Справа № 640/16588/21 Суддя (судді) першої інстанції: Т.О. Комшелюк
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Оксененка О.М.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС-СК" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -
14 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ПЕГАС-СК" (далі - позивач) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA100300/2021/000280/2 від 23 березня 2021 року, №UA100300/2021/000310/2 від 29 квітня 2021 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16 вересня 2024 року затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ та наказу ДСА України №399 від 16 вересня 2024 року, справа №640/16588/21 надіслана до Рівненського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року справа розподілена судді Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду 10 березня 2025 року справу №640/16588/21 прийнято до провадження суддею Комшелюк Т.О. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 квітня 2025 року, адміністративний позов ТОВ "ПЕГАС-СК" задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100300/2021/000280/2 від 23 березня 2021 року, №UA100300/2021/000310/2 від 29 квітня 2021 року. Стягнуто на користь ТОВ "ПЕГАС-СК" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 2270 гривень.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товару відповідача прийнято всупереч вимогам Митного кодексу (далі - МК) України, в ньому не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Не погоджуючись із рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, Київська митниця подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що подані ТОВ "ПЕГАС-СК" для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача, оскільки в базі Митного органу наявна інформація по аналогічному товару і ціна якого відрізняється від тієї, яку заявлено Товариством під час митного оформлення.
Позивачем до суду апеляційної інстанції подано письмові пояснення, в яких зазначено, що апеляційна скарга Київської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №640/16588/21 не містить жодного доводу на спростування висновків суду, а є фактично викладом обставин прийняття відповідачем оспорюваних позивачем рішень про коригування митної вартості.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що 01 грудня 2020 року між компанією ZHEJIANG SUNSHINE LEISURE PRODUCTS CO., LTD (CHINA) (далі - Продавець) та покупцем - ТОВ "ПЕГАС-СК" (Україна) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1-ZSLP, на підставі якого Продавець продає, а позивач купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари та оплачує його за кількістю, асортиментом і ціною, вказаними в проформа-інвойсі(-ах).
09 лютого 2021 року Постачальником виписано на товари рахунок-фактуру (інвойс) №LJ200389-1, а 28 лютого 2021 року рахунок-фактуру (інвойс) №LJ200389-2.
Оплата підтверджується банківськими документами в іноземній валюті №170310035771591 від 18 березня 2021 року на суму 6985,44 доларів США та №11803100357957767 від 19 березня 2021 року на суму 22460,04 доларів США.
22 березня 2021 року та 29 квітня 2021 року, з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, декларантом було подано електронні митні декларації №UA100300/2021/006775 на товар №1, №2, із заявленою митною вартістю товару в сумі 849555,33 грн та №UA100300/2021/010685 на товар №1, із заявленою митною вартістю товару в сумі 243119,03 грн, відповідно.
Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
До митної декларації від 22 березня 2021 року №UA100300/2021/006775, декларантом долучені наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б.н від 09 лютого 2021 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №LJ20038-1 від 09 лютого 2021 року; прайс лист виробника товару від 09 лютого 2021 року; коносамент (Bill of lading) №ZTJ2003905ICSCOZNB від 05 лютого 2021 року; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №0567 від 19 березня 2021 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №C217652419060152 від 27 лютого 2021 року; довідка про транспортні витрати №01-30/-19 від 19 березня 2021 року; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1131 від 19 березня 2021 року; акт надання транспортних послуг №1137 від 19 березня 2021 року; банківський платіжний документ №180310035795767 від 18 березня 2021 року; митна декларація країни відправлення №292020210000026616 від 03 лютого 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, №1-ZSLP від 01 грудня 2020 року; договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг №05122020-154 від 05 грудня 2020 року.
До митної декларації від 29 квітня 2021 року №UA100300/2021/010685, декларантом долучені наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 28 лютого 2021 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №LJ20038-2 від 28 лютого 2021 року; прайс лист виробника товару від 28 лютого 2021 року; коносамент (Bill of lading) від 12 березня 2021 року №ZEN207916335A; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №057710 від 28 квітня 2021 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) Nє C21765241906015 від 10 березня 2021 року; довідка про транспортні витрати №01-04/-05 від 28 квітня 2021 року; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1531 від 28 квітня 2021 року; акт надання транспортних послуг №1536 від 28 квітня 2021 року; банківський платіжний документ №170310035771591 від 17 березня 2021 року; митна декларація країни відправлення №310120210519313629 від 05 березня 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, №1-ZSLP від 01 грудня 2020 року; договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг №05122020-154 від 05 грудня 2020 року.
23 березня 2021 року за результатами аналізу поданої митної декларації від 22 березня 2021 року №UA100300/2021/006775 та доданих до неї документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2021/000180/2, в якому зазначив наступне, а саме: «Враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 4 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи и торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, подано для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості наявності в поданих зазначеними особами документів всіх відомостей, ще підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: витрати, понесені на транспортування, а саме - у відповідності по договору про надання експедиційних послуг від 05 грудня 2020 року №05122020-154 пунктами 2.1.1 та 2.1.2 передбачено витрати на оплату послуг та робіт з організації перевалки, зберігання, страхування, перевезення та додаткові роботи, передбачені п 2.1.2. Декларантом не надано документи та рахунки, які підтверджують факт проплат по даним витратам та не надано числових значень даних витрат, які піддаються обчисленню та формують загальну ціну вартості перевезення, наданий акт від 19 березня 2021 року №1137 та рахунок про сплату послуг транспортування не містить інформації про витрати, понесені відповідно п 2.1.1 та 2.1.2. Не підтверджено документально витрати, які передбачені пунктом 3.5 та 3.6 Договору та витрати на страхування передбачені пунктом 7 договору. Згідно умов зовнішньоекономічного поговору контракту №1-ZSLP від 01 грудня 2020 року пунктом 2 та 3 передбачені витрати на страхування, цими пунктами також прописано подання погодженої сторонами проформи інвойсу, який на погляд Митного органу подано не було. Відповідно до п. 4 контракту ціна товару включає в себе вартість тари упаковки, маркування та робіт по його виконанню, вартість митного оформлення в країні експорту та інших витрат.».
Митному органу не надано числові значення зазначених витрат, які піддаються обчисленню та формують ціну товару. Надана на розгляд декларація країни експорту №292020210000026616 від 22 березня 2021 року містить дані про 6 товарних позицій партії товару, що йде в розбіжність з даними заявленими по поданій до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) від 22 березня 2021 року №UА100300/2021/006775 та не дає можливість ідентифікувати вказаний документ з даною партією товару за його асортиментом та артикульними позиціями. Надана довідка ТОВ "Хілдом Логістікс" про транспортні витрати від 19 березня 2021 року №01-30/19 не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, так як перевезення товару згідно інформації наведеній в CMR №0567 від 19 березня 2021 року здійснювалось ТОВ "Експрес Фаворит". Документи які підтверджують оплату винагороди за перевезення товару, а також взаємозв'язок та взаєморозрахунки між даними підприємствами також не надано. Також згідно вищевказаної довідки страхування вантажу не здійснювалось, але не зазначено вартість навантажувальних робіт, що передбачено умовами поставки "FOB NINGBO". Разом з тим, повідомляємо, при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс "FOB - NINGBO", як це зазначено у ЕМД, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599.
Тому, відповідно до частини другої статті 58 МК України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта, відповідно до частини третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Декларант, листом від 23 березня 2021 року, надісланому шляхом електронного повідомлення, попросив завершити митне оформлення у строк визначений статтею 255 МК України.
Посадовою особою митниці за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статями 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 4,01USD/кг (МД від 09 лютого 2021 року №UA110130/2021/3143, МД від 09 лютого 2021 року №UA110130/2021/3140), товар №2 - 4,01USD/кг (МД від 09 лютого 2021 року №UA100020/2021/573736, МД від 11 лютого 2021 року №UA500020/2021/4520).
29 квітня 2021 року, за результатами аналізу поданої митної декларації від 29 квітня 2021 року №UA100300/2021/010685 та доданих до неї документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2021/000310/2, в якому зазначено наступне, а саме: «Враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 4 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи и торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, подано для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості наявності в поданих зазначеними особами документів всіх відомостей, ще підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: витрати, понесені на транспортування, а саме - у відповідності по договору про надання експедиційних послуг від 05 грудня 2020 року №05122020-154 пунктами 2.1.1 та 2.1.2 передбачено витрати на оплату послуг та робіт з організації перевалки, зберігання, страхування, перевезення та додаткові роботи, передбачені п 2.1.2. Декларантом не надано документи та рахунки, які підтверджують факт проплат по даним витратам та не надано числових значень даних витрат, які піддаються обчисленню та формують загальну ціну вартості перевезення, наданий акт від 28 квітня 2021 року №1536 та рахунок про сплату послуг транспортування не містить інформації про витрати, понесені відповідно п 2.1.1 та 2.1.2. Не підтверджено документально витрати, які передбачені пунктом 3.5 та 3.6 поговору та витрати на страхування передбачені пунктом 7 договору. Згідно умов зовнішньоекономічного поговору контракту №1-ZSLP від 01 грудня 2020 року пунктом 2 та 3 передбачені витрати на страхування, цими пунктами також прописано подання погодженої сторонами проформи інвойсу, який на погляд Митного органу подано не було. Відповідно до п. 4 контракту ціна товару включає в себе вартість тари упаковки, маркування та робіт по його виконанню, вартість митного оформлення в країні експорту та інших витрат.
Митному органу не надано числові значення зазначених витрат, які піддаються обчисленню та формують ціну товару. Надана на розгляд декларація країни експорту №310120210519313629 від 05 березня 2021 року містить дані про 6 товарних позицій партії товару, що йде в розбіжність з даними, заявленими по поданій до митного оформлення МД від 29 квітня 2021 року №UА100300/2021/010685 та не дає можливість ідентифікувати вказаний документ з даною партією товару за його асортиментом та артикульними позиціями. Надана довідка ТОВ "Хілдом Логістікс" про транспортні витрати від 28 квітня 2021 року №01-04/05 не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, так як перевезення товару згідно інформації наведеній в CMR №057710 від 28 квітня 2021 року здійснювалось ТОВ "Forcetrans". Документи які підтверджують оплату винагороди за перевезення товару, а також взаємозв'язок та взаєморозрахунки між даними підприємствами також не надано. Також згідно вищевказаної довідки страхування вантажу не здійснювалось, але не зазначено вартість навантажувальних робіт, що передбачено умовами поставки "FOB NINGBO". Разом з тим, повідомляємо, при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс "FOB - NINGBO", як це зазначено у ЕМД, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599.
Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Зазначаємо, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).»
Відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта, відповідно до частини третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Декларант, листом від 29 квітня 2021 року, надісланому шляхом електронного повідомлення, попросив завершити митне оформлення у строк визначений статтею 255 МК України.
Посадовою особою митниці за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статями 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 4,01USD/кг (МД від 09 лютого 2021 року №UA110130/2021/3143 - 4, 01USD/кг (МД від 23 березня 2021 року №UA100380/2021/78724 - 4,01USD/кг.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що з рішень про коригування митної вартості товарів встановлено підстави для коригування за митними деклараціями від 22 березня 2021 року №UA100300/2021/006775 та від 29 квітня 2021 року №UA100300/2021/010685, фактично є ідентичними і різняться лише частково в частині дати та номера поданих позивачем документів.
Не погоджуючись рішеннями відповідача про коригування митної вартості, ТОВ "ПЕГАС-СК" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першої статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами першою - третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).
Положенням статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року по справі №815/7158/15, від 13 вересня 2019 року по справі №815/6780/15, від 06 вересня 2019 року по справі №803/1212/14.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2024 року по справі №815/5838/17 зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 МК України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
У постанові від 07 травня 2020 року по справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд зазначив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Проте наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
У постанові від 20 березня 2020 року по справі №480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ/докази, яким/-ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідач зазначає, що пунктом 2.1.1 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05 грудня 2020 року №0512201 передбачено витрати на оплату послуг та робіт з організації перевалки, зберігання, страхування, перевезення та додаткові роботи, передбачені пунктом 2.1.2. Декларантом не надано документи та рахунки, які підтверджують факт проплати по даним витратам та не надано в числових значень даних витрат, які піддаються обчисленню та формують загальну вартості перевезення. Надані акти, а також рахунки на оплату транспортних послуг не містять інформації про витрати, понесені відповідно пунктів 2.1.1 та 2.1.2 договору, з даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Отже договір є довготривалим і передбачає співпрацю сторін у межах поставок товарів, здійснення яких може відбуватись за різними умовами.
Умовою даних поставок згідно з правилами Інкотермс 2010 визначено «FOB NINGBO», що означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна у визначеному порту відвантаження.
Тобто, усі обов'язки щодо товару приймаються перевізником з моменту, коли цей товар надійшов на борт судна в порту NINGBO.
Згідно з пунктом 4 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 01 грудня 2020 року №1-ZSLP, ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування та робіт по їх виконанню, митного оформлення у країні експорту та інших витрат згідно встановлених умов поставки FOB.
На підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, позивачем надані: довідки про транспортні витрати від 19 березня 2021 року №01-30/-19, від 28 квітня 2021 року №01-04/-05; рахунки на оплату транспортних послуг від 19 березня 2021 року №1131, від 28 квітня 2021 року №1536 та акт надання транспортних послуг від 19 березня 2021 року №1131, від 28 квітня 2021 року №1536, які є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, а також відповідають та узгоджуються із іншими документами, що надані позивачем.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що подальші витрати перевізника, пов'язані з перевезенням товару, що прибув в порт, не стосуються процедури визначення митної вартості цього товару, тому доводи відповідача про те, що надані акти, а також рахунки на оплату транспортних послуг не містять інформації про витрати, понесені відповідно пунктів 2.1.1 та 2.1.2 договору, є безпідставними.
Щодо витрат, передбачених пунктами 3.5 та 3.6, та витрат на страхування, передбачених пунктом 7 договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Пунктами 3.5 та 3.6 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05 грудня 2020 року №05122020-154 передбачений порядок розрахунків перевізника (виконавець) із залученими до перевезення товарів третіми особами, у тому числі морськими перевізниками.
Зокрема, передбачено, що надані послуги третіх осіб оплачуються за рахунок коштів позивача (замовника). У власності перевізника (виконавець) залишається плата за виконання експедиторських послуг, розмір якої розраховується згідно з пунктом 3.2 договору, яка підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що надані відповідачу рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг та акти надання транспортних послуг у випадку подання митної декларації від 22 березня 2021 року №UA100300/2021/006775 та від 29 квітня 2021 року №UA100300/2021/010685 містять інформацію про вартість морського фрахту за межами митної території України для транспортування контейнерів з товаром з порту NINGBO (Китай) до Одеси (Україна), а також окремо інформацію про розмір експедиторської винагороди (на території У країни).
Отже, зазначені документи містять інформацію про числові значення витрат, які піддаються обчисленню та формують митну вартість товару.
Відповідно до розділу 7 договору про надання транспортно-експедиційних послуг "Страхування діяльності виконавця", виконавець страхує свою діяльність, а позивач (замовник) приймає на себе зобов'язання надавати перевізнику (виконавцю) необхідні документи та усіляке сприяння у разі виникнення страхового випадку.
Отже, в даному випадку обов'язки сторін договору про надання транспортно-експедицій послуг, передбачені розділом 7, до процедури визначення митної вартості товару не мають жодного відношення.
Відповідно до пункту 2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 28 жовтня 2020 року №1-LJOS, сторони контракту здійснюють страхування. При цьому таке страхування здійснюється відповідно до умов поставки товару.
Як зазначалося вище, умовою даної поставки згідно з правилами Інкотермс 2010 визначено "FOB NINGBO", отже всі витрати, пов'язані з поставкою товару, у тому числі витрати на страхування, якщо таке має місце, до моменту розміщення товару на борт судна приймає на себе продавець і ці витрати включаються до ціни товару.
Щодо ненадання відповідачу погоджених сторонами контракту проформ-інвойсів, то відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа.
Відповідачу надані пакети документів, які містили рахунки-фактури (інвойс) (Commercial invoice) від 09 лютого 2021 року №LJ20038-1 та від 28 лютого 2021 року №LJ20038-2. При цьому, в зауваженнях відповідача відсутні пояснення, якої саме інформації з проформ-інвойсів, останній потребує в межах контролю правильності визначення митної вартості товарів.
Щодо ненадання відповідачу числових значень передбачених пунктом 4 контракту витрат на тару, упаковку, маркування та роботи по їх виконанню, вартість мит оформлення в країні експорту та інших витрат, варто зазначити наступне.
Згідно пункту 4 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів, ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування та робіт по їх виконанню, митного оформлення у країні експорту та інших витрат згідно встановлених умов поставки FOB.
Таким чином зазначені витрати є виробничими витратами продавця товару, які, крім іншого, формують ціну товару, за якою цей товар продається.
Щодо розбіжності в кількостях позицій товару по наведених вище митних деклараціях.
Судом встановлено, що на підставі митної декларації від 22 березня 2021 року №UA100300/2021/006775 позивач задекларував 6 моделей стільців та 1 модель столів.
Як зазначено на в офіційному перекладі митної декларації країни відправлення товару від 03 лютого 2021 року №292020210000026616, декларація містить інформацію про 7, а не 6, як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, товарних позицій, що відповідає даним митної декларації, поданої з метою митного оформлення товару.
Інша інформація про товар у декларації країни відправлення товару також відповідає інформації, наведеній у декларації від 22 березня 2021 року №UA100300/2021/006775.
Що стосується декларації країни експорту від 05 березня 2021 року №310120210519313629, наданої відповідачу в пакеті документів до митної декларації від 29 квітня 2021 року №UA100300/2021/010685, то вона містить інформацію про 1, а не 6, як зазначив відповідач в оспорюваному рішенні, товарну позицію.
Ця та інша інформація про товар у деклараціях співпадає.
Таким чином твердження відповідача про неможливість ідентифікації митних декларацій країни відправлення з товаром, щодо якого винесено оскаржувані рішення, не відповідає дійсності.
Щодо того, що надані довідки ТОВ "Хілдом Логістіке" про транспортні витрати від 19 березня 2021 року №01-30/19 та від 28 квітня 2021 року №01-04/-05 не дають можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, так як перевезення товару згідно з інформацією, наведеною в CMR від 19 березня 2021 року №0567 здійснювалось ТОВ "Експрес Фаворит", а в CMR від 28 квітня 2021 року №057710 - "Forcetrans" та ненадання документів, які підтверджують оплату винагороди перевезення товару, а також взаємозв'язок та взаєморозрахунки між даними підприємствами, не зазначення вартості навантажувальних робіт, що передбачено умовами поставки "FOB NINGBO".
Згідно з пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору про транспортно-експедиційні послуги від 05 грудня 2020 року №05122020-154, виконавець (перевізник): організовує перевезення вантажів замовника (позивача) морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом; укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги...
Наведені положення договору свідчать, що організовуючи автомобільне перевезення товару з морського порту до місця доставки шляхом залучення до виконання цього перевезення ТОВ "Експрес Фаворит" та "Forcetrans".
Перевізник діяв виключно в межах договору, укладеного з позивачем і останній не може мати документів, що стосуються договірних стосунків перевізника та ТОВ "Експрес Фаворит" та "Forcetrans".
Щодо того, що при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс "FOB NINGBO", відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідності до правил заповнення графи 20 декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296 (далі - Наказ №599), зазначених в пункті 6) частини другої статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).
Наведений у Наказі №599, перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію "можуть належати", не є вичерпним.
Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд уважає, що надані відповідачу довідки про транспортні витрати №01-30/-19 від 19 березня 2021 року та №01-04/-05 від 28 квітня 2021 року, рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1131 від 19 березня 2021 року та №1531 від 28 квітня 2021 року, акти надання транспортних послуг №1137 від 19 березня 2021 року та №1536 від 28 квітня 2021 року, є належними та допустимими доказами розміру таких транспортних витрат.
Посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ), суд вважає необґрунтованими, адже відповідач не пояснив чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю "дійсна вартість".
У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року по справі №826/12344/15.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом статті 53 МК України не є одним із основних документів, що підтверджує митну вартість товару, та подається у разі якщо основні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
За встановленої у ході розгляду даної справи відсутності наведених умов щодо подання митної декларації країни відправлення, суд вважає, що відсутність такого документа не може слугувати перешкодою для митного оформлення товару за заявленою декларантом митною вартістю.
В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року по справі №809/1174/17, від 05 лютого 2019 року по справі №816/1199/15-а, від 29 вересня 2020 року по справі №160/9473/19, від 25 травня 2021 року по справі №520/10386/2020, від 13 січня 2022 року по справі №520/11061/2020.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що надані ТОВ "ПЕГАС-СК" разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, отже рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2021/000280/2 від 23 березня 2021 року, №UA100300/2021/000310/2 від 29 квітня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Доводи апеляційної скарги Київської митниці не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №640/16588/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак