Справа № 620/4636/25
14 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бужак Н.П. та суддів Ключковича В.Ю., Мельничука В.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність її вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору.
Апеляційним судом військовій частині НОМЕР_1 встановлено строк для усунення недоліків в термін протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Як убачається з матеріалів справи, а саме, з довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 24.09.2025 02:50. Отже, останній день для усунення недоліків апеляційної скарги - 06 жовтня 2025 року.
03 жовтня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання, в якому апелянт просить відстрочити військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору до надходження коштів з Державного бюджету на рахунок військової частини НОМЕР_1 , але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі або продовжити строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», на момент подання апеляційної скарги, суб'єкти владних повноважень зобов'язані сплачувати судовий збір.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» передбачено, обов'язок щодо забезпечення належного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору покладено на Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов'язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб'єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).
Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб'єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб'єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
До того ж, у розрізі наведених вище мотивів апелянтом не надано доказів того, що станом на дату розгляду та вирішення справи судом апеляційної інстанції його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена. Так само будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасної сплати судового збору відповідачем не надано.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Також колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків апеляційної скарги, зважаючи на наступне.
В обґрунтування зазначеного клопотання, апелянт посилається на відсутність коштів на сплату судового збору та тривалу процедуру щодо його сплати, а для реалізації виконання вимог ухвали суду апелянту необхідно більше часу, а ніж йому було надано для усунення недоліків. Такі доводи апелянта судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно з ч. 1, 3, 6 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.
Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк.
Про продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для продовження апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки станом на 14 жовтня 2025 року апелянт зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року недоліки апеляційної скарги не усунув, колегія суддів вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 118, 121, 133, 169, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, колегія суддів,-
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Мельничук В.П.