Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/5423/25
10 жовтня 2025 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б.К.,
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 пенсіонера,
права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП роз'яснено
за ч.1ст. 173- 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №658743 від 27.09.2025 року ОСОБА_1 27.09.2025 о 19 годині 07 хвилин в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: бив руками та ногами по голові та погрожував, скоївши своїми діями адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що дружина викликає поліцію, щоб виселити його з будинку, просить провадження у справі закрити.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, у ході судового розгляду ОСОБА_1 надав пояснення, що він не вчиняв домашнього насильства відносно дружини.
На переконання суду, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях потерпілої про обставини вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 ..
Наявний у матеріалах справи відеозапис працівника поліції жодним чином не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 протиправних дій відносно ОСОБА_3 , які б охоплювалися диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » (рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 , у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного, ст. 62 Конституції України, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.254-257, 280, 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд.
Суддя: