Справа № 711/7740/25
Номер провадження 3/711/2194/25
16 жовтня 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 №425237) про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що 16.08.2025 о 18.26 год. в м.Черкаси по вул. Чигиринська, 17, ОСОБА_1 , керував автомобілем Opel д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор б/к 468964, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явився.
Представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення адвокат Нестеренко О.Ф. в судовому засіданні пояснив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, просив суд врахувати, що з прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти Російської Федерації»), ЄСПЛ виснував, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. Розмір штрафу за адміністративне правопорушення з кваліфікацією за сг.130 КУпАП в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні та перевищує розмір штрафу за кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК. Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду. ЄСПЛ в пункті 33 рішення у справі «Гурепка проти України» виснував, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення за ст.130 КУпАП не є незначним, такі адміністративні правопорушення слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті б Конвенції. З огляду на правила частини 1 статті 17 Закону 3477, Конвенцію, практику ЄСПЛ, вимоги Основного Закону, Рішення Конституційного Суду України до справ про адміністративне правопорушення з кваліфікацією за ст.130 КУпАП має застосовуватися найвищий стандарт доказування і такі адміністративні правопорушення слід вважати по суті кримінальними, до яких застосовуються вимоги КПК. Ураховуючи наведене, в справах про адміністративні правопорушення має застосовуватися стандарт доказування, який установлений кримінальним процесуальним законом України». ОСОБА_1 і Міністерство оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 уклали контракт від 16.05.2025 б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 добровільно проходить службу в Збройних Силах України строком 3 (три) роки, а у разі настання особливого періоду - і понад цей строк. Згідно з пунктом 9.7. наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16.05.2025 №136 ОСОБА_1 прийнятий на військову службу, йому присвоєно військове звання солдат, він призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_3 . Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.08.2025 №1164-РС солдат ОСОБА_1 призначений оператором-сапером відділення безпілотних систем мінування взводу інженерних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 . Згідно з пунктом 5.10. наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.09.2025 №251 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 08.09.2025 справи і посаду здав та вибув до нового місця військової служби. За таких обставин ОСОБА_1 має військове звання солдат і проходить військову службу на посаді оператора-сапера відділення безпілотних систем мінування взводу інженерних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 . Ураховуючи наведені положення Конвенції, правові висновки ЄСПЛ та національних судів, до передбаченого статтею 130 КУпАП адміністративного правопорушення мають бути застосовані норми КПК та розповсюджені відповідні гарантії щодо справедливого судового розгляду. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що проходження ним з 16.05.2025 військової служби в Збройних Силах України за призовом під час мобілізації на особливий період є підставою для зупинення провадження в справі про адміністративне правопорушення №711/7740/25 (3/711/2194/25) до його звільнення з військової служби. Крім того, просить врахувати той під час несення служби ОСОБА_1 отримав поранення, та наразі перебуває на лікуванні. Враховуючи викладене, просить суд зупинити провадження по справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Розглядаючи клопотання, заявлене захисником ОСОБА_3 , про зупинення провадження на період проходження водієм ОСОБА_1 військової служби, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В ході розгляду адміністративних матеріалів встановлено, що між ОСОБА_1 і Міністерством оборони України, в особі командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 , укладено контракт від 16.05.2025 б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 добровільно проходить службу в Збройних Силах України строком 3 (три) роки, а у разі настання особливого періоду - і понад цей строк.
Згідно з пунктом 9.7. наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16.05.2025 №136 ОСОБА_1 прийнятий на військову службу та йому присвоєно військове звання солдат, він призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.08.2025 №1164-РС солдат ОСОБА_1 призначений оператором-сапером відділення безпілотних систем мінування взводу інженерних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 .
Згідно з пунктом 5.10. наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.09.2025 №251 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 08.09.2025 справи і посаду здав та вибув до нового місця військової служби.
За таких обставин ОСОБА_1 має військове звання солдат і проходить військову службу на посаді оператора-сапера відділення безпілотних систем мінування взводу інженерних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_6 .
Відповідно до положень ст.277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Тобто, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право чи обов'язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що ч.2 ст.268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Нормами діючого КУпАП передбачено можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов'язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
За таких обставин та оскільки у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження у окремій категорії справ, вважаю, що в даному випадку не підлягає до застосування аналогія закону із ст.335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження в кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя зауважує, що відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Згідно п.18 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» № 3161-IX від 28.06.2023, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
Отже діючим законодавством передбачено право військовослужбовцям на відпустку до 40 календарних днів на рік.
Таким чином, ОСОБА_1 з серпня 2025 мав об'єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, висвітлених в протоколі, або прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи взяти відпустку, передбачену законодавством, та особисто прибути в судове засідання та ознайомитися з матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_1 скористався допомогою захисника, який в його інтересах може виконати доручення та подати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі. Що власне і було реалізовано ним в ході розгляду даної справи.
Натомість, не передбачене діючим КУпАП зупинення провадження, не зупиняє перебігу строків, встановлених ст.38 КУпАП, а тому у випадку невиправданого зупинення судом провадження може призвести до невиконання обов'язку суду розглянути справу у відведений річний строк, тим самим перешкодити реалізації права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке охоплює своєчасність судового розгляду перед широким суспільством.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до відповідальності, про зупинення провадження у справі слід відмовити та розглянути справу по суті.
Заслухавши пояснення представника особи стосовно якої складено протокол адвоката Нестеренка О.Ф., дослідивши відео з камер працівників поліції, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст.14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно до вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 425237 на думку суду відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому зазначено наявні у ОСОБА_1 на момент перевірки поліцейськими, ознаки стану алкогольного сп'яніння, а також зазначено, що огляд він пройти відмовився.
Зазначена у протоколі інформація співпадає з обставинами, зафіксованими на долучених до протоколу матеріалах справи.
Зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Opel д.н.з. НОМЕР_2 , 16.08.2025 о 18.26 год. в м.Черкаси по вул.Чигиринській, підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, крім того не заперечувався самим водієм під час спілкування з працівниками поліції.
В ході спілкування з водієм у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому повідомлено та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння або на місці зупинки транспортного засобу, або проїхати до в найближчий медичний заклад, яким є КНП «ЧОПНД». При цьому водій ОСОБА_1 поводив себе агресивно та неадекватно, намагався тікати та стрибнути під проїжджаючі автомобілі, в зв'язку з чим його було затримано. Працівниками поліції, неодноразово ОСОБА_1 було роз'яснено про наслідки відмови від проходження освідування на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, проте водій відмовився від такого огляду, під час безперервної відео фіксації на нагрудні камери працівників поліції, що утворює склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частина друга статті 266 КУпАП (в редакції Закону України від 16.02.2021 №1231-IX, що діє з 17.03.2021) передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст.266 КУпАП).
Відповідно до п.п.1, 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на вищевказане, законними вимогами працівника поліції про необхідність проходження огляду до особи на стан сп'яніння, що керує автомобілем, є підтверджені доказами ознаки наявності алкогольного сп'яніння.
На думку суду, словосполучення в законі «Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння….» охоплює повністю процедуру проведення огляду на стан сп'яніння, тобто як фіксацію огляду так і фіксацію процедури відмови водія від огляду.
Тож, після набуття законом чинності, працівникам поліції дозволяється проводити огляд на стан сп'яніння без свідків. При цьому, доказами має бути відеофіксація огляду. Обов'язок присутності свідків виникає лише у разі, якщо працівник поліції не має відеореєстратора чи іншого технічного засобу відеозапису, а тому суд вважає, що огляд водія, в ході якого останній відмовився від освідування проведено належним чином.
Слід також зазначити, що закон, яким є КУпАП, має вищу юридичну силу ніж Інструкція № 1452/735 і в яку ще не внесені зміни в зв'язку з внесенням змін до ст.266 КУпАП. При цьому, положення Інструкції № 1452/735 наразі суперечать положенням ст.266 КУпАП, а отже і не підлягають застосуванню в цій частині. Звісно, Інструкція № 1452/735 була розроблена з метою впровадження та конкретизації дій працівників поліції під час проведення огляду на стан сп'яніння, тобто тих, які були в ст. 266 КУпАП до внесення змін. Але, на думку суду, наразі положення ст. 266 КУпАП є достатньо чіткими, та не потребують додаткового закріплення в інструкції для застосування, оскільки порядок використання нагрудних засобів фіксації працівників поліції є діючим та не скасованим.
З протоколу про адміністративне праворушення серії ЕПР1 № 425237 в результаті проведеного поліцейським огляду у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів та зазначено підозра у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння. Водієві було запропоновано пройти освідування на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецприладу Alkotest Drager або в медичному закладі, а саме в КНП «ЧОПНД», від чого останній відмовитися, про що свідчить відео з камер працівників поліції.
З огляду на вище викладене, огляд проведений у відповідності до ст.266 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Крім того, перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст.266 КУпАП та п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.
Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 425237; протоколом про адміністративне затримання АПЗ18 № 009665 від 16.08.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом поліцейського ВР БУПО в Черкаській області сержанта поліції Р. Іванченка; рапортом поліцейського взводу № 4 роти № 4 БУПП в Черкаській області ДПП старшого сержанта поліції М. Ідаєва; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції та іншими матеріалами справи.
Надані докази, не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи, той факт, що правопорушник, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження освідування на стан сп'яніння, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, так як застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, із позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією статті та не відноситься до альтернативного покарання та є обов'язковим.
На підставі ст.40-1 КУпАП на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись статтями 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 40-1, 130, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 605,6 грн.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник