Справа № 709/2137/24
16 жовтня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні, -
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (далі - позивач) звернулася через свого представника ОСОБА_2 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Міністерство оборони України, адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні.
В обґрунтування позовної заяви зазначалося, що позивачка ОСОБА_1 з березня 2007 року проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 16 листопада 2007 року по 20 жовтня 2020 року ОСОБА_5 був зареєстрований у квартирі, яка належить позивачці, за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2018 році ОСОБА_5 придбав у власність житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . З 20 жовтня 2020 року ОСОБА_5 був зареєстрований у вказаному будинку, при цьому продовжував проживати разом із позивачкою у АДРЕСА_1 , без реєстрації.
За період спільного проживання позивачка та ОСОБА_5 набували у власність транспортні засоби, проводили ремонтні роботи в квартирі, купували меблі та інші необхідні речі, разом перебували на відпочинку, мали взаємні права та обов'язки, як подружжя.
16 травня 2022 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу по мобілізації, вподальшому проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_5 та НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу н.п. Північне Бахмутського району Донецької області старший солдат ОСОБА_5 під час виконання військового обов'язку зник безвісти.
Позивачка являється пенсіонером, отримує пенсію за віком у мінімальному розмірі, у зв'язку із чим перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_5 , який повністю забезпечував сім'ю: до травня 2022 року працював у ФОП ОСОБА_6 , а після травня 2022 року отримував грошове забезпечення військовослужбовця.
29 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту проживання позивачки та її чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні чоловіка, де заінтересованою особою було залучено військову частину НОМЕР_1 , оскільки на той час спору з іншими особами щодо отримання грошового забезпечення не існувало.
Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , яка проживає в будинку, що належить ОСОБА_5 , звернулася із заявою про отримання грошового забезпечення її зниклого безвісти сина в липні 2024 року.
14 вересня 2024 року було завершено службове розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 .
Позивач, після завершення службового розслідування, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 в с-щі ОСОБА_7 із заявою на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка, проте їй було повідомлено про необхідність надати рішення суду для підтвердження вказаних фактів та про звернення відповідачки із заявою про отримання грошового забезпечення сина.
Встановлення факту проживання позивачки та її чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні у чоловіка необхідне з метою отримання грошового забезпечення чоловіка, який зник безвісти під час проходження військової служби.
Згодом стало відомо про те, що з приводу отримання грошового забезпечення ОСОБА_5 виник спір, у зв'язку з чим позивачкою було подано заяву про залишення без розгляду заяви про встановлення юридичних фактів, яка розглядалася Соснівським районним судом м. Черкаси. Ухвалою від 13 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У зв'язку із наявністю спору між позивачкою та відповідачкою щодо грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області у рамках позовного провадження та посилаючись на норми цивільного законодавства, практику Верховного Суду, просить суд встановити факт її постійного проживання із ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із 16 травня 2007 року та до дня його зникнення безвісти, а саме до 09 липня 2024 року та встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_5 , який зник безвісти 09 липня 2024 року (т. 1, а.с. 1 - 11).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2024 року дану позовну заяву було розподілено для розгляду судді Шарій Л.О. (т. 1, а.с. 220).
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2024 року, із врахуванням ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 січня 2025 року про виправлення описки, відкрито провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні (т. 1, а.с. 225 - 226, 232 - 233).
21 січня 2025 року від представника третьої особи Міністерства оборони України Кучми А.Г. надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, відповідно до яких остання просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.
Щодо встановлення факту спільного проживання, представник третьої особи Міністерства оборони України Кучма А.Г. зазначала, що мета встановлення факту спільного проживання позивачки та ОСОБА_5 , зазначена у позовній заяві, не буде досягнута та не матиме жодних юридичних наслідків, пов'язаних із виплатою позивачці грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, оскільки відповідно до Порядку виплат грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30 листопада 2016 року право на таку виплату мають особи, які перебували у зареєстрованому шлюбі. Тобто, у позивачки, у разі встановлення даного факту, не виникне жодних особистих чи майнових прав.
У свою чергу, задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення допускається виключно у разі, якщо цей факт безпосередньо породжує для заявника конкретні юридичні наслідки.
Щодо встановлення факту перебування на утриманні представник третьої особи Міністерства оборони України Кучма Л.Г. зазначала, що згідно із ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, які перебували на їх утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, з поміж іншого, дружина, якщо вона досягла віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особою з інвалідністю.
Отже, у законодавстві України про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають саме одне з подружжя.
Таким чином, позивачка не належить до жодної з категорій осіб, які відносяться до утриманців загиблого військовослужбовця, оскільки не перебувала з ОСОБА_5 у офіційному шлюбі.
Окрім того, позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні у зниклого безвісти ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 8 - 10).
24 січня 2025 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідачки просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.
Так, відповідачка ОСОБА_4 є матір'ю зниклого безвісти ОСОБА_5 .
Позовні вимоги позивачки мотивовані тим, що з березня 2007 року вона проживала із ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
Так, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. 3 СК України).
Представник відповідачки вказує на те, що у період з травня 2021 року по березень 2022 року включно ОСОБА_5 проживав разом із донькою ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4 , а з 16 травня 2022 року останнього було призвано на військову службу.
Щодо наданих суду доказів у підтвердження позовних вимог, сторона відповідачки звертає увагу суду, що придбання транспортного засобу, а також замовлення різних послуг по обслуговуванню квартири можна вважати здебільшого констатацією факту сумісного проживання та це не підтверджує наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
Також, у наданій заявці-угоді за 2016 - 2017 року про замовлення послуг з виготовлення та встановлення виробів ПВХ відсутні персональні дані ОСОБА_5 . Крім цього, сторона позивачки не надає жодних доказів виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, укладеним із ЗАТ «ОТП Банк».
Щодо встановлення факту перебування на утриманні представник відповідачки ОСОБА_3 зазначає, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа має інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно наданих суду доказів взагалі не вбачається надання будь-якої грошової чи матеріальної допомоги ОСОБА_1 від ОСОБА_5 , що є головною ознакою перебування на утриманні.
Крім цього, ОСОБА_1 має стабільний дохід у виді пенсії у розмірі 4051,26 грн. (станом на липень 2024 року), що перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та має у власності квартиру.
Таким чином, стороною позивачки не надано суду жодних доказів у підтвердження факту перебування на утриманні ОСОБА_5 та доказів котрі б свідчили про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Також, встановлення факту спільного проживання однією сім'єю не матиме для позивачки жодних юридичних наслідків, що є обов'язковим при зверненні до суду, оскільки встановлення даного факту не дасть змоги позивачці досягти вказаної мети - отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, так як законом чітко передбачено таке право тільки для дружини (т. 2, а.с. 21 - 23).
27 січня 2025 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника позивачки ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Суду повідомила, що стороною відповідачки не надано суду належних доказів у підтвердження того, що ОСОБА_5 деякий час не проживав із позивачкою. У свою чергу, надані докази стороною позивачки повністю це спростовують.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Представник позивачки ОСОБА_2 вказує на ту обставину, що матеріальна допомога, яка надавалася ОСОБА_5 позивачці ОСОБА_1 була постійним і основним джерелом засобів до існування, саме чоловік повністю забезпечував останню усім необхідним: надавав позивачці гроші, купував одяг та необхідні речі, оплачував житлово-комунальні послуги, надавав кошти на утримання спільного майна, тощо.
Таким чином, встановлення факту спільного проживання однією сім'єю позивачки та її чоловіка без реєстрації шлюбу та перебування позивачки на утриманні чоловіка необхідні позивачці для можливості отримання соціального захисту та соціальних гарантій передбачених Законом України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та отримання відповідного статусу, який надасть їй можливість отримувати інформацію щодо розшукових заходів зниклого безвісти ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 38 - 42).
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2025 року задоволено заяву представника позивачки ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Шарої Л.О. від розгляду даної справи, цивільну справу передано до канцелярії Чорнобаївського районного суду Черкаської області для визначення іншого судді (т. 2, а.с. 55 - 58).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2025 року дану позовну заяву було розподілено для розгляду судді Романовій О.Г. (т. 2, а.с. 59 - 60).
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року про виправлення описки, дану цивільну справу було прийнято суддею Романовою О.Г. до свого провадження (т. 2, а.с. 61 - 62, 105 - 106).
10 лютого 2025 року від представника третьої особи Військової частини НОМЕР_1 Василенка Б.В. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній повідомив, що особова справа ОСОБА_5 у військовій частині НОМЕР_1 не формувалася та не зберігалася, відомості щодо складу сім'ї ОСОБА_5 у військовій частині НОМЕР_1 відсутні (т. 2, а.с. 72 - 74).
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року клопотання представника третьої особи Міністерства оборони України Кучми А.Г. про витребування доказів задоволено; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 копію автобіографічної картки на мобілізованого ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 128, 148 - 149).
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (т. 2, а.с. 146 - 147).
24 квітня 2025 року, на виконання ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 було повідомлено суд про те, що у відділі відсутня автобіографічна картка на мобілізованого ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 163).
У судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяву. Звертала увагу суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, спільний побут, разом відпочивали. Із наданого суду відеозапису, при складенні акту опитування сусідів, вбачається, що по всій квартирі позивачки наявні речі ОСОБА_5 - одяг, фотокартки, речі, передані із військової частини, ноутбук, засоби гігієни, тощо. Крім цього, суду надана переписка ОСОБА_5 із позивачкою, із якої вбачається, що після того як ОСОБА_5 був мобілізований, він регулярно спілкувався із позивачкою, характер такого спілкування вказує саме на наявність сімейних відносин подружжя. Також, після того, як ОСОБА_5 зник безвісти, із словами підтримки до позивачки зверталася його дочка ОСОБА_8 . Представник позивачки ОСОБА_2 вказувала на те, що всі правовстановлюючі документи належного ОСОБА_5 майна знаходилися у позивачки. Твердження сторони відповідачки та третьої особи Міністерства оборони України про відсутність жодних юридичних наслідків, які настануть після встановлення даних фактів, представник позивачки ОСОБА_2 оцінила критично, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства право на отримання матеріального забезпечення мають, зокрема, і особи, які проживали разом однією сім'єю та перебували на утриманні військовослужбовця.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяву. Суду повідомила, що знайома із ОСОБА_5 із 2006 року, коли вона допомогла йому вилікуватися від алкогольної залежності. Із 2006 року він почав проживати однією сім'єю із позивачкою, проте ОСОБА_5 до 2007 року перебував у шлюбі. Позивачка разом із ОСОБА_5 мали спільний побут, взаємні права та обов'язки як подружжя, вели спільне господарство. Відповідачка у 2009 році деякий час жила на дачі позивачки у с. Воронинці, потім переїхала до с. Придніпровське. У період із 2009 року і до 2020 - 2021 років ОСОБА_5 взагалі не спілкувався із матір'ю, у них був конфлікт. У 2019 році позивачка оформила пенсію, розмір якої був мінімальний та якої не вистачало на проживання. ОСОБА_5 за свій кошт утримував позивачку, такі кошти у останні роки були постійним та основним джерелом для існування. На початку війни позивачка поїхала із своїми дітьми до Франції. У цей час ОСОБА_5 досить тісно спілкувався із своєю дочкою ОСОБА_8 , але про те, чи проживав він з нею їй не відомо. По приїзду із Франції, у квітні 2022 року, ОСОБА_5 зустрів її та проживав разом із нею. У травні 2022 року ОСОБА_5 було мобілізовано до лав Збройних Сил України, вона надавала йому всю допомогу, допомагала із купівлею різних речей, тощо. За час проходження військової служби ОСОБА_8 зробили три операції, після яких вона допомагала йому із відновленням. Так, дійсно, у 2021 році ОСОБА_5 на деякий час почав зловживати алкоголем та два тижні не з'являвся дома.
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 позовні вимоги заперечувала у повному обсязі з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. Суду повідомила, що відповідачка ОСОБА_4 не заперечує факту проживання її сина із позивачкою однією сім'єю до травня 2021 року. Проте, з травня 2021 року по березень 2022 року ОСОБА_5 , через конфлікт із позивачкою, проживав у своєї доньки ОСОБА_8 , з березня 2022 року по травень 2022 року проживав у відповідачки. Після мобілізації, досить тривалий час ОСОБА_5 проходив військову службу у Золотоніському районі та постійно приїздив до відповідачки, із позивачкою однією сім'єю не проживав. Щодо встановлення факту перебування позивачки на утриманні, представник відповідачки ОСОБА_3 звертала увагу суду, що стороною позивачки не надано у підтвердження цього жодного доказу, остання мала постійний дохід у вигляді пенсії та власне житло.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_4 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
У судове засідання представник третьої особи Міністерства оборони України не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
У судове засідання представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 20 травня 2025 року у якості свідка сторони позивачки було допитано ОСОБА_9 , яка суду показала, що вона являється невісткою позивачці та була знайома із ОСОБА_5 із 2010 року. Весь цей час останній проживав однією сім'єю із позивачкою ОСОБА_1 як чоловік та дружина, вони мали спільний побут, вели спільне господарство. ОСОБА_5 брав безпосередню участь у житті сім'ї сина ОСОБА_1 (її чоловіка) Про те, що ОСОБА_5 деякий період не проживав із позивачкою їй невідомо. Навпаки, перебуваючи на військовій службі та маючи змогу приїхати у відпустку або звільнення, ОСОБА_5 приїжджав до м. Черкаси та проводив час із ОСОБА_1 , вони були разом на сімейних святах, разом відвідували дачу. В даний час свідок ОСОБА_9 та її чоловік не мають змоги матеріально допомагати позивачці, оскільки здійснюють догляд за батьком чоловіка, який являється особою із інвалідністю І групи.
У судовому засіданні 20 травня 2025 року у якості свідка сторони позивачки було допитано ОСОБА_6 , який суду показав, що являється фізичною особою-підприємцем, у нього працював на СТО ОСОБА_5 з літа 2008 року і до травня 2022 року. Останній досить часто розповідав, що має дружину ОСОБА_1 , а також те, що взяв кредит на придбання авто та позичав у ОСОБА_6 кошти на покупку авто. До його СТО декілька разів приїжджав син позивачки та у нього склалося враження, що у них з ОСОБА_5 досить гарні стосунки. З приводу фінансової сторони життя позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 йому нічого не відомо.
У судовому засіданні 20 травня 2025 року у якості свідка сторони позивачки було допитано ОСОБА_10 , який суду показав, що працював із 2017 року на СТО із ОСОБА_5 , який часто розповідав, що проживає у цивільному шлюбі із ОСОБА_1 , яку називав своєю дружиною. Після мобілізації ОСОБА_5 бачився із ним декілька разів, розмови були здебільшого з приводу війни, проте останній говорив що продовжує проживати із позивачкою. Декілька разів ОСОБА_5 говорив, що збирається їхати до матері допомагати. З приводу того, що ОСОБА_5 деякий час проживав за іншою адресою йому не відомо.
У судовому засіданні 20 травня 2025 року у якості свідка сторони відповідачки було допитано ОСОБА_11 , який суду показав, що являється внуком відповідачці та сином ОСОБА_5 . Так, його батько проживав разом із позивачкою однією сім'єю до травня 2021 року, після чого вони посварилися та ОСОБА_5 переїхав проживати до дочки ОСОБА_8 , де проживав до березня 2022 року, поки остання не переїхала до Ізраїлю. У період з березня 2022 року по травень 2022 року ОСОБА_5 проживав у с. Придніпровське разом із матір'ю ОСОБА_4 . В цей час він вже не працював на СТО. За час служби ОСОБА_5 часто приїжджав до м. Черкаси для відвідування внука (сина свідка), а потім їхав у с. Придніпровське до матері. Крім цього, свідок ОСОБА_12 повідомив, що отримав із військової частини особисті речі та документи ОСОБА_5 та передав їх ОСОБА_1 , яка, нібито, мала намір допомогти у пошуках зниклого безвісти батька. Чому оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно та транспортний засіб знаходяться у позивачки пояснити не має змоги. Щодо перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні у батька - свідок ОСОБА_11 категорично це заперечував.
У судовому засіданні 20 травня 2025 року у якості свідка сторони відповідачки було допитано ОСОБА_13 , яка суду показала, що являється невісткою ОСОБА_5 , який до 2021 році проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 . Проте у 2021 році ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розійшлися та останній став проживати із ОСОБА_8 , де вона його дуже часто бачила, коли приходила в гості. Під час проходження військової служби, ОСОБА_5 часто відвідував їх сім'ю, а потім їхав до с. Придніпровське. Коли у свідка ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_11 народилася дитина то ОСОБА_5 привіз їм дитяче ліжко та різні речі, вони були вживані, та як їй відомо, належали сину або дочці ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_5 зник безвісти, особисті речі останнього були направлені ОСОБА_11 , який потім передав ці речі ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 19 серпня 2025 року у якості свідка сторони відповідачки було допитано ОСОБА_14 , яка суду показала, що ОСОБА_5 проживав разом із донькою ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4 , у період із травня 2021 року по березень 2022 року, вона його досить часто бачила проте не спілкувалася із ним. На запитання представника позивачки ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_5 був середнього зросту, мав коротку зачіску, інколи носив бороду та був трішки «повнуватий».
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Враховуючи наявність спору, позивачка звернулася до суду у рамках позовного провадження із позовною заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до копії наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 16 травня 2022 року № 175 рядового запасу ОСОБА_5 зараховано до особового складу військової частини майстром обслуги ремонту та технічного обслуговування взводу технічного обслуговування ремонтно-технічної роти (т. 1, а.с. 56).
Згідно з копією сповіщення № 316/3Б від 09 липня 2024 року старший солдат ОСОБА_5 , призваний на військову службу по мобілізації з 16 травня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник безвісти 09 липня 2024 року поблизу населеного пункту Північне Бахмутського району Донецької області. Дане сповіщення адресовано ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 88).
У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_1 29 серпня 2024 року (лист № 813/19081) повідомлено, що особова справа на ОСОБА_5 не заводилась. Службове розслідування за фактом безвісти зникнення ОСОБА_5 проводиться на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 серпня 2024 року № 2790 та на даний час не завершене (т. 1, а.с. 89).
Відповідно до копії акту службового розслідування та витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_7 від 14 вересня 2024 року старшого солдата призваного по мобілізації навідника 1 десантно-щтурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 вважати таким, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі бойових дій зник безвісти (т. 1, а.с. 90 - 103).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Стаття 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливий обставин» визначає права близьких родичів та членів сім'ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
За положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливий обставин» особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
В п. 6 Порядку зазначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.
При цьому, обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Таким чином, твердження представника третьої особи Міністерства оборони України Кучми А.Г. про те, що задоволення позивних вимог та встановлення юридичних фактів не матимуть жодного значення для позивачки, оскільки у неї не виникне жодних особистих чи майнових прав, суд оцінює критично.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами 1, 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями ст. 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі №753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 759/21340/21).
Так, відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 15 травня 2007 року ОСОБА_5 розірвав шлюб, укладений із ОСОБА_15 (т. 1, а.с. 22).
Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації: 04 жовтня 2002 року (т. 1, а.с. 12 - 14).
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_10 , останній був зареєстрований: з 16 листопада 2007 року по 20 жовтня 2020 року - АДРЕСА_1 ; з 20 жовтня 2020 року - АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 17 - 20).
Так, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві приватної власності ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (т. 1, а.с. 23 - 26).
Відповідно до акту опитування сусідів № 1847 від 19 липня 2024 року сусідами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 підтверджено, що ОСОБА_5 з 2007 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 2007 року по 20 жовтня 2020 року був зареєстрований за вказаною адресою, з 20 жовтня 2020 року по теперішній час проживав без реєстрації. Разом з ним проживала його цивільна дружина ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 27 - 28).
Згідно з актом про встановлення факту проживання громадянина від 03 грудня 2024 року голова ОСББ «МЖК Ротор» Симоненко О.О., а також сусіди-свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 засвідчили, що громадянин ОСОБА_5 фактично проживає в квартирі АДРЕСА_5 з державною реєстрацією місця проживання з 16 листопада 2007 року по 20 жовтня 2020 року та без державної реєстрації місця проживання з 20 жовтня 2020 року по теперішній час, яка належить співвласниці ОСББ «МЖК Ротор» ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 57).
Відповідно до акту про встановлення факту проживання громадянина від 03 грудня 2024 року головою ОСББ «МЖК Ротор» Симоненко О.О. і членами правління ОСББ ОСОБА_20 , ОСОБА_21 проведено обстеження квартири АДРЕСА_5 , яка належить співвласниці ОСББ «МЖК Ротор» ОСОБА_1 , яка зареєстрована і проживає в даній квартирі. Внаслідок обстеження виявлено, що громадянин ОСОБА_5 фактично проживає за даною адресою з державною реєстрацією місця проживання з 16 листопада 2007 року по 20 жовтня 2020 року та без державної реєстрації місця проживання з 20 жовтня 2020 року по теперішній час (т. 1, а.с. 58).
При складанні акту про встановлення факту проживання громадянина від 03 грудня 2024 року застосовувалась відеофіксації та суду було надано такий відеозапис, відповідно до змісту якого у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , наявні особисті речі ОСОБА_5 , сезонний одяг, взуття, спільні фото із позивачкою, речі, які були передані військовою частиною, після його зникнення безвісти, військова форма, засоби гігієни, оригінали правовстановлюючих документів, тощо (т. 3, а.с. 22).
19 квітня 2007 року позивачка ОСОБА_1 уклала кредитний договір № CNL-F00/072/2007 із ЗАТ ОТП «Банк», розмір кредиту 40600,00 грн., цільове використання кредиту - на споживчі потреби (т. 1, а.с. 29 - 30).
Як стверджує сторона позивачки, на вказані грошові кошти, нею, разом із ОСОБА_5 було придбано автомобіль «ВАЗ-210990-20».
Вказане вище підтверджується платіжним дорученням № 1 від 19 квітня 2007 року (т. 1, а.с. 32), рахунком-фактурою № 214127-2200 від 19 квітня 2007 року (т. 1, а.с. 33) та актом приймання-передачі № 192 від 20 квітня 2007 року (т. 1, а.с. 31), відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 36950,00 грн. та прийняла від ТОВ «Авто-Технологія» автомобіль марки «ВАЗ-210990-20», номер двигуна НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 .
Відповідно до копії тимчасового реєстраційного талону від 20 квітня 2007 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на автомобіль марки «ВАЗ», модель 21099-20, номер кузова НОМЕР_12 , д.н.з. НОМЕР_13 , (т. 1, а.с. 34), тобто на автомобіль, який у цей же день було придбано ОСОБА_1 .
У підтвердження факту користування вказаним автомобілем ОСОБА_5 , суду було надано копію постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 січня 2010 року, відповідно до якої ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, при цьому останній, вчиняючи вказане правопорушення, керував автомобілем «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_13 (т. 1, а.с. 35).
Відповідно до заяви-приєднання до публічного договору про надання послуг № 13-13022018/18 ОСОБА_5 замовив у ДП «Документ» послугу по виготовленню паспорту громадянина України для виїзду за кордон та сплатив за вказану послугу, при цьому зазначаючи своє місце реєстрації: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 42 - 43).
Згідно з договором на монтаж (установку) натяжних стель від 03 липня 2018 року ОСОБА_5 замовив у ФОП ОСОБА_22 установку натяжних стель за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 46 - 49).
Відповідно до копії повідомлень про оплату послуг з обслуговування домофонної системи за серпень, жовтень, листопад 2022 року, споживачем таких послуг вказано саме ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 44 - 45).
Крім цього, у підтвердження своїх позовних вимог стороною позивачки ОСОБА_1 суду надано копії документів, оригінали яких знаходяться у останньої (дане твердження не заперечується іншими учасниками справи):
- фотокартки, на яких зафіксовано позивачку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на відпочинку та сімейних святах (т. 1, а.с. 55);
- правовстановлюючі документи на земельну ділянку (т. 1, а.с. 25 - 26), на житловий будинок (т. 1, а.с. 23 - 24);
- паспорт громадянина України ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 17 - 20), посвідчення водія ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 50), свідоцтво про народження ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 51), паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 52), свідоцтво про восьмирічну освіту ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 53), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 54);
- медичні документи ОСОБА_5 (медична картка амбулаторного хворого, огляди лікарів, результати аналізів, виписки з медичних карток, направлення, тощо) за період з березня 2021 року по травень 2024 року (т. 1, а.с. 59 - 87).
Відповідно до листа директора СТО ФОП «Плащенков» від 02 грудня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено, що ОСОБА_5 працював у ФОП « ОСОБА_23 » з липня 2008 року по травень 2022 року. У період з 2007 року по 2024 рокі проживав у цивільному шлюбі разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 відомо, що останні спільно придбали автомобіль (т. 1, а.с. 208).
Також, у підтвердження позовних вимог стороною позивачки було надано суду копії заявки-угоди № 25109 від 25 липня 2017 року та № 23657 від 28 вересня 2016 року із додатками до них на виготовлення та встановлення виробів ПВХ, проте суд погоджується із твердженнями сторони відповідачки про те, що вказані заявки-угоди та додатки до них не містять персональних даних ОСОБА_5 , а містять тільки адресу замовника: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 36 - 41).
Крім цього, суду було надано переписку у соціальній мережі «Viber» між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (даний факт не заперечується учасниками справи). Так, суду надано переписку за період із 27 січня 2022 року по 08 липня 2024 року. Як вбачається із наданої переписки, позивачка ОСОБА_1 постійно спілкувалася із ОСОБА_5 , характер такого спілкування притаманний подружжю: останні висловлювали свої почуття, цікавилися побутовим життям, станом здоров'я, тощо. Після приїзду із-за меж України ОСОБА_5 зустрів ОСОБА_1 . Крім цього, останні часто пересилали фото один із одним, вітали із святами. У одному із повідомлень за 16 серпня 2022 року позивачка направила фото кота із дописом « ОСОБА_24 спить на твоєму місці».
Також, із наданої суду переписки вбачається, що позивачка різними способами допомагала ОСОБА_5 , коли він служив у лавах Збройних Сил України, направляючи посилки з одягом їжею та іншими речами. Також, вбачається, що у травні - липні 2024 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_5 майже щодня дзвонили один одному, тривалість таких розмов була різна - від декількох секунд до 27 хвилин (05 липня 2024 року) (т. 1, а.с. 104 - 207).
Відповідно до наданої суду переписки у соціальній мережі «Viber» між позивачкою ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_5 - ОСОБА_8 (даний факт не заперечується учасниками справи) остання, 22 липня 2024 року (після зникнення ОСОБА_5 безвісти) висловлювала свої співчуття ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 44 - 47).
Отже, враховуючи вищевикладене, досліджені у судовому засіданні докази, що з достовірністю підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про достатність підстав для встановлення даного факту та задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки іншим чином встановити його неможливо, а встановлення даного факту необхідне позивачці для оформлення належних зниклому безвісти ОСОБА_5 виплат.
Заперечення сторони відповідачки з приводу того, що позивачка та ОСОБА_5 із травня 2021 року не проживали однією сім'єю, суд сприймає критично та як такі, що не найшли свого підтвердження доказами, наданими суду.
Так, у підтвердження своїх заперечень стороною відповідачки було надано суду переписку із соціальної мережі «Viber» між ОСОБА_8 та ОСОБА_25 (даний факт не заперечується сторонами у справі), із якої не вбачається, що ОСОБА_5 у період із травня 2021 року по березень 2022 року проживав разом із дочкою ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 25 - 27).
Крім цього, покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 суд оцінює критично, оскільки такі покази, у частині не проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_1 у період з травня 2021 року по травень 2022 року разом однією сім'єю як чоловік та дружина, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актом опитування сусідів, актами про встановлення факту проживання громадянина ОСББ «МЖК Ротор» та відеозаписом до них, на якому зафіксовано наявність безлічі особистих речей ОСОБА_5 у квартирі ОСОБА_1 станом на грудень 2024 року, листом ФОП « ОСОБА_23 » відповідно до якого ОСОБА_5 працював у нього на СТО до травня 2022 року, а не до березня 2022 року, як стверджує свідок ОСОБА_11 , спільним покупками, зокрема, автомобіля, повідомленнями про оплату комунальних послуг за 2022 року на ім'я ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , наявністю у позивачки оригіналів документів ОСОБА_5 - правовстановлюючих документів, паспортів, свідоцтв про освіту, реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, медичної документації, тощо, та приватної переписки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Щодо встановлення факту перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_5 , судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги безвіти зниклого.
Якщо крім допомоги, що надавалася зниклим безвісти, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що зниклий безвісти, виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку зниклого безвісти, та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги безвісно зниклого. Якщо крім допомоги, що надавалася безвісно зниклим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що безвісно відсутній виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку безвісно відсутнього та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Відповідно до судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного Суду від 01 січня 2012 року, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися:
1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру);
2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника);
3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні;
4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім'ї померлого - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо;
5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім'ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п'яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази);
6) копія свідоцтва про смерть годувальника.
У підтвердження факту перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_5 суду було надано:
- копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 із 02 жовтня 2019 року призначено пенсію за віком (т. 1, а.с. 15);
- копію довідки про доходи № 2519095506571180 від 30 липня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримує пенсію за віком. Розмір такої пенсії становить: із січня 2023 року по лютий 2023 року у розмірі 3191,56 грн.; із березня 2023 року по лютий 2024 року у розмірі 3528,31 грн.; березень 2024 року у розмірі 3805,43 грн.; із квітня 2024 року по липень 2024 року у розмірі 4051,26 грн. (т. 1, а.с. 16).
Дослідивши надані суду докази у підтвердження позовних вимог у цій частині, суд погоджується із твердженнями сторони відповідачки, про відсутність підстав для встановлення факту перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_5 , оскільки відсутні належні та достатні докази такого.
Так, суд звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 має стабільний дохід у вигляді пенсії за віком, доказів того, що остання не має жодних інших доходів (довідок із фіскальної служби, тощо) останньою не надано. Також, позивачка має власне житло (квартиру) та за її ж твердженнями, дачу у селі, має повнолітніх працездатних дітей, які, в силу вимог сімейного законодавства, зобов'язані утримувати батьків.
Крім цього, суду не було надано доказів, які свідчать про одержання позивачкою будь-яких грошових коштів від ОСОБА_5 та що такі кошти являлися єдиним джерелом для існування позивачки.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачкою ОСОБА_1 при поданні позовної заяви було заявлено дві позовні вимоги до відповідачки ОСОБА_4 та сплачено судовий збір у відповідності до вимог абзацу 3 пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2422,40 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_1 сплачену суму судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1211,20 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 16 травня 2007 року та до дня його зникнення безвісти, а саме до 09 липня 2024 року.
У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя О.Г. Романова