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення страхового відшкодування, внаслідок залиття квартири,-
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення страхового відшкодування, внаслідок залиття квартири.
Дослідивши матеріали позовної заяви, встановлено, що вона підлягає передачі за підсудністю на розгляд до іншого суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Із пунктів 41, 42 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" випливає, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування, внаслідок залиття квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено судом, 04.11.2024 між ПрАТ «СК «Вусо» та ОСОБА_1 укладено договір страхування предмету іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, обов'язковість укладення якого передбачена Законом України «Про іпотеку» №23697910-03-04-01 предметом якого є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором.
Відповідно до додатку 1 до договору №23697910-03-04-01 від 04.11.2024 до застрахованого майна, що є предметом іпотеки відноситься квартира, загальною площею 44 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виходячи з предмету спору, який виник з приводу нерухомого майна, оскільки стосується стягнення страхового відшкодування, внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що цивільна справа не підсудна Голосіївському районному суду міста Києва, оскільки належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду відповідно до правил виключної підсудності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, цивільна справа підлягає передачі за підсудністю на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпра.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 184, 258, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд,-
Передати на розгляд Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення страхового відшкодування, внаслідок залиття квартири.
Передачу цивільної справи здійснити в порядку, встановленому частиною 3 статті 31 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена 16.10.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова