Справа №569/18588/25
15 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - позивач), діючи через свого представника Романенка М.Е., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути відповідача на його користь заборгованість за Договором № 200153384 від 24 листопада 2014 року у загальному розмірі 65 987 грн 92 коп., яка складається з: суми заборгованості - 50 427 грн 04 коп., суми інфляційних втрат - 11 026 грн 60 коп., суми 3% річних - 4 534 грн 28 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24 листопада 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено Угоду № 200153384 щодо кредитування, за якою на умовах повернення, платності, строковості ПАТ «Банк Михайлівський» надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 17 000 грн 00 коп., з встановленим строком користування з 24 листопада 2014 року по 24 листопада 2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі Договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Договором, укладеним з відповідачем.
ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є позивач, виконало свої зобов'язання за Договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 13 серпня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 50 427 грн 04 коп., з яких: 16 458 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом; 33 968 грн 25 коп. - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладення Договору факторингу.
Крім того, позивачем нараховані на суму боргу інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 11 026 грн 60 коп. та 3 % річних - 4 534 грн 28 коп., а тому разом заборгованість становить - 65 987 грн 92 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача на його користь.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача Романенко М.Е. просив судове засідання провести за відсутності представника позивача, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання.
Згідно Відповіді №1741712 від 05 вересня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 06 березня 2012 року.
14 жовтня 2025 року до суду повернулася не врученою судова повістка для відповідача на 15 жовтня 2025 року з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказана причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання, повернута суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» із Заявою (офертою) № 200153384, яка акцептована останнім, за умовами якої відповідач запропонував (зробив оферту) ПАТ «Банк Михайлівський» укласти з ним Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого просив відкрити на його ім'я поточний рахунок, випустити на його ім'я платіжну картку, і для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити йому кредитний ліміт, в межах якого він має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати кредитування рахунку картки.
24 листопада 2014 року відповідач був ознайомлений і підписав Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка «Кредитка (не іменна)», Тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка», відповідно до яких строк кредиту 5 років, процентна ставка 58,8 % річних.
Відповідно до розписки про отримання платіжної картки та/або пін-коду ОСОБА_1 24 листопада 2014 року отримав платіжну картку № НОМЕР_1 та пін-код до неї.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський», як банком, та позивачем, як новим кредитором, було укладено Договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.
Згідно Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами як Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року до позивача перейшло право вимоги за Договором № 200153384, укладеним 24 листопада 2014 року з ОСОБА_1 , на суму 50 427 грн 04 коп.., з яких: 16 458 грн 79 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням; 33 968 грн 25 коп. - заборгованість за доходами.
Факт переходу до позивача права вимоги підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, яка набрала законної сили 01 липня 2021 року, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за Договором № 200153384 від 24 листопада 2014 року, за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року становить 50 427 грн 04 коп., сума інфляційних втрат - 11 026 грн 60 коп., 3% річних - 4 534 грн 28 коп., а всього загальна заборгованість 65 987 грн 92 коп.
На підтвердження наявності заборгованості позивачем надана виписка по особовим рахункам за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року, яка сформована 24 липня 2025 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 24 листопада 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено Договір №200153384. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. ПАТ «Банк Михайлівський» виконало взяті на себе зобов'язання та надало відповідачу кредит, натомість останній не виконував взяті на себе зобов'язання у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 50 427 грн 04 коп.., з яких: 16 458 грн 79 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 33 968 грн 25 коп. - сума заборгованості за відсотками.
ТОВ «Діджи Фінанс» уклавши 20 липня 2020 року з ПАТ «Банк Михайлівський» Договір №7_БМ про відступлення прав вимоги набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Договору, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 50 427 грн 04 коп.., з яких: 16 458 грн 79 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 33 968 грн 25 коп. - сума заборгованості за відсотками.
З приводу стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 процентів річних від простроченої суми боргу суд зазначає, що станом на момент переходу права вимоги до позивача відповідач мав заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 427 грн 04 коп., тому позивач на законних підставах висунув вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.
З наданого позивачем розрахунку, проведеного за період прострочення з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, вбачається, що сума інфляційних нарахувань на суму боргу становить 11 026 грн 60 коп., три проценти річних - 4 534 грн 28 коп., тому, оскільки дані розрахунки відповідачем не спростовані, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення зазначених сум з відповідача також підлягає задоволенню.
Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.
Щодо строків позовної давності суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не було заявлено про застосування спливу строку позовної давності щодо даного спору, а тому суд не вбачає підстав розглядати клопотання про поновлення строків позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв'язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 7 000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано Договір №26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року, Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 серпня 2025 року, у якому здійснено детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги.
Оскільки понесення позивачем зазначених витрат підтверджено належними доказами вони підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 7 000 грн 00 коп.
Керуючись статтями 512, 514, 516, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 1050, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором № 200153384 від 24 листопада 2014 року в розмірі 65 987 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати в розмірі 9 422 (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Першко