Справа № 320/15826/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К., -
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестмонд" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
04 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вестмонд" (далі - позивач) звернулося в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС) у місті Києві (далі - відповідач-1), ДПС України (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у місті Києві про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) від 25 січня 2023 року №8147461/44086155 про відмову в реєстрації податкової накладної №19 від 30 грудня 2022 року;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №19 від 30 грудня 2022 року датою її фактичного подання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року адміністративний позов ТОВ "Вестмонд" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН від 25 січня 2023 року №8147461/44086155 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ "Вестмонд" №19 від 30 грудня 2022 року. Зобов'язано ДПС України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Вестмонд" №19 від 30 грудня 2022 року в ЄРПН, датою її фактичного подання 30 грудня 2022 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь ТОВ "Вестмонд" судовий збір у розмірі 2684 гривень. Стягнуто на користь ТОВ "Вестмонд" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав до податкового органу пояснення та копії документів щодо господарської операції, реєстрацію податкової накладної по якій зупинено. Разом з тим, Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в ЄРПН ГУ ДПС у м.Києві, незважаючи на надані пояснення та додані документи, що підтверджують наведені у поясненнях факти, прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, ГУ ДПС у м.Києві подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Вестмонд" відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відмова у реєстрації податкової накладної є правомірною.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга ГУ ДПС у м.Києві є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, і це правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Вестмонд" зареєстровано, як юридична особа, видом господарської діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 24.31 Холодне волочіння прутків і профілів, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що 01 листопада 2022 року між ТОВ "Вестмонд" (орендодавець) та ТОВ «УКРСНАБ 2014» (орендар), укладено договір оренди нерухомого майна №01-11-22/1 (далі - Договір №01-11-22/1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору №01-11-22/1, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) частину приміщення, згідно плану-схеми, згідно з організаційними, технічними та фінансовими умовами, вказаними у цьому Договорі.
Згідно з пункту 1.2. Договору №01-11-22/1, характеристики об'єкту оренди, адреса: м. Одеса, Київське шосе, 4 - площа орендованої частини приміщення складає - 200,00 кв.м.
Відповідно до положень пункту 5.1 Договору №01-11-22/1 загальна сума орендної плати на місяць (в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) 20%) становить 80000,00 грн.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Вестмонд" за правилом першої події, було складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №19 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 80000,00 грн, у тому числі ПДВ - 13333,33 грн у день її формування на підставі зобов'язань, а саме прийняття орендодавцем наданих послуг за актом надання послуг №21 від 30 грудня 2022 року.
10 січня 2023 року ТОВ "Вестмонд" отримало квитанцію від 10 січня 2023 року, якою було повідомлено про зупинення реєстрації податкової накладної №19 від 30 грудня 2022 року.
Відповідно до квитанції від 10 січня 2023 року, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №19 від 30 грудня 2022 року є відсутність кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 68.20.12-00.00 у таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження формації, зазначеної в податкової накладної/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
12 січня 2023 року засобами електронного зв'язку ТОВ "Вестмонд" направлено до Головного управління ДПС у місті Києві повідомлення №1 про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків, реєстрацію яких зупинено з відповідними доказами щодо реальності господарської операції.
25 січня 2023 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №8147461/44086155 від 25 січня 2023 року про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №19 від 30 грудня 2022 року у зв'язку із не наданням платником податків копій документів щодо постачання та придбання послуг (товарів), зберігання і транспортування, навантаження і розвантаження продукції, складських документів, інвойсів, актів приймання - передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм, документальне підтвердження щодо власності об'єкта, який надається в оренду, калькуляцію щодо виготовлення продукції.
07 лютого 2023 року ТОВ "Вестмонд" подано скаргу до ДПС України на рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8147461/44086155 від 25 січня 2023 року разом з поясненнями та документами.
15 лютого 2023 року, за результатами розгляду скарги позивача на рішення комісії ГУ ДПС м.Києва №8147461/44086155 від 25 січня 2023 року, прийнято рішення ГУ ДПС України за №15241/44086133/2 від 15 лютого 2023 року, яким скаргу ТОВ "Вестмонд" залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 30 грудня 2022 року залишено без змін.
Вважаючи рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ "Вестмонд" звернулося до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом (далі - ПК) України, Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).
Положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Положеннями Порядку №1165 визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Згідно пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пунктів 10-11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку №520.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у надісланих позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.
Як вже зазначалося, контролюючим органом прийнято оспорюване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 грудня 2022 року №19 в ЄРПН, в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної - вказано про не наданням платником копій документів щодо постачання та придбання послуг (товарів), зберігання і транспортування, навантаження і розвантаження продукції, складських документів, інвойсів, актів приймання - передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм, документальне підтвердження щодо власності об'єкта, який надається в оренду, калькуляцію щодо виготовлення продукції.
Отже, у оспорюваному рішенні комісії №8147461/44086155 від 25 січня 2023 року фактично було лише процитоване положення пунктів 5 та 11 Порядку №520, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача-1, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.
Відповідно до пункту 11 Порядку №520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №560/435/19 (ЄДРСР 86504198) зазначено, що конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18 (ЄДРСР 85803891) зазначено, що надаючи правову оцінку прийнятим податковим органом рішенням, суди також повинні з'ясувати чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" від 21 лютого 2018 року №117 (додаток 2 до Порядку).
З матеріалів справи вбачається, і це вірно встановлено судом першої інстанції, що оспорюване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків, тобто позивачу TOB "Вестмонд", а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: "ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунку коригування реєстрацію яких зупинено".
Разом з тим, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов'язки щодо реєстрації податкових накладних. Незазначення конкретного необхідного переліку документів, що має подати позивач, фактично призвело до створення штучних передумов для невиконання ТОВ "Вестмонд" вимоги про надання необхідних документів, перелік яких по суті залишався для нього невідомим, що у свою чергу призвело до створення штучних передумов для прийняття оспорюваного рішення.
У підпункті 3 пункту 11 Порядку №1165 прямо передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Суд першої інстанції встановив, і це є правильним, що у квитанції як підстава для зупинення реєстрації податкових накладних відповідачем-1 зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування від 30 грудня 2022 року №19 в ЄРПН зупинена у зв'язку із відсутністю кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 68.20.12-00.00 у таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів господарської діяльності позивача є: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 24.31 Холодне волочіння прутків і профілів, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що господарська операція, в межах якої складено податкову накладну №19 від 30 грудня 2022 року, стосується коду КВЕД діяльності позивача.
В додатковій інформації оспорюваного рішення ГУ ДПС у м.Києва від 25 січня 2023 року зазначено: платником податків не надано інформацію та первинні бухгалтерські документи, хоча позивачем долучались до пояснень інформація та копії документів, зокрема договір оренди нерухомого майна №01-11-22/1 від 01 листопада 2022 року, рахунок на оплату №17 від 01 грудня 2022 року, акт надання послуг №21 від 30 грудня 2022 року, податкова накладна №19 від 30 грудня 2022 року з квитанцією №2, платіжна інструкція №27 від 10 січня 2023 року, виписка по ТОВ «Вестмонт» із ЄДРПОУ, акт наданих послуг №12 від 30 листопада 2022 року, акт наданих послуг №18 від 31 грудня 2022 року, договір оренди нерухомого від 01 грудня 2021 року №409/699-01 з додатком.
При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання податковим органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу, було направлено відповідачу-1 повідомлення разом з поясненнями щодо здійснення господарських операцій, однак ГУ ДПС у м. Києві прийнято невмотивоване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ "Вестмонд" в ЄРПН.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання документів, які як свідчать матеріали справи були надані, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19, від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20, від 20 січня 2022 року у справі №140/4162/21, від 21 березня 2024 року у справі №400/3927/22, від 14 грудня 2022 року у справі №560/11825/21, від 21 березня 2024 року у справі №400/3927/22, від 11 квітня 2024 року у справі №500/4244/22 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Під час розгляду справи ГУ ДПС у м. Києві не надало достатніх доказів, які б досліджувалися в ході засідання комісії і які б слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення, а судом не встановлено наявності у відповідача-1 підстав для віднесення позивача до пункту 1 Критеріїв ризиковості.
З урахуванням наведеного, судова колегія Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав наявності "податкової інформації", такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну позивача в ЄРПН датою їх фактичного подання, колегія суддів вважає, що зазначена вимога є похідною та підлягає задоволенню, а обраний судом першої інстанції такий спосіб відновлення порушених прав позивача є ефективним.
Приписами пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 передбачено, що у разі внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги ТОВ «Вестмонт» про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
У разі порушення строку реєстрації застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 ПК України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому, колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четвертої статті 134 КАС України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що 14 березня 2023 року між Адвокатським об'єднанням "Лігал Веріті" та ТОВ "Вестмонд" (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №14/03/23-01, за умовами якого виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати для виконання цього договору.
Згідно з пунктом 4.2 договору, розмір ціни послуг за правову (правничу) допомогу виконавця та порядок розрахунків визначаються згідно з умовами відповідної додаткової угоди до цього Договору.
19 квітня 2023 року між сторонами підписано Додаткову угоду №03, в якій сторони погодили, що погодинна ставка адвокатського гонорару складає 1000,00 грн за годину. Орієнтовна ціна послуг 5000,00 грн без ПДВ.
25 липня 2023 року між сторонами підписано Акт №3 здачі - приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката за договором №14/03/23-01 від 14 березня 2023 року.
Згідно зазначеного Акту сторони узгодили вартість наданих послуг, а саме: первинна усна правова консультація, попереднє обговорення із клієнтом обставин спору, визначення напрямків опрацювання правової позиції. Аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань щодо скасування рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних, опрацювання і узгодження з Клієнтом правової позиції у адміністративному спорі, аналіз бухгалтерської, договірної та іншої документації первинного обліку, відбір та формування необхідних для справи доказів, підготовка та подача адміністративного позову (4 год.) - 4000,00 грн; підготовка та подача до Київського окружного адміністративного суду інших процесуальних документів в межах справи (1 год.) - 1000,00 грн.
Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжна інструкція №308 від 24 жовтня 2023 року на суму 5000,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
За наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмету спору, суд враховує: - належність справи до справ незначної складності та її розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику; важливість справи для позивача; - відсутність публічного інтересу та впливу результатів її вирішення на репутацію позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання представника ТОВ "Вестмонд" щодо стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №320/15826/23 у розмірі 5000 гривень, оскільки дана сума є співмірною.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/15826/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак