16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 520/26972/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної судової адміністрації України
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (суддя Панов М.М.) у справі №520/26972/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн.;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), нарахованої виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн.;
визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн;
зобов'язати Другий апеляційний адміністративний суд (майдан Театральний, 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42256976) здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими,
апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, починаючи з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення у цій справі (включно), обчисливши її розмір виходячи з наступних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року 2 270,00 грн; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року 2 481,00 грн; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року 2 684,00 грн.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги посилалась на те, що відповідачами протиправно здійснювався обрахунок її суддівської винагороди з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді та допомоги на оздоровлення в розмірі 2 102,00 грн, у зв'язку з чим порушено її право на належний та гарантований державою рівень матеріального забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн.;
визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн.;
зобов'язано Другий апеляційний адміністративний суд (майдан Театральний, 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42256976) здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, починаючи з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з наступних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року 2 270,00 грн; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року 2 481,00 грн; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року 2 684,00 грн. з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року 3 028,00 грн.
Частково задовольнивши позов суд першої інстанції дійшов таких висновків.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування при визначені розміру суддівської винагороди такої базової величини як прожитковий мінімум у розмірі 2102грн. Суд першої інстанції зазначив, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і не може визначатися іншим законодавством. У свою чергу, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З цих підстав суд дійшов висновку, що оскільки указана гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, в частині заявлених вимог щодо зобов'язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд необхідними бюджетними асигнуваннями для виплати суддівської винагороди позивачці. З цього приводу суд зазначив, що на час розгляду справи відсутні обставини, які б дозволяли вважати, що у разі задоволення позову Другим апеляційним адміністративним судом не буде вчинено всіх залежних від нього дій щодо отримання фінансування з боку Державної судової адміністрації України грошових коштів для здійснення позивачці відповідних виплат, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою та відповідачем - ДСА України.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка посилається на те, що відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Ця норма є імперативною, не залежить від будь-яких листів чи розпоряджень Мінфіну, ДСА України тощо, оскільки закон, прийнятий Верховною Радою України, має вищу юридичну силу а тому має пріоритет у його застосуванні. Ця норма визначає, яким чином буде забезпечено виконання рішення у цій справі, і таке виконання за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) є ефективним з огляду на наявне фінансування. Разом з тим, виходячи з оприлюднених на сайті ДСА України актуальних даних, обмежене фінансування за кодом програмної класифікації видатків виключно на виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів - 0501150, свідчить про те, що виконання рішення суду у цій справі, якщо воно буде постановлено на мою користь, буде затягнутим на 10-20 років. Таким чином, не вимога про “стягнення коштів» за бюджетною програмою 6301150, призначеною для забезпечення виконання рішень суду на користь суддів, вирішується судом, а вимога щодо “нарахування та виплати» суддівської винагороди, а нараховувати та виплачувати бухгалтерія суду не має права з програми 0501150, бо розпоряджається коштами лише бюджетної програми 0501020, а тому нарахування та виплата лише за даною програмою 0501020 відповідає ст.13 Європейської Конвенції з прав людини - є ефективним поновленням порушених прав на отримання недоплаченої суддівської винагороди. Отже, позивачка вказує на те, що задоволення позову у визначений нею спосіб буде гарантією для виконання рішення суду, яке ухвалено у цій справі.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що положення Законів України Про державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів у 2021, 2022, 2023 та 2024 році у розмірі 2102,00грн., є чинним, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Державній судовій адміністрації України виділялися з Державного бюджету асигнування на виплату суддівської винагороди із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн., а тому підстав для збільшення фінансування суду на виплату суддівської винагороди позивачці не існує.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки та наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , 1975 року народження, громадянка України, постановою Верховної Ради України від 15 березня 2012 року № 4532-VI обрана на посаду судді Харківського апеляційного адміністративного суду.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 “Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Харківський апеляційний адміністративний суд та утворено Другий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2019 року № 435/0/15-19 позивачку переведено на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду.
Позивачка у позовній заяві зазначає, що починаючи з 01 січня 2021 року по день подання позову розмір суддівської винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася їй Другим апеляційним адміністративним судом як судді цього суду, є меншим у порівнянні з визначеним Законом України “Про судоустрій і статус суддів» розміром суддівської винагороди.
Не погоджуючись із розміром виплаченої суддівської винагороди, позивачка звернулася до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ).
Отже, базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX (далі по тексту - Закон України №1082-IX) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-IX (далі по тексту - Закон України №1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IX (далі по тексту - Закон України №2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року №3460-IX (далі по тексту - Закон України №3460-IX) установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Законів України Про Державний бюджет України на 2021-2024 роки встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені положення Законів України Про Державний бюджет України на 2021-2024 роки є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому правомірно застосовані відповідачами при визначенні розміру суддівської винагороди позивачці у 2021, 2022, 2023 та 2024 році.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у справі №240/9028/24 (постанова від 24.04.2025), яка, відступаючи від попередніх правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін., предмет спору в яких стосувався визначення розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, зазначила, що законами про державний бюджет не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Таким чином, приймаючи до уваги зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги позивачки відмовити, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №520/26972/24 - скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 16.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров