Справа № 699/733/25
Номер провадження № 2/699/511/25
16.10.2025 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Івашкової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" звернулося до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2021 між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2104099, відповідно до умов якого відповідачеві наданий кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 20 днів, стандартна процентна ставка 1,90 % в день.
Між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 24.12.2021 був укладений договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 02-24122001 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Станом на 31.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15 450,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 10 450,00 грн.
Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за указаним кредитним договором № 2104099 від 05.07.2021 у розмірі 15 450,00 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Ухвалою судді від 05.06.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання свого представника не направив, у матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, був повідомлений про розгляд справи в порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, та додатково шляхом розміщення оголошення на вебпорталі судової влади України.
Протягом визначеного судом строку відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
Ураховуючи відсутність заперечень позивача, повторну неявку в судове засідання відповідача, відсутність відзиву на позов, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в заочному порядку.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 14 ст.7, ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд установив таке.
Судом встановлено, що 05.07.2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА Україна" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2104099.
Відповідно до п. 1.1-1.3 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 5 000,00 грн, строк кредиту 20 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день.
Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (п.2.1).
Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 року, на картковий рахунок відповідача 05.07.2021 було перераховано кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджує видачу останній кредитних коштів.
Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди автопролонгації/пролонгації). У матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення автопролонгації/пролонгації.
Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Додатком №1 до Договору кредиту передбачений графік платежів.
Відповідачем порушені умови кредитного договору, згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15 450,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 10 450,00 грн.
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило право вимоги за кредитним договором № 2104099 від 05.07.2021 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та виконання вимог щодо оплати (п.6.2.3., 7.2.). Платіжними дорученнями підтверджується здійснення оплати за відступлення права вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 залишок боргу відповідача на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №2104099 від 05.07.2021 складає 15 450,00 грн, який складається з суми заборгованості за тілом 5 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками 10 450,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд застосовує такі норми законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Законом України "Про електронну комерцію" встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких убачається, що 05.07.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2104099 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором відступлення (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, суд повністю задовольняє указані вимоги.
Щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 10 450,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Отже, позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Як установлено судом, строк кредитування становить 20 днів, у межах якого повинні нараховуватися проценти, погоджені сторонами. Загальний розмір таких процентів становить 1900,00 грн, що відображено у додатку №1 до Договору (а.с.9).
Тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 5 000,00 грн сума позики, та 1 900,00 грн сума нарахованих процентів за 20 днів, тобто за період кредитування. Загальна сума заборгованості становить 6 900,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та оплати послуг правничої допомоги.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив позовні вимоги у розмірі 15 450,00 грн, які судом задоволені частково на суму 6 900,00 грн, що складає 44,66 % від ціни позову.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Отже, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 081,84 грн, що дорівнює 44,66 % від сплаченого судового збору.
Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023; додаткову угоду №1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023; акт про отримання правової допомоги від 18.08.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунок на оплату правничої допомоги від 18.08.2025, платіжну інструкцію від 18.08.2025 №39507, згідно якої проведено оплату за правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам (44,66 %) та відповідно з відповідача на користь позивача стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4 689,30 грн, що відповідає 44,66 % від загального розміру понесених витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 263-265, 273, 274, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за кредитним договором №2104099 від 05.07.2021 у розмірі 6 900,00 (шість тисяч дев'ятсот грн 00 коп) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" судові витрати у виді судового збору в розмірі 1081,84 (одна тисяча вісімдесят одна грн 84 коп.) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" витрати на правничу допомогу у розмірі 4 689,30 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять грн 30 коп) грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ", код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, 04080, інші дані суду не відомі.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.
СуддяЛітвінова Г.М.