15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13602/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (суддя - Букіна Л.Є.) у справі №160/13602/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоксгруп-Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоксгруп-Дніпро» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 21.04.2025 року №0206170707, №0204840707, №0204740707, №0204800707, №0204830707.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки предметом якої було дотримання Позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні у 2021 році операції з виділу - створення шляхом виділення нового підприємства ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ». Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість, зменшено від'ємне значення ПДВ та застосовано штрафні санкції. Неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач пов'язував з неправомірністю призначення та проведення документальної перевірки, оскільки направлений контролюючим органом запит про надання документів не відповідав вимогам п.73.3 ПК України, у зв'язку з чим у позивача був відсутній обов'язок щодо надання запитуваних документів. Позивач також не погоджувався з нарахованими сумами податкових зобов'язань та застосованими штрафами через необгрунтованість позиції контролюючого органу щодо нереальності створення шляхом виділення нового підприємства ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та передання новоствореному підприємству активів та боргових зобов'язань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позов задоволено.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов таких висновків.
Суд зазначив, що передача частини активів і зобов'язань новому товариству за розподільчим балансом не є постачанням товарів у розумінні податкового законодавства, а тому у позивача не виникло обов'язку по збільшенню податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. З цього приводу суд першої інстанції також звернув
увагу на те, що податковий орган в акті перевірки безпідставно прирівняв передачу кредиторської заборгованості (зобов'язань) до її прощення (списання) та вважав це доходом позивача.
Стосовно позиції контролюючого органу щодо нереальності створення шляхом виділення нового підприємства ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та передання новоствореному підприємству активів та боргових зобов'язань, суд зазначив, що державна реєстрація ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», як юридичної особи, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась, а тому висновки податкового органу про виникнення у позивача обов'язку включення до бази оподаткування суми товарно-матеріальних цінностей та нарахування податкових зобов'язань, на майно яке передане іншій особі, є не обґрунтованим.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірному випадку у відповідача не існувало правових підстав для призначення та проведення документальної перевірки. Такий висновок суд обгрунтував недотриманням відповідачем вимог податкового законодавства, під час формування та направлення позивачу запиту про надання інформації і, як наслідок, необгрунтованістю наказу про проведення перевірки через ненадання відповіді позивачем на вказаний запит.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки. Скаржник стверджує, що внаслідок нереальності операцій виділу активів та пасивів на ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» позивач занизив податкові зобов'язання, оскільки не відобразив податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму кредиторської заборгованості нібито переданої на ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та не визначив податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з придбання товарів, оплата за які не здійснювалася (кредиторська заборгованість), але суми ПДВ по яким були віднесені до податкового кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ФОКСГРУП-ДНІПРО» є юридичною особою приватного права, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є платником, у тому числі, ПДВ.
У відповідності із п. 191 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у зв'язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про прийняття рішення засновників (учасників) даного суб'єкта господарювання реорганізувати юридичну особу шляхом виділу та на підставі наказу ГУ ДПС від 04.03.2025 №1476-п, ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ФОКСГРУП - ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 39163138) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині податку на прибуток та податку на додану вартість за 2021 рік при здійсненні операції з виділення (виділу) з ТОВ “ФОКСГРУП - ДНІПРО» іншого платника податків - ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» з урахуванням господарських операцій, що вплинули на формування показників відповідного передавального балансу.
За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 19.03.2025 року №1178/04-36-07-07/39163138 (далі- Акт перевірки), яким всиановлено порушення позивачем вимог:
- порушення пункту 1 статті 109 ЦКУ, підпунктів 98.1.4 пункту 98.1 статті 98, 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, з урахуванням підпункту 14.1.31 п. 14.1 ст. 14,пункту 44.2 статті 44 ПКУ та статті 4 Закону №996, пунктів 1.2 розділу 1 та 2.1 розділу 2 Положення №88, пункту 5 П(С)БО 11 “Зобов'язання», пункту 5 П(С)БО 15 “Дохід» ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» занизило доходи за 9 місяців 2021 року на 100 232 291,81грн. - суму кредиторських заборгованостей нібито переданих на ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код 44396305) за операцією виділу активів та заборгованостей, а фактично списаних в бухгалтерському обліку, що має наслідком зниження податку на прибуток на 9 місяців 2021 року та в цілому за 2021 рік на 18 041 813 грн;
- порушення пункту 198.5 статті 198, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I та пункту 198.3 статті 198 ПКУ, ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» занизило податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2021 року на 20 046 458,36грн. - вартість переданих ТМЦ та інших активів загальною вартістю 100 232 291,81грн. та 6 390 814,38грн. - включені до податкового кредиту відповідних періодів суми ПДВ у складі списаних, але не оплачених кредиторських заборгованостей перед контрагентами, які у відповідних періодах були зареєстровані платниками ПДВ;
- пунктів 198.3 та 198.5 статті 198 ПКУ ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» зависило податкового кредиту на 1 570 254грн. - суму ПДВ у складі списаної кредиторської заборгованості перед ТОВ "АЛІРАН" (код 14240149), яка виникла до 01.07.2015 року;
- в декларації з ПДВ за серпень 2021 року ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» задекларувало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) в сумі 243 458грн.
порушення правильності обчислення об'єктів оподаткування за нереальною операцією виділу активів та пасивів на ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» в частині ПДВ мають наслідком зменшення задекларованого платником податків від'ємного значення ПДВ за серпень 2021 року на 243 458грн. та донарахування такого податку до сплати до бюджету в сумі 27 764 069грн;
- пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 1201.2 статті 1201 ПКУ, ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» у серпні 2021 року не зареєструвало в ЄРПН податкову накладну на вартість ТМЦ, інших активів, а також сум ПДВ у складі списаних кредиторських заборгованостей за нереальною операцією їх виділу на ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ». Такі активи фактично не використані у господарській діяльності товариства;
- пунктів 44.1 статті 44, 85.2 статті 85 ПК України - ненадання для перевірки необхідних документів.
На підставі акту перевірки з урахуванням акту №630/04-36-07 07/39163138 від 19.03.2025 року, ГУ ДПС у Дніпропетровській прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.04.2025 року:
1. №0206170707 форми “ПС» на суму 1 020,00 грн;
2. №0204840707 форми “ПН» на суму 3 400,00 грн;
3. №0204740707 форми “В4», сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 243 458 грн. - “порушення п. 198.5 статті 198, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України»;
4. №0204800707 форми “Р» на суму 34 705 086,25 грн. за платежем податок на додатну вартість , в т.ч. за податковим зобов'язанням - 27 764 069,00 грн. та штрафна санкція - 6 941 017, 25 грн.
5. №0204830707 форми “Р» на суму 22 552 266,25 грн. за платежем з податку на прибуток, в т.ч. за податковим зобов'язанням - 18 041 813 грн. та штрафна санкція - 4 510 453,25 грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо аргументів позивача, з якими фактично погодився суд першої інстанції про відсутність підстав для призначення документальної перевірки.
У спірному випадку встановлено, що документальну позапланову перевірку відповідачем призначено на підставі положень пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України
Відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Таким чином, правовими підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по-перше: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; по-друге, не надання платником податків пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий запит контролюючого органу.
Відповідно до абз.1 п. 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно із абз.2 п. 73.3 статті 73 ПК України такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
У відповідності із абз.3 п.73.3 ст.73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов'язковим зазначенням таких фактів у запиті;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Відповідно до пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пп.73.3.4 п.73.3 ст.73 ПК України).
Отже, з огляду на наведені норми права можливо дійти висновку про наявність у контролюючого органу права на звернення до платника податку із запитом щодо надання інформації та її документального підтвердження та обов'язок платника податку надати запитувану інформацію та її документальне підтвердження. В той же час, таке право у контролюючого органу виникає лише у випадку наявності підстав для надіслання запиту, які прямо передбачені п. 73.3 статті 73 ПК України, у свою чергу, платник податків звільняється від обов'язку надати запитувану інформацію у випадку складення запиту з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу.
Як зазначено вище, запит контролюючого органу, у відповідності до пункту другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, в обов'язковому порядку повинен мітити підстави для його надіслання, із зазначенням інформації, яка це підтверджує.
Дослідивши та проаналізувавши зміст письмового запиту відповідача від 17.12.2024 №84052/6/04-36-07-08 (т.3 а.с.1), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що такий запит не містить у собі інформації про підстави для його надіслання, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, тобто такий запит не відповідав вимогам другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, у зв'язку з чим позивач звільнявся від обов'язку надати запитувану контролюючим органом інформацію.
Як зазначено вище, у спірному випадку документальна перевірка призначена на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України. У свою чергу, документальна перевірка на підставі вказаної норми призначається у такому випадку: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; не надання платником податків пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий запит контролюючого органу.
Контролюючим органом не було зазначено а ні у запиті про надання інформації, а ні в наказі про призначення перевірки про виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем.
При цьому, слід звернути увагу і на те, що з огляду на конструкцію норми права - пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України , сам факт направлення запиту, на який не надано відповіді, не означає того, що у контролюючого органу виникає право на проведення документальної перевірки платника податків.
Отже, у спірному випадку відповідачем не було обгрунтовано правових підстав для призначення документальної перевірки, що не дозволяє стверджувати про правомірність проведення перевірки. як на тому наполягав відповідач.
Щодо суті спірних відносин.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням засновника (учасника) ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» №15-07/2021 від 15.07.2021 розпочато процедуру виділу - створення нового товариства з переданням частини майна, прав і обов'язків підприємству-правонаступника.
20.08.2021 нотаріально посвідченим рішенням учасника №20-08/2021 затверджено розподільчий баланс та передавальний акт, складені комісією з виділу за результатами повної інвентаризації. На виконання цих документів, 28.08.2021 проведено державну реєстрацію ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 44396305). В розподільчому балансі відображено передачу новоствореному товариству оборотних активів (товарно-матеріальних цінностей) та частини поточної кредиторської заборгованості Позивача. Актом приймання-передачі від 29.08.2021, підписаним уповноваженими особами обох товариств, підтверджено фактичну передачу цих активів і зобов'язань та переміщення товарів (товаро-транспортні накладні). У матеріалах справи наявні копії зазначених документів, їх належність і дійсність Відповідачем не спростована.
Згідно з ч.1 ст.109 ЦК України та ч.1 ст.47 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон про ТОВ), виділ - це створення одного або більше нових товариств з переданням їм за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього. Саме така ситуація у спірному випадку, ТОВ “ФОКСГРУП-ДНІПРО» продовжило діяльність (правонаступництво було частковим), а ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» набуло визначену частку активів і боргів згідно балансу.
У відповідності до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України, під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема:
- виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
В силу положень підпункту 196.1.7 пункту 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не являються.
В постанові від 25 травня 2021 року у справі № 822/2434/16 Верховний Суд зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов'язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1845/19.
Отже, сам факт передачі за розподільчим балансом активів та пасивів новоствореному підприємству, не може бути підставою для коригування (визначення) позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.
У спірному випадку підставою збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення з цього податку, контролюючий орган визначив пункт 198.5 статті 198 ПК України.
Встановлюючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту “г» пункту 198.5 статті 198 ПК України відповідач виходив з відсутності використання товарів за господарською діяльності платника, у зв'язку із визнанням операції з виділу нереальною.
Позиція контролюючого органу полягала у тому, що відповідно до підпункту “г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21.
У спірному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, факт використання позивачем товарів (послуг) і необоротних активів не в господарських операціях контролюючим органом не встановлений та не обґрунтований.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості відповідачем правових підстав для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у спірному випадку.
Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для збільшення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок реорганізації та створення нового товариства з переданням частини майна, прав і обов'язків підприємству-правонаступнику.
Так, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що контролюючий орган в акті перевірки фактично прирівняв передачу кредиторської заборгованості (зобов'язань) до її прощення (списання) та вважав це доходом позивача. Між тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, поточні зобов'язання позивача передані правонаступнику і надалі підлягають погашенню вже новим боржником (ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ»). Позивач не звільнявся від боргів, а лише перевів їх на іншу особу в порядку часткового правонаступництва. Тому вимоги п.5 П(С)БО 11 “Зобов'язання» про включення непогашеного зобов'язання до доходу не можуть бути застосовані у спірному випадку, оскільки зобов'язання не припинилося, а перейшло до іншого боржника. Норма п.5 П(С)БО 15 “Дохід» (визначення доходу як збільшення активів або зменшення зобов'язань) також не підлягає застосуванню окремо від норми п.6 П(С)БО 16 “Витрати», оскільки передача активів та зобов'язань при виділі має симетричний характер: у позивача відбулося одночасне зменшення активів і зменшення зобов'язань на однакову суму, на яку збільшилися активи і збільшилися зобов'язання у новоствореного підприємства, що не свідчить про виникнення доходу у позивача. Таким чином, операція з виділу не призвела до виникнення доходу, який підлягав би відображенню в податковому обліку позивача. Податковий кодекс України не містить норм, які б вказували на обов'язок платника податку скоригувати фінансовий результат на різниці по операціям з реорганізації (у тому числі виділу).
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для збільшення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток у спірному випадку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застосування контролюючим органом наведених норм права, як в частині оподаткування податком на додану вартість так і в частині оподаткування податком на прибуток, насамперед пов'язано з позицією контролюючого органу щодо нереальності операцій з виділення в процесі реорганізації та створення нового підприємства, якому позивачем передано частину майна, прав і обов'язків. При цьому, контролюючий орган фактично ставить під сумнів факт передачі частини активів та пасивів новоствореному підприємству.
Надаючи оцінку такій позиції контролюючого органу, слід звернути увагу на те, що факт створення ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» підтверджується самим фактом державної реєстрації цього підприємства, яку не скасовано в установленому порядку. Також є чинними та не визнаний недійсним в установленому порядку розподільчий баланс та передавальний акт, які є нотаріально посвідченими та в яких відображено передачу новоствореному підприємству оборотних активів (товарно-матеріальних цінностей) та частини поточної кредиторської заборгованості позивача. У свою чергу, актом приймання-передачі від 29.08.2021, підписаним уповноваженими особами обох товариств, підтверджено фактичну передачу цих активів і зобов'язань та переміщення товарів (товаро-транспортні накладні). У матеріалах справи наявні копії зазначених документів, їх належність і дійсність відповідачем не спростована.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що з огляду на позицію контролюючого органу про нереальність створення нового підприємства та передачі йому активів (товарно-матеріальних цінностей) та частини поточної кредиторської заборгованості позивача, відповідач не був позбавлений можливості ініціювати та провести зустрічну звірку ТОВ “ТОРГ ОПТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», але таку законодавчо визначену можливість не використав, обгрунтовуючи свою позицію фактично припущеннями, які жодними доказами не підтверджені.
Таким чином, проаналізувавши підстави для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх неправомірності.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі №160/13602/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 15.10.2025
Повне судове рішення складено 16.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров