Справа № 695/4579/25
номер провадження 2-а/695/86/25
15 жовтня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідачі) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява підписана адвокатом Орлом Сергієм Івановичем, який діє на підставі ордеру Серія СА № 1129682 від 09.10.2025.
Відповідно до ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов пред'являється до адміністративного суду шляхом подання позовної заяви.
Ознайомившись з позовною заявою, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам ст.160, 161 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч.8 ст.59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю. При цьому ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Відповідно до п.11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно з п. 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Тобто, зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання позовної заяви та звернення з позовом до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
Згідно з ч.5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позовна заява подана до суду та підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Орлом Сергієм Івановичем. На підтвердження обсягу повноважень адвоката до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги серія СА №1129682 від 09.10.2025, зі змісту якого вбачається, що договором про надання правничої допомоги №10 від 08.10.2025 повноваження адвоката не обмежуються. Однак, вказаний в ордері на надання правничої допомоги серія СА №1129682 від 09.10.2025 договір №10 від 08.10.2025 до позовної заяви не надано.
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст. 60 КАС України).
Згідно із ч. 2 ст. 60 КАС України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Тобто, за змістом наведених норм, у разі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності, ордері або угоді.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 810/739/15 право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серія СА №1129682 від 09.10.2025, зазначено, що договором про надання правничої допомоги №10 від 08.10.2025 повноваження адвоката не обмежуються, однак вказаний в ордері договір до позовної заяви не надано, вбачається, що до позовної заяви не надано доказів того, що адвокат Орел Сергій Іванович наділений повноваженнями, які надані законом позивачу та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивача немає, у тому числі щодо підписання та подання до суду позову від його імені.
Частиною 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільняються сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Звертаючись до суду з позовом, у випадках наявності визначених законом пільг, за якими звільнено від сплати судового збору, необхідно надати докази, які підтверджують статус особи, приєднавши до позовної заяви копії відповідних документів.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи, на підтвердження чого надав витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №10479/25/377/ВТ.
Водночас, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №10479/25/377/ВТ не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження права на пільгу по сплаті судового збору, враховуючи, що така довідка не містить фотографії власника, що унеможливлює ідентифікувати та верифікувати особу.
Крім того, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 встановлено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Таким чином, право особи на одержання пільг та привілеїв підтверджується не витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а посвідченням встановленого зразка.
Відтак, позивачу слід надати належні докази про звільнення його від сплати судового збору.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя («KREUZ v. POLAND» № 28249/95).
Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених судом.
Керуючись ст. 55, 59, 160, 161, 169 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська