Справа №949/2443/24
15 жовтня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" Сімчук Я.В., звернулася до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором №491513-КС-001 про надання кредиту від 08 березня 2024 року у розмірі 43436,38 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 08 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (надалі позивач) та ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір №491513-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 08 березня 2024 року ТОВ "Бізнес позика" направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №491513-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), яку відповідач того ж дня прийняв. Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено договір №491513-КС-001 про надання кредиту у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн., строком на 24 тижні, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , (номер якої вказано позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Однак, всупереч умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 18 грудня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 43436,38 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 31936,38 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1500,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у цивільній справі №949/2443/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованості за договором №491513-КС-001 про надання кредиту від 08 березня 2023 року у розмірі 43436,38 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн (а.с.83-86).
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року, скасовано заочне рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у цивільній справі №949/2443/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.143-144).
Від представника відповідача - адвоката Шелест О.А. до початку розгляду справи надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача, загальну суму заборгованості за кредитним договором № 491513-КС-001 від 08 березня 2024 року в розмірі: 11500,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 1500,00 грн. заборгованості за процентами. У задоволенні решти позовних вимог, просить відмовити. Вказує, що 08 березня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 491513 КС-001 (Споживчий кредит). Позивачем зазначено, що станом на 20 грудня 2024 року, загальний розмір грошових вимог позивача до відповідача становить 43436,18 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 31936,38 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1500,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією. Пунктом 2.4. Договору встановлені взаємосуперечливі процентні ставки, а саме: стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15288411, фіксована, а відповідно до п. 2.11. Договору денна процентна ставка: 0,95 процентів, а тому не відомо за якою процентною ставкою розраховується користування кредитом Також п. 3.2.3. договору передбачено, що при розмірі кредиту 10000,00 грн. та 1500,00 грн. комісії, загальний платіж станом на 23 серпня 2025 року буде складати 26040,00 грн., тобто загальні витрати за кредитом - 16040,00 грн., як і передбачено п. 2.9. Договору. Однак, з розрахунку заборгованості за кредитом, який наданий до позовної заяви, вбачається, що при розмірі кредиту 10000,00 грн. та 1500,00 грн. комісії, загальний платіж станом на 23 серпня 2025 року складає 43436,38 грн., тобто загальні витрати за кредитом вже становлять - 33436,38 грн. Отже, встановлена у кредитному договорі процентна ставка та розрахунок виплат, не відповідає розрахунку заборгованості, який наданий позивачем до позовної заяви, а самі розрахункові суми є несправедливими і не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості. Вимога позивача про нарахування та сплату відсотків, є явно завищені, з якими позивач реально не був ознайомлений. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 31 936,38 грн., є неспіврозмірною сумі кредиту у 10000,00 грн., тому загальна сума кредиту мала б становити 11 500,00 грн. (з яких 10000,00 грн. сума кредиту та 1500,00 грн. сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу). Також вказує, що встановлену позивачем за надання кредиту комісію у розмірі 1500,00 грн. вважає невиправданим платежем, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемною. Крім того, у відповідності до п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положення ЦК України, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (а.с.110-114).
Від представника позивача Виноградова Ю.Е. надійшла відповідь на відзив, у якому вказує, що відповідно до поданого відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявність заборгованості за кредитним договором. Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та Правилами, а позичальник добровільно з ними погодився. У випадку, якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати. Крім того, протягом строку дії кредитного договору та/або його закінчення позичальник не звернувся із заявою про його розірвання та/або визнання його недійсним в цілому або його окремих частин. Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Також звертає увагу, що за кредитним договором не нараховувалася жодна неустойка у формі пені чи штрафів і кредитодавець не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Щодо подорожчання загальної вартості кредиту, зазначила, що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за кредитним договором. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість за кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно було б сплатити за кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. При цьому, порушення відповідачем графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Встановлення у кредитному договорі процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір позичальник добровільно погодився з його умовами. Звертає особливу увагу суду на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача жодну пеню чи штрафи. ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору. Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Також зазначає, що у п.6 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» йдеться про звільнення позичальників за прострочення виконання зобов'язань від відповідальності у формі пені та штрафів. Натомість позивач не нарахував та не заявляє вимогу про стягнення пені та штрафів. у Кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним, а не за його обслуговування. Комісія за надання кредиту встановлюється не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у самих Кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів. Доданий до позовної заяви детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, який грунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. У свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву не поясняє, чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи представник просить проводити за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика». Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.117-128).
Від представника відповідача - адвоката Шелест О.А. надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому він посилається на зазначені у відзиві на позовну заяву підстави. Крім того, до початку розгляду справи від неї також надійшла заява, у якій просить провести розгляд справи без її та відповідача участі.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір №491513-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Даний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою Електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с.18-22).
08 березня 2024 року ТОВ "Бізнес позика" направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти договір №491513-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.23-27), яку відповідач прийняв, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-3711 (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 вказаного позичальником в анкеті в особистому кабінеті), який останнім було введено/відправлено (а.с.28-32).
Таким чином, 08 березня 2024 року між ТОВ "Бізнес позика" та відповідачем було укладено Договір №491513-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит ТОВ «Бізнес Позика».
Пунктами 2.2-2.9 Договору кредиту встановлено, зокрема, що: строк кредиту: 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15288411, фіксована; комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1500,00 грн.; термін дії Договору до 23 серпня 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 26040,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 16040,00 процентів.
Згідно п. 2.14 Договору кредиту, цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
За умовами п. 3.2. договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у п. 2.4. договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.
Згідно з п. 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4. договору.
Відповідно до умов п. 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку№1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Відповідно до п. 3.2.3 договору сторони на момент укладення Договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Відповідно до п. 4.2.1 договору, позичальник зобов'язаний виконувати цей Договір у порядку та в строки (терміни), встановлені Договором.
Згідно з п. 7.4.4 договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням
На підтвердження надання кредитних коштів відповідачу позивачем долучено до матеріалів справи суду інформаційну довідку №1268/12 від 19 грудня 2024 року (а.с.35).
Крім того, за ухвалою суду про витребування доказів від 30 грудня 2024 року до суду від АТ «Універсал банк» надійшла інформація, яка підтверджує, що банківська картка № НОМЕР_1 належить відповідачу, а також виписка по рахунку відповідача за період з 08 березня 2024 року по 23 серпня 2024 року, якою також підтверджується надходження на його рахунок вказаних кредитних коштів (а.с.66-70).
Таким чином, ТОВ "Бізнес позика" свої зобов'язання за договором кредиту №491513-КС-001 виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
До матеріалів позову також було долучено паспорт споживчого кредиту (а.с.15-17).
Таким чином, судом встановлено, що даний кредитний договір було укладено в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого на свій картковий рахунок отримав кредитні кошти.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 18 грудня 2024 року, а також довідки про стан заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача становить - 43436,38 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 31936,38 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1500,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією (а.с.12-13,14).
Таким чином, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість. Отже, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Пунктом 5, ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі наявні у постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
З аналізу наявних у справі доказів вбачається, що договір №491513-КС-001 про надання кредиту, підписаний відповідачем за допомогою «самостійного введення одноразового ідентифікатора» в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, що відповідає вищенаведеним приписам ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Проте відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів, та за ним обліковується прострочена заборгованість за наданим кредитом у зазначеному вище розмірі.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Відносно доводів відзиву на позовну заяву щодо необхідності зменшення розміру відсотків, то суд зазначає наступне.
З візуальної форми послідовності дій відповідача, як клієнта вбачається, що відповідач ознайомився з офертою та прийняв її умови, акцептував умови оферти шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-3711. Після укладання договору, позивач направив (розмістив) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування направлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з відповідачем.
Згідно умов кредитного договору №491513-КС-001 від 08 березня 2024 року позичальника було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов'язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким відповідач ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді, про що свідчить його електронний підпис. Крім того, йому було повідомлено орієнтовну вартість кредиту, строк кредиту та орієнтовану реальну річну процентну ставку. На момент укладення кредитного договору, він не звертався до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору. Тому на переконання суду, відповідач був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.4.1.2) на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувався коштами позивача, і до позивача із відповідною заявою не звертався. На час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, тому відсутні підстави для зменшення розміру відсотків за кредитом.
Тому суд із зазначених вище причин, не вбачає можливим вважати текст кредитного договору незрозумілим та/або таким, що вводить в оману споживача, зокрема, в частині визначення розміру та порядку сплати відсотків за користування. Посилання відповідача на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
Відносно доводів представника відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 1500,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту: 1500 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, що спростовує позицію відповідача щодо неправомірності нарахування комісії.
Посилання у відзиві на позовну заяву на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є безпідставне.
Так, вказаними положеннями визначено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинений.
Згідно з ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3. Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за прострочення у формі штрафу, але відповідно до позовних вимог, викладених Позивачем у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором до Відповідача, та відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором.
З позовної заяви вбачається, що позивачем не нараховано та в позовній заяві відсутня вимога стягнути з відповідача на користь позивача пеню чи штрафи, а лише вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору
Інші доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами.
Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, оскільки при подачі позову позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, то понесені ним судові витрати слід стягнути з відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями ст.ст. 4, 13, 81, 133, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованості за договором №491513-КС-001 про надання кредиту від 08 березня 2023 року у розмірі 43436,38 грн. (сорок три тисячі чотириста тридцять шість гривень 38 коп.) з яких: 10000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 31936,38 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1500,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" судові витрати у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", юридична адреса: 01133, бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, вул. код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 18 вересня 2009 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.