16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 336/3606/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12.05.2025 року (суддя Приходько В.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 12.05.2025 року) в справі №336/3606/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про застосування адміністративного штрафу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-
21.04.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4525757 від 17.04.2025 року, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12.05.2025 року позовні вимоги задоволено, скасовано постанову Інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Абдулкеримова І.А. від 17 квітня 2025 року серії ЕНА № 4525757 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП; провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП, закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа. Апелянтом вказувалось, що інспектором патрульної поліції 17.04.2025 року було помічено транспортний засіб Volkswagen Jetta, яким керував ОСОБА_1 , та який на блокпосту не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль», чим скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. При складанні постанови про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено його права, зокрема право та строки на оскарження постанови. Порушення виявлене особисто поліцейським та під час перевірки реєстраційних документів здійснено розгляд справи на місці. Апелянт вказував, що постанова про адміністративне правопорушення складена без порушень, чітко описано правопорушення, яке було скоєне позивачем.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що справа про адміністративне правопорушення розглянута не повно, без додержання вимог статей 276, 278, 280 КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказував, що Згідно зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідачем по справі Департаментом патрульної поліції на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження в справі, не було подано відзиву на позовну заяву та доказів, що обґрунтовують доводи заперечень проти позову, зокрема, доказів того, що позивач 17.04.2025 року порушив правила пункту 33 ПДР, а саме - що водій транспортного засобу не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 а саме стоп контроль. Виходячи з презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень (ст.77 ч.2 КАС України) і недоведеності ним правомірності свого рішення, у справі наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Матеріалами справи встановлено, що Інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Абдулкеримовим І.А. 17.04.2025 року стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕНА № 4525757, відповідно до якої, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta, номерний знак НОМЕР_1 17.04.2025 року о 20 год. 41 хв. на трасі М30 917 816 км не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп контроль», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 постанову не підписав, однак отримав її копію.
Як вбачається з відеозапису, здійсненого Інспектором та наявного в матеріалах справи, не підтверджується вчинення ОСОБА_1 дій, описаних у постанові, інспектором, зафіксовано лише процедуру складання постанови про адміністративне правопорушення, вручення її позивачу, не зафіксовано саме правопорушення. ОСОБА_1 заперечує проти порушення та пояснює, що ним не вчинялось адміністративне правопорушення ,вказує, що здійснив зупинку на знак 3.41 «Стоп контроль».
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, відсутні пояснення свідків, відсутні будь-які зафіксовані докази технічними засобами.
Департаментом патрульної поліції надано відео, згідно якого зафіксовано спілкування ОСОБА_1 , з інспектором патрульної поліції, проте вчинення самого порушення, а саме, проїзд знаку без зупинки, не зафіксовано. Вчинення адміністративного правопорушення підтверджується лише твердженнями інспектора патрульної поліції.
Обов'язок доказування покладається на суб'єкта, який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або Державтоінспекції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху.
Згідно п. 3.41 розділу 33 «Дорожні знаки» вищевказаних Правил дорожнього руху, знак «Контроль». Забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Колегія суддів зазначає, що до повноважень інспектора патрульної поліції входить виявлення, належне фіксування адміністративного правопорушення, вчинене водіями при керуванні транспортними засобами, при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 286, 315, 316 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12.05.2025 року в справі №336/3606/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко