Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4353/25
номер провадження 2/695/2323/25
14 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини, починаючи з моменту пред'явлення позову і до досягнення донькою повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони є батьками, народженої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.
Сторони сімейні стосунки припинили, проживають окремо та не ведуть спільного господарства із 2022 року, а відповідач, за твердженням позивача, достатню матеріальну допомогу на утримання дитини з 2024 року не надає, домовленості щодо розміру аліментів сторони не досягли, тому основні витрати на утримання дитини несе позивач, яка хоча і працює, проте отримує незначний дохід, тому її доходів не вистачає на утримання сім'ї. ОСОБА_1 вказує, що станом на день звернення з позовом, відповідач є працездатним, працює та отримує дохід, проте місце його роботи позивачу не відоме, не є особою з інвалідністю, що, на думку позивача, у сукупності свідчить про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на неповнолітнього сина в заявленому розмірі.
Ухвалою від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду, яка була направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотання про розгляд справи за участю сторін до суду не направив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження: Серія НОМЕР_1 від 03.02.2016 року.
Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть.
На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду від 21.10.2022 року у цивільній справі № 695/2378/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний
Відповідно до довідки старости Скориківського старостинського округу Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 24.09.2025 року за вих. № 191 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , працює на ПРАТ «Миронівська птахофабрика», має склад сім'ї: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка підписана Україною 21.02.1990, та ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Нормами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що дочка виховується позивачкою і потребує матеріальної допомоги, відповідач є особою працездатного віку, не є особою з інвалідністю, отже має певний дохід, інших утриманців або інших аліментних зобов'язань не має, у зв'язку з чим може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, оскільки протилежне суду не повідомив.
При вирішенні спору судом враховано, що жодних заперечень щодо неможливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі відповідач не вказав.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства в площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Частиною 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 263, 265, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , місце роботи не відоме, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову 26.09.2025 року і до досягнення донькою повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , місце роботи не відоме, на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: Середа Л.В.