Справа № 712/11255/25
Провадження № 3/712/3267/25
15 жовтня 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І., розглянувши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , непрацюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 126 ч. 5, 122-2 ч. 1 КУпАП,
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.10.2025 адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 126 ч. 5, 122-2 ч. 1 КУпАП об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_1 15.08.2025 о 00:14 год. в м. Черкаси по вул. Смілянська, 122/3, керуючи мотоциклом Geon д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору, та увімкненням спеціального звукового сигналу, не зупинився самостійно на проїзній частині без порушень ПДР, був зупинений шляхом переслідування службовим автомобілем Kia Sportage н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні, чим порушив п. 2.4 ПДР України.
Він же, 15.08.2025 о 00:14 год. в м. Черкаси по вул. Смілянська, 122/3, керував мотоциклом Geon д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, так як не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив ч.10 ст. 15 ЗУ«Про дорожній рух» , п. 2.1а ПДР України.
Правопорушення вчинено повторно протягом року ( постанова ЕНА 5202550 від 12.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення повідомлення у додаток «Viber», про що свідчить довідка з відміткою «доставлено»., скерував клопотання про відкладення, у зв'язку з хворобою.
Судом було задоволено клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, яке було призначено на 05.09.2025, у зв'язку з перебуванням за межами м. Черкаси, у зв'язку з відрядженням.
Приймаючи до уваги, що законом передбачені строки розгляду справи про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно зі статтею 268 КУпАП інкриміновані ОСОБА_1 адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126КУпАП, не відносяться до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою.
З урахуванням наведеного, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки ОСОБА_1 не надав суду жодних пояснень та доказів, які б свідчили про його невинуватість, тому суддя вважає, що останній навмисно зловживає своїми процесуальними правами та його дії направлені на затягування розгляду вищезазначеної справи.
Крім того, дані оцінені судом довідки про звернення до лікаря не дають підстави вважати, про те, що останній не може брати участь в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами в їх сукупності, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423459 від 15.08.2025; даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 423478 від 15.08.2025; копією постанови серії ЕНА № 5202550 від 12.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП; рапортами інспекторів поліції; довідкою облікових даних; відеозаписом з бодікамери працівників поліції
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вимогами ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Враховуючи викладене, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, тобто невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу та за ч. 5 ст. 126КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
В частині накладення на порушника адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 122-2 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддя виходить з таких обставин.
Довідкою інспектора відділу АП УПП в Черкаській області Яковлева А. підтверджується, що згідно облікових даних УПП в Черкаській області ДПП України ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Суд враховує, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
До того ж, відсутність у особи на момент вчинення правопорушення отриманого у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами не може бути підставою для не призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, відповідно до правового висновку, викладеного у рішенні об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження 51-944 кмо 23).
Відповідно до положень ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Відтак, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП. Більш того, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців; за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 122-2, 126, 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
У разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, а саме 81600,00 грн. (вісімдесят одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., який зарахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси О.І.Кончина