Справа № 569/22215/25
16 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Балацької О.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
16 жовтня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2094595356101) та заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м.
В обґрунтування заяви вказує, що 20 серпня 2025 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №?440230300, заявниця дізналась, що на підставі іпотечного договору, укладеного нібито від її імені, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу було вчинено реєстраційну дію щодо переходу права власності на належну їй квартиру до ОСОБА_2 . За твердженням заявниці, 17 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов'язань за договором позики, укладеним з третьою особою - ОСОБА_4 на суму 2 000 000 грн. 00 коп. При цьому, ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності, виданої заявницею 08 травня 2019 року, однак така довіреність не передбачала повноважень на укладення договорів іпотеки або відчуження майна, що належить заявниці.
У травні 2025 року, приватним нотаріусом Фокіною Анастасією Борисівною було здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . При цьому, зміна назви вулиці (з Толстого на ОСОБА_5 ) відповідно до рішення Рівненської міської ради №?2144 від 08.07.2022 року, підтверджує, що мова йде про ту саму квартиру АДРЕСА_2 .
На даний час ОСОБА_2 є зареєстрованим власником зазначеного об'єкта нерухомого майна, має повноваження розпоряджатися ним, що, на переконання заявниці, створює реальну загрозу його відчуження на користь третіх осіб. Це, в свою чергу, може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову. Заявниця зазначає, що в даний час готується позовна заява щодо визнання договору іпотеки недійсним, а також поновлення її права власності на квартиру. Однак з огляду на наявні ризики, вона просить суд вжити заходів забезпечення позову ще до моменту звернення з позовною заявою.
На її переконання, вжиття таких заходів є необхідним для захисту її прав та законних інтересів, а також для забезпечення реального та ефективного виконання майбутнього судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Суд не вбачає підстав для виклику в судове засідання позивача та його представника для дачі пояснень, оскільки виклик особи для надання пояснень є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, в заяві про забезпечення позову викладені обставини, які на думку заявника є підставою для забезпечення позову, а заявником не зазначено, які додаткові докази можуть бути надані в судовому засіданні.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , позивач посилається на те, що без застосування таких заходів виконання рішення у справі буде ускладненим або неможливим.
Суд враховує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав або законних інтересів позивача. За таких обставин, з урахуванням підстав майбутнього позову та мотивів заяви про забезпечення позову, суд вбачає реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна, яке є предметом спору.
З огляду на зазначене, оскільки між сторонами дійсно виник спір, а заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам, а також необхідними і достатніми для виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2094595356101) та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які правочини з квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2094595356101).
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2094595356101).
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які правочини з квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2094595356101).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА