15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34610/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/34610/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
30.12.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до бюджету у сумі 85412,67грн.
В обґрунтування позову податковим органом зазначено, що у відповідача наявний податковий борг з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість) та з податку з орендної плати, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 85 412,67грн, який не погашений.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податковий борг не є узгодженим, оскільки податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу не за місцем реєстрації (податкової адреси). Крім того, податкова вимога від 20.03.2019 була направлена з порушенням строків визначених ст. 59 ПК України, враховуючи що лише 19.03.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що податковим органом були надані докази наявної податкові адреси відповідача у різні періоди, на які і надсилалися прийняті рішення, що підтверджено поданими доказами суду першої і апеляційної інстанції. Крім того, це також вбачається із угод про оренду, укладених відповідачем. Крім того, про обізнаність наявності податкового боргу свідчить часткова її сплата у жовтні 2018 році. Також є хибні доводи скарги про порушення податковим органом приписів ст. 59 ПК України при направленні податкової вимоги, оскільки в ній зазначений борг (враховуючи часткову сплату) визначений контролюючим органом у 2018 році.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно інтегрованих картках платника податків за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 85412,67грн, який включає:
- заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 7021,58грн;
- заборгованість з орендної плати, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 77316,68грн.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до статті 59 ПК України була сформована податкова вимога форми "Ф" від 20.03.2019 року №49101-53, яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області долучено до матеріалів справи розрахунок виникнення податкового боргу, штрафних санкцій та пені станом на 29.10.2024 в розмірі 85 412,67грн.
У зв'язку з тим, що сума боргу ОСОБА_1 не сплачується, податковий орган звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 було визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020 встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Положеннями ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Пунктом 45.1 ст. 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Колегія суддів зазначає, що оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.
Як свідчать матеріали справи, відповідач в період 2016-2021 був власником нерухомого майна (нежитлового приміщення) за адресою АДРЕСА_1 , а також ним був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у встановленому законодавством порідку.
Податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від: 04.04.2018 №506158-1315-0417 на суму 23868,78грн; 17.05.2019 №394/36-5050-0467 на суму 7021,58грн; 19.03.2019 №48981-5352-0417 на суму 23868,78грн; 10.03.2021 №110739-2407-0417 на суму 6627,03грн; 26.10.2022 на суму 16543,83грн; 28.04.2023 №582459-2414-0417-UA12140270000072109 на суму 16543,83; 19.04.2024 №752817-2414-0417- UA12140270000072109 на суму 13064,43грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені за адресою наявною у податкового органу, враховуючи дати прийняття рішень, за даними про місце проживання, внесених до ДРФО. (а.с. 6 на звороті). Всі податкові повідомлення-рішення повернулися як невручені.
Отже саме за інформацією облікової картки платника податків щодо місця реєстрації (місцезнаходження, проживання) та з урахуванням приписів ст. 70 ПК України, були направлені податкові повідомлення-рішення.
Згідно інтегрованої картки платника податків, заборгованість несплачених податкових зобов'язань була частково погашена за рахунок платіжних доручень у 2018 - 2020 роках, що також може свідчити про обізнаність відповідачем про наявність податкового боргу. (а.с. 25-27)
Враховуючи вищезазначене, оскільки податкові повідомлення-рішення направлені платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача, а поштові відправлення повернуті, контролюючим органом дотримано порядок направлення рішень, тому вважається, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученим платнику податку.
Також суд враховує, що податкові повідомлення-рішення не оскаржені відповідачем у строк, встановлений ПК України, тому податкові зобов'язання, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим.
Таким чином доводи скаржника про неузгодженість податкових повідомлень-рішень є помилковими.
З підстав несплати суми податкового боргу 20.03.2019 податковим органом винесена податкова вимога №49101-53.
Доводи скаржника про формування податковим органом вказаної вимоги з порушенням строку визначеним ст. 59 ПК України, враховуючи прийняття податкового повідомлення-рішення 19.03.2019 №48981-5352-0417 на суму 23868,78грн, є безпідставними, оскільки на початок 2019 року за відповідачем вже рахувалася недоїмка у розмірі 6668,78грн, відповідно інтегрованої картки платника податків, у зв'язку із чим було сформовано вимогу. (а.с. 26, 27)
Несплачена сума, визначена податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2019 №48981-5352-0417 на суму 23868,78грн лише у подальшому збільшила суму боргу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року в адміністративній справі №160/34610/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак