15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1364/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в адміністративній справі №340/1364/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 29.12.2018 р. по 27.02.2025 р., яка становить 45689,28 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області провести нарахування та виплату йому суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 29.12.2018 р. по 27.02.2025 р., яка становить 45689,28 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в адміністративній справі №340/1364/25 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати частини грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції із урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 4728,14 грн. у період з 29.12.2018 по 27.02.2025 р. з обмеженням в 182 дні, яка становить 42364,74 грн. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 42364,74 грн за час затримки виплати частини грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції із урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 4728,14 грн. у період з 29.12.2018 по 27.02.2025 з обмеженням в 182 дні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати судове та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Відповідно до наказу від 28 грудня 2018 року № 583 о/с зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) звільнено майора поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, 28 грудня 2018 року.
Згідно довідки від 12.10.2022 року вих.№1761/28/01-22, позивачу при звільненні нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 53829,87 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року в адміністративній справі №340/3404/22 визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період служби з червня 2016 року по жовтень 2017 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 року рішення першої інстанції залишене без змін.
На виконання рішення суду від 26 вересня 2022 року в адміністративній справі №340/3404/23 відповідач 02.06.2023 року виплатив позивачеві 3324,54 грн. індексації грошового забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року в адміністративній справі №340/6255/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні в сумі 3324,54 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 р. в адміністративній справі №340/5405/23, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції із урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду від 02 жовтня 2024 року в адміністративній справі №340/5405/23 відповідач 27 лютого 2025 року нарахував та виплатив позивачеві 4491,73 грн.
Таким чином, роботодавець з позивачем не провів повного розрахунку при звільненні, зокрема, не виплатив йому індексацію, компенсацією за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації, що стало підставою для звернень позивача до суду з позовами.
В даному провадженні позивач просить зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області провести нарахування та виплату йому суми середнього заробітку за час затримки виплати в 4491,73 грн - грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції із урахуванням індексації грошового забезпечення, що отримана ним 27.02.2025 р. Сума середнього заробітку, на його думку, становить 45689,28 грн.
З огляду на це, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, особливим способом реалізації права на працю є проходження військової служби за контрактом.
Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Однак Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116-117 Кодексу законів про працю України.
Положеннями статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Визначаючись щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне проведення розрахунку під час звільнення, суд зазначає таке.
Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, немає на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 чинного із 19.07.2022 який діяв на момент виплати позивачу недоотриманих сум грошового забезпечення).
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Положення частини першої статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Отже, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується позивачем у частині, то колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 308 КАС України не переглядає його у цій частині.
За таких обставин, доводи висловлені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області-залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 в адміністративній справі №340/1364/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов