Справа №701/587/25
Номер провадження2/701/366/25
16 жовтня 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради про встановлення самостійного виховання та утримання дитини без участі матері дитини,
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача татретьої особи про встановлення самостійного виховання та утримання дитини без участі матері дитини.
На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_3 (далі - Відповідач) народився син - ОСОБА_4 про що виконавчим комітетом Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис № 18 від 03 вересня 2013 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували та фактично проживали спільною сім'єю без реєстрації шлюбу до вересня 2021 року. Після фактичного припинення спільного проживання у вересні 2021 року Відповідачка залишила дитину на виховання та утримання позивача, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків та переїхала проживати в інший населений пункт - АДРЕСА_1 де і на даний час зареєстрована та проживає. Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 25 вересня 2021 року було внесено відомості про визнання батьківства на підставі заяви про визнання батьківства № 10/05-01-08 від 25 вересня 2021 року. Відомості про дитину змінено прізвище із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », відомості про батька змінено прізвище із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Рішенням виконавчого комітету Маньківської селищної ради № 108-25 від 29 травня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 , та беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Маньківської селищної ради від 30.04.2025 року, та враховуючи інтереси дитини, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 за місцем проживання батька, ОСОБА_1 . Так, дитина проживає з батьком за адресою АДРЕСА_2 . Даний будинок належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу № 3391 посвідченого державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., від 06.12.2010 року. Дитина проживає з батьком та перебуває на його утриманні, мати не проживає з сім'єю та не бере участі в утриманні їх спільної дитини, матеріальної допомоги на утримання дитини надавати не бажає. Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів-гімназія Маньківської селищної ради Позивачу видана Довідка № 104 від 20 березня 2025 року про те, що ОСОБА_8 , 2013 року народження дійсно є учнем 6-Б класу Маньківського навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти I- III ступенів - гімназія» Маньківської селищної ради Черкаської області. Згідно даної довідки мати, ОСОБА_3 , вона ж відповідач по даній справі за період навчання сина у Маньківському НВК «ЗЗСО І-ІІІ ступенів - гімназія» не приходила до школи, не спілкувалася з класним керівником, не відвідувала батьківські збори, участі у вихованні та навчанні дитини не брала. Відповідно до Довідки із КНП «Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Маньківської селищної ради видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що візити до лікаря-педіатра з лікувальною та профілактичною метою відбувалися у супроводі батька. Наразі дитина проживає разом із батьком, який самостійно виховує та доглядає за своєю дитиною, дитина перебуває на його повному матеріальному забезпеченні, лише тільки під його наглядом та вихованням оскільки ОСОБА_3 не бере участі у вихованні свого сина, фінансово його не забезпечує. Позивач має можливість доглядати за дитиною краще ніж матір, виховувати та утримувати її, розвивати та піклуватися. Він має достатній рівень доходів, власне житло, що дозволяє зробити для дитини належні умови проживання, догляду та виховання. Встановлення даного факту необхідно позивачу для захисту та реалізації законних прав та інтересів сина та його прав, як батька та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, який самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини в Україні, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, а також отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки неповнолітня дитина не може самостійно проживати та утримувати себе, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України), причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи не надходило, але її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у її відсутність на підставі зібраних доказів. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Представник третьої особи: Служби у справах дітей Маньківської селищної ради в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просить справу слухати у його відсутності.
Суд, вислухавши позивача та його представника, свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4 про що виконавчим комітетом Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис № 18 від 03 вересня 2013 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували та фактично проживали спільною сім'єю без реєстрації шлюбу до вересня 2021 року. Після фактичного припинення спільного проживання у вересні 2021 року Відповідачка залишила дитину на виховання та утримання позивача, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків та переїхала проживати в інший населений пункт - АДРЕСА_1 де і на даний час зареєстрована та проживає. Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 25 вересня 2021 року було внесено відомості про визнання батьківства на підставі заяви про визнання батьківства № 10/05-01-08 від 25 вересня 2021 року. Відомості про дитину змінено прізвище із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », відомості про батька змінено прізвище із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Рішенням виконавчого комітету Маньківської селищної ради № 108-25 від 29 травня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 , та беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Маньківської селищної ради від 30.04.2025 року, та враховуючи інтереси дитини, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 за місцем проживання батька, ОСОБА_1 . Так, дитина проживає з батьком за адресою АДРЕСА_2 . Даний будинок належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу № 3391 посвідченого державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., від 06.12.2010 року. Дитина проживає з батьком та перебуває на його утриманні, мати не проживає з сім'єю та не бере участі в утриманні їх спільної дитини, матеріальної допомоги на утримання дитини надавати не бажає. Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів-гімназія Маньківської селищної ради Позивачу видана Довідка № 104 від 20 березня 2025 року про те, що ОСОБА_8 , 2013 року народження дійсно є учнем 6-Б класу Маньківського навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти I- III ступенів - гімназія» Маньківської селищної ради Черкаської області. Згідно даної довідки мати, ОСОБА_3 , вона ж відповідач по даній справі за період навчання сина у Маньківському НВК «ЗЗСО І-ІІІ ступенів - гімназія» не приходила до школи, не спілкувалася з класним керівником, не відвідувала батьківські збори, участі у вихованні та навчанні дитини не брала. Відповідно до Довідки із КНП «Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Маньківської селищної ради видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що візити до лікаря-педіатра з лікувальною та профілактичною метою відбувалися у супроводі батька. Наразі дитина проживає разом із батьком, який самостійно виховує та доглядає за своєю дитиною, дитина перебуває на його повному матеріальному забезпеченні, лише тільки під його наглядом та вихованням оскільки ОСОБА_3 не бере участі у вихованні свого сина, фінансово його не забезпечує. Позивач має можливість доглядати за дитиною краще ніж матір, виховувати та утримувати її, розвивати та піклуватися. Він має достатній рівень доходів, власне житло, що дозволяє зробити для дитини належні умови проживання, догляду та виховання. Встановлення даного факту необхідно позивачу для захисту та реалізації законних прав та інтересів сина та його прав, як батька та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, який самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини в Україні, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, а також отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки неповнолітня дитина не може самостійно проживати та утримувати себе.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , суду пояснила, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , не живуть разом. ОСОБА_10 вже чотири з половиною чи п'ять років виховує дитину сам. Вона ніразу ОСОБА_3 , не бачила і не чула, щоб вона чимось допомогала. Дитина доглянута, дитина з батьком. Про батька вона не чула нічого поганого. Наскільки вона чула, що до дитини де він жив в ОСОБА_11 біля матері було дуже погане відношення. У цієї Свєти була дівчинка і вона померла, баба там пила, була неблагополучна сім'я. Дитина там не ходила в школу, боліла. ОСОБА_10 поїхав і забрав дитину і з тих пір він з ним. Після того вона матір не бачила і не чула про неї.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , суду пояснила, що вона живе там постійно і ОСОБА_6 там ніколи не бачила. Дитина охайна, постійно накормлена. В школу і в лікарню тільки батько приводить дитину. Разом вони припинили проживати коли дитині було чотири роки. З батьком дитина почала проживати коли була в третьому класі. Мати відмовилась від дитини, бо поїхала за кордон. У сина до батька дуже хороше відношення.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України. Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки встановлення факту проживання з ним його неповнолітньої дитини, йому необхідне для захисту саме дитини, оскільки мати неповнолітньої самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків та участі у житті дитини, а у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, він може бути мобілізований, а дитина залишиться сама, так як її мати, відповідач по справі, проживає окремо.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Згідно п. 4 додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р., № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» документами, що підтверджують право на відстрочку особи, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду є зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Отже, на даний час нормами спеціального законодавства визначений порядок отримання особою відстрочки від мобілізації, згідно з яким зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини є документом, який підтверджує право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому в інший спосіб встановлення такого факту законом не передбачено.
Відповідно до ст. 15 СК України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту самостійного утримання неповнолітньої дитини надає позивачу право, з метою захисту прав та інтересів дитини, належним чином особисто здійснювати свої батьківські обов'язки, які покладені на нього Сімейним Кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі відповідача, надає позивачу право ініціювати процедуру позбавлення батьківських прав, окрім того встановлення цього факту надає позивачу право на звільнення з військової служби.
В зв'язку з тим, що вимога про встановлення факту самостійного виховання фактично пов'язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України, такими як право батьків на визначення місця проживання дитини, право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, суд вважає, що ця вимога підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
За таких обставин суд вважає, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітньої дитини є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_13 2013 р.н. У відповідності до матеріалів справи суд вважає доведеним факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_13 2013 року народження його батьком ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 59, 81, 89, 258, 263-265, 274-279, 315, 319, 354-356 ЦПК України, ст. ст. 7, 15, 141, 150 СК України , суд, -
Позов задоволити.
Встановити, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований та житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя А. І. Костенко