15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6421/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/6421/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
27.02.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до бюджету у сумі 301625,00грн.
В обґрунтування позову податковим органом зазначено, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 301625грн, який не погашений відповідачем не зважаючи на те, що позивач вжив заходи щодо погашення податкової заборгованості.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. Так податковий орган зазначає, що сума податкового боргу складається з самостійно задекларованих доходів (декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік). Проте відповідач цю декларацію мусив подати, оскільки не мав доказів, того, що дарувальник нерухомого майна є членом сім'ї. Зібравши необхідні документи, ОСОБА_1 була подана уточнююча декларація, яка не одразу була прийнята податковим органом. Проте 12.03.2025 уточнююча декларація була прийнята, а отже відсутні підстави для стягнення заявленої суми податкового боргу.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що за відповідачем обліковується непогашений податковий борг у сумі 301625грн за самостійно задекларованими податковими зобов'язаннями: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 231440,00грн; військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 70185,00грн. З підстав наявності у відповідача податкового боргу, відповідно до ст. 59 ПК України була сформована податкова вимога №0002537-1308-0436 від 30.01.2024. Посилання відповідачем на подання уточнюючих декларацій є помилковим, оскільки уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік наданих 30.07.2024 року та 01.08.2024 не прийняті, а уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік від 12.03.2025 року №9387850781 фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) не відповідає нормам Інструкції щодо заповнення уточненої податкової декларації про майновий стан і доходи та не зазначені уточнюючі податкові зобов'язання.
Відповідачем подана заява в якій він виклав заперечення щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу, а також наголосив, що враховуючи підстави виникнення суми боргу та наявність доказів ступеню споріднення з особою, від якої отримав нерухомість у власність, наголосив на відсутності підстав для сплати податку та військового збору.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку, як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно поданої інтегроваої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 301625грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 231440,00грн; по військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 70185,
В матеріалах справи містяться відомості, що у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, податковим органом було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від №0002537-1308-0436 від 30.01.2024 та направлено на адресу відповідача, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.
Оскільки ОСОБА_1 не сплачено у добровільному порядку податковий борг у сумі 301625грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обгрунтованість та доведеність.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними п.59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже для стягнення суми податкового боргу, він повинен бути узгодженим, а стягнення коштів провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання приписів 179 ПК України 30.04.2024 подана декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік. (а.с. 7, 8)
Згідно цієї декларації, ОСОБА_1 задекларовані податки/збори, що підлягають сплаті самостійно: податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 237000грн та військовий збір у розмірі 71100грн.
З підстав несплати відповідачем самостійно задекларованих зобов'язань до 01.08.2024, відповідно до ст. 179 ПК України, та наявність податкового боргу станом на 29.01.2024 і формування податкової вимог №0002537-1308-0436 від 30.01.2024, податковий орган звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Так відповідачем було надано суду докази про те, що нерухоме майно ним було отримано в дар від ОСОБА_2 , яка є членом сім'ї другого ступеню споріднення.
Проте необхідні документи щодо ступеню споріднення були відсутні у відповідача як на час оформлення майна так і подання відповідної декларації. Лише після їх отримання відповідач неодноразово вчиняв дії з поданням до податкового органу уточненої декларації за 2023 рік.
12.03.2025 податковий орган прийняв уточнюючу декларацію за 2023 рік. (матеріали електронної справи)
Оскільки доказів того, що відповідач не здійснював уточнень звітності за 2023 рік, що стосується саме суми боргу, а також того, що уточнююча декларація ОСОБА_1 за 2023 рік (дата прийняття 12.03.2025) не прийнята податковим органом, суду не подано, колегія суддів доходить висновку, що відсутні підстави для стягнення заявленої суми боргу.
Крім того, колегія суддів враховує, що на час розгляду судом першої інстанції цієї справи податковий орган володів інформацією щодо подання ОСОБА_1 уточнюючої звітності, проте відповідних доказів суду не надав.
Колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки саме з наведених вище підстав доходить висновку про її задоволення.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про необхідність у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову заявленого податковим органом, на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - 6786,57грн.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року в адміністративній справі №160/6421/25 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 6786,57грн (шість тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 57коп).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак