07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12524/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 ( суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/12524/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, у якій просить:
визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 № 23/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 ;
зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи вимоги позову, позивачка зазначила, що у зв'язку з загибеллю її чоловіка вона, та їх діти мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Вона звернулась в установленому законом порядку до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачем було зроблено висновок про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння в момент загибелі.
Будь-яких доказів на підтвердження, що настання смерті ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі) не надано, оскільки причину смерті не встановлено, а причина виникнення пожежі є ймовірною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позов задоволено.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач в обгрунтування якої зазначив, що Міністерство оборони України виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком дій у стані алкогольного сп'яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Результатами службового розслідування та судово-медичним експертом підтверджено перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на момент смерті.
При цьому, згідно з викладеними висновками старшого слідчого СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції у Постанові про закриття кримінального провадження від 28.12.2023 року: «… встановлено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 10 травня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , неексплуатуєма покинута будівля - є необережне поводження з вогнем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ».
З урахуванням результатів судово-гістологічного дослідження, а саме: … в крові виявлено карбоксигемоглобін у кількості %, то більш вірогідно, що смерть його могла настати внаслідок токсичної дії оксиду вуглецю (карбоксигемоглобін 8%) на тлі алкогольного сп'яніння, що відповідає середньому ступеню відносно живих осіб (1,58% у крові). … при судово-токсологічному дослідженні крові та сечі від трупу ОСОБА_2 , 1977 р.н., виявлений етиловий спирт у концентрації 1,58% у крові, 2,08% у сечі, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння відносно живих осіб. … Більша концентрація алкоголю в сечі свідчить про те, що смерть настала в стадії елімітації (виведення алкоголю з організму).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Апеляційним переглядом справи встановлено, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівський районного управління юстиції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 16 лютого 2001 року, та зроблено відповідний актовий запис № 39. Шлюб не розірвано.
У шлюбі з ОСОБА_2 має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації відповідно до Указу Президента України №69/2022 “Про загальну мобілізацію» ОСОБА_2 15.03.2022 року був мобілізований до лав ЗСУ , та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
У травні 2023 року позивачеві було направлено сповіщення про смерть її чоловіка ОСОБА_2 .
За фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2
до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з №12023041380000180 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.270 КК України.
У ході досудового розслідування було встановлено що ОСОБА_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 загинув внаслідок пожежі в адміністративній будівлі колишньої шахти, розташованої неподалік АДРЕСА_2 .
Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі ймовірною причиною пожежі, яка сталась 10 травня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 є необережне поводження з вогнем.
28.12.2023 року старшим слідчим СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2, ч1 ст. 284 КПК України.
Згідно висновку експерта № 319 Павлоградського районного відділення ЗК “Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не встановлена, через значне обгорання та обвуглення трупа.
На підставі висновку Павлоградського районного відділення ЗК “Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи 06 вересня 2023 року було видано лікарське свідоцтво про смерть № 319.
11 вересня 2023 року відділом державної реєстрації Підгороднянської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області було зареєстровано смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 234.
Відповідно протоколу № 5399 від 08 лютого 2024 року смерть старшого солдата ОСОБА_2 , 1977 року народження, пов'язана з проходженням військової служби.
Згідно матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум».
Відповідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум» від 11 жовтня 2024 року за № 23в позивачеві було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги .
Підставою для відмови комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум зазначено, що у відповідності до ст. 16-4 Закону України“ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей “призначання і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть ) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння».
Позивач вважає, що при прийняті рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця Міністерство оборони України неналежно застосовує та тлумачить закон, а тому змушена звернутись до суду за захистом порушеного права до суду із цим позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбаченою, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
За змістом частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (п.5 Порядку № 975).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
-вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
-вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
-навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
-подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 13, 19 Порядку № 975).
Проаналізувавши зміст статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів дійшла висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім'ї.
Матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали своїм наслідком його загибель.
ОСОБА_2 помер внаслідок пожежі, а не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги є протиправною.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в пункті 5 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 року № 23/в є протиправним та підлягає скасуванню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 в адміністративній справі №160/12524/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07 жовтня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова